Постанова № 34203135, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 рокуСправа №827/1652/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Паздеріної О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 30.08.2013 року); представника відповідача Сирського С.В. (довіреність № 0315/257 від 15.01.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської міської Ради про скасування рішення. Вказує, що 11.12.2012 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 4885 «Про відмову в наданні згоди гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва». Вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Просить скасувати рішення Севастопольської міської Ради № 4885 від 11.12.2012 року.

Ухвалою від 26 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 26 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 11 липня 2013 року провадження у справі було зупинено до 02 вересня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні підтримав повністю, просив задовольнити. Вказує, що 11.12.2012 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 4885 «Про відмову в наданні згоди гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва». Вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства. Також вказує, що документи на підставі яких були прийняті рішення Севастопольської міської Ради № 1818 від 15.11.2011 року, № 1819 від 15.11.2011 року, № 1820 від 15.11.2011 року, № 1821 від 15.11.2011 року є неправомірними та прийняті відповідачем в порушення вимог статей 118, 121 Земельного кодексу України вказаних рішень є також неправомірним.

У судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що підставою для відмови позивачу у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 є прийняття рішень міської Ради №1820 від 15.11.2011 року та №1821 від 15.11.2011 року. Також вказує, що відповідно до електронної бази діловодства позивач звернувся із заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 для індивідуального дачного садівництва 17.02.2012 року, в той час як громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 20.10.2011 року. Відповідно до викопіювання з Генерального плану розвитку м. Севастополя до 2025 року, земельні ділянки в районі вул. Амет-Хана Султана розташовані в існуючій дачно-садівничій зоні. Доводи позивача відносно незаконності рішень Севастопольської міської Ради №1818-1821 від 15.11.2011 року спростовуються судовими рішеннями, які набрали чинності відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України. Також вказує, що позивач використовував спірну земельну ділянку без законних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: Листом від 17.02.2012 року (вх. № П-754/1) ОСОБА_3 звернулась до Севастопольської міської Ради із заявою про надання згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої: АДРЕСА_1 (а.с.75).

Відповідно до листа Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 31.01.2012 року за вих. № 04-01/532, відповідно до затвердженого Генерального плану м. Севастополя витребувана земельна ділянка площею 0,076 га для індивідуального дачного будівництва в районі Камошового шосе знаходиться в дачно-садівницькій зоні.(а.с.77).

Рішенням Севастопольської міської Ради від 11.12.2012 року № 4885 «Про відмову у наданні згоди гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва» відмовлено громадянки України ОСОБА_3 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва, у зв'язку з тим, що відносно витребуваної земельної ділянки прийнято рішення міської Ради від 15.11.2011 року № 1820 «Про надання згоди гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» та від 15.11.2011 року № 1821 «Про надання згоди гр. ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» (а.с.72).

Відповідно до Висновку (виписка з протоколу № 30 від 27.09.2012 року) постійної комісії з питань містобудування, регулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської Ради, відмовлено гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га, розташованої по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва, з підстав того, що відносно витребуваної земельної ділянки прийнято рішення міської Ради від 15.11.2011 року № 1820 «Про надання згоди гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» та від 15.11.2011 року № 1821 «Про надання згоди гр. ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» (а.с.76).

Рішенням Севастопольської міської Ради № 1820 від 15.11.2011 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» надано громадянину України ОСОБА_4 згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-хана Султана та інш. (а.с.186).

Рішенням Севастопольської міської Ради № 1821 від 15.11.2011 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» надано громадянину України ОСОБА_5 згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-хана Султана та інш. (а.с.189).

Рішенням Севастопольської міської Ради № 1818 від 15.11.2011 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» надано громадянину України ОСОБА_8 згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-хана Султана та інш. (а.с.180).

Рішенням Севастопольської міської Ради № 1819 від 15.11.2011 року «Про надання згоди гр. ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» надано громадянки України ОСОБА_9 згоду на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-хана Султана та інш. (а.с.186).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс № 2768) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 Кодексу № 2768, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам передбачені статтею 121 Земельного кодексу України. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (п. «г» ч. 1 ст. 121 Кодексу № 2768).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Кодексу № 2768, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Кодексу № 2768).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280) Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. (положенню частини першої статті 59 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009).

Відповідно до ст. 47 Закону № 280 постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідям. Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою, з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Зокрема, рішенням Севастопольської міської Ради № 4885 від 11.12.2012 року відмовлено ОСОБА_3В, у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,076 га по АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю рішень Севастопольської міської Ради № 1820 та № 1821 та рішення постійної комісії міської Ради з питань містобудування, регулювання земельних та водних відносин від 27.09.2012 року.

Також судом не приймаються до уваги посилання представника позивача з приводу того, що рішення Севастопольської міської Ради № 1818 від 15.11.2011 року, № 1819 від 15.11.2011 року, № 1820 від 15.11.2011 року, № 1821 від 15.11.2011 року є неправомірними та прийняті в порушення вимог статей 118, 121 Земельного кодексу України у зв'язку з наступним.

Відповідно до викопіювання з Генерального плану розвитку м. Севастополя до 2025 року, земельні ділянки в районі вул. Амет-Хана Султана розташовані в існуючій дачно-садівничій зоні (а.с.78).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 року у справі №2а-280/12/2770 за позовом ОСОБА_10 до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення, встановлено, що після розгляду документів Постійною комісією міської Ради з питань містобудування, регулювання земельних, водних відносин Севастопольська міська Рада 15.11.2011 року прийняла рішення №1818 та 1819 про надання вказаним громадянам згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,10 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана, тобто, здійснювала розпорядження земельними ділянками, які були вільними від прав третіх осіб. Отже, Севастопольська міська Рада при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, у тому числі статтями 9, 116, 118, 123, п.12 Розділу Х Земельного кодексу України, як єдиний орган, що має законні повноваження розпоряджатися даною земельною ділянкою (а.с.81-83). Постанова набрала законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23.05.2013 року у справі №2а-214/12/2770 за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, встановлено що Севастопольська міська Рада рішеннями від 15.11.2011 року №1818, 1819, 1820, 1821 здійснювала розпорядження земельними ділянками, які були вільними від прав третіх осіб, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, у тому числі статтями 9, 116, 118, 123, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, як єдиний орган, що має законні повноваження розпоряджатися даною земельною ділянкою (а.с.84-88). Постанова набрала законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду М.Севастополя від 06.02.2012 року про забезпечення адміністративного позову по справі №2а-280/12/2770 зупинено дію рішень Севастопольської міської Ради від 15.11.2011 року №1818-1821 про дачу згоди на розробку проекту землеустрою по відводу ділянок орієнтованою площею 0,10 га, які розташовані в районі вул. Амет-Хана Султана, до ухвалення постанови у справі (а.с.89-90).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, судом робиться висновок, що правомірність видання розпоряджень Севастопольською міською Радою від 15.11.2011 року № 1818, 1819, 1820, 1821 та відповідність їх нормам Земельного кодексу України встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому вказані обставини не підлягають доказуванню. Зокрема, правомірність прийняття рішень №№ 1818-1821 не є предметом оскарження по даній адміністративній справі.

З пояснень представника позивача вбачається, що позивач бажає у майбутньому набути право на спірну земельну ділянку та здійснювати його державну реєстрацію, оскільки будь-якого правовстановлюючого документу на право позивача на спірну земельну ділянку на даний час не існує.

Статтею 119 Кодексу 2768 передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

З системного аналізу статті 119 Земельного кодексу України, судом робиться висновок, що набуття права на земельну ділянки на підставі набувальної давності можливе лише у встановленому статтею 118 Земельного кодексу України порядку. Фактичне використання земельної ділянки такого права не породжує. Крім того, підставою для набуття земельної ділянки у власність на підставі набувальної давності є добросовісне їм володіння впродовж всього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено, та не підтверджено матеріалами справи законність використання спірної земельної ділянки.

Позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними документів, наданих Севастопольській міській Раді на підставі яких були прийняті рішення від 15.11.2011 року № 1818, 1819, 1820, 1821, що виконані з порушенням законодавства, не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Рішеннями суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються норм права.

Отже, документи на підставі яких були прийняті рішення від 15.11.2011 року № 1818, 1819, 1820, 1821 не є в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України правовими актами індивідуальної дії та не можуть бути предметом оскарження.

З урахуванням вищевикладених нормативно-правових норм, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення № 4885 від 11.12.2012 року діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Повний текст постанови суду складено 14 жовтня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак