Постанова № 34202911, 04.10.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3702/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року 11:40м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретаріРозумняк О.В. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариство "Полонський гірничий комбінат" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом, у якому, вказуючи на невідповідність дійсності висновків, виявлених під час перевірки, просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000422203/1024 від 17 квітня 2013 року; податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року; податкове повідомлення-рішення форми «П» №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року - частково в сумі 1739072,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004021702 від 03 червня 2013 року; податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000992200 від 08 липня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду пояснення, позовні вимоги підтримав та просив задоволити у повному обсязі, із підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, детально позицію відповідача викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі направлень №62, 63, 64 від 19.02.2013 р., виданих Шепетівською ОДПІ, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Полонський гірничий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р..

За результатами проведеної перевірки складено Акт №475/22/05471879 від 19.03.2013 р. "Про результати позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", код ЄДРПОУ 05471879, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року".

На підставі Акта перевірки від 19.03.2013 р. № 475/22/05471879, Шепетівською ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0000422203/1024 від 17 квітня 2013 року (згідно рішення збільшено плату за видобуток родовищ корисних копалин в сумі 2921435,44 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 730258,86 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форма «В1» №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року (згідно рішення зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 211680,00 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 105840,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форма «П» №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року (згідно рішення зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3024350,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0004021702 від 03 червня 2013 року (згідно рішення збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Донарахування по актах перевірок по податку з доходів фізичних осіб», та донараховано штрафну санкцію в сумі 126952,5 грн.).

Акт перевірки № 475/22/05471879 від 19.03.2013 р. ПАТ «Полонський гірничий комбінат» було оскаржено в адміністративному порядку, однак, заперечення по акту перевірки та скарги, направлені до Державної податкової служби у Хмельницькій області та Міністерства доходів та зборів України були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000422203 від 17 квітня 2013 року, форми «В1» №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року, форми «П» №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року - без змін.

Окрім цього, відповідно до наказу Шепетівської ОДПІ №360 від 03.06.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» код ЄДРПОУ 05471879 з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету плати за користування надрами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт від 14.06.2013 року № 909/22/05471879. Даний акт було отримано підприємством 20.06.2013 року і, враховуючи незгоду з висновками акта перевірки, 26.06.2013 року за вих. № 458 було направлено на ім'я начальника Шепетівської ОДПІ заперечення по акту перевірки. У відповіді Шепетівської ОДПІ на заперечення було зазначено, що висновки в акті від 14.06.2013 року № 909/22/05471879 зроблено правомірно.

На підставі Акта перевірки від 14.06.2013 року № 909/22/05471879 Шепетівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення форма «Р» №0000992200 від 08 липня 2013 року (згідно рішення збільшено плату за видобуток родовищ корисних копалин в сумі 2200350,49 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 758799,37 грн.).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Так, на сторінках 147-151; 157-158 Акту перевірки № 475/22/05471879 від 14.06.2013 р. зазначено про заниження податкового зобов'язання по платі за користування надрами в сумі 2921435,44 грн. (в тому числі: за І квартал 2012 року 717463,09 грн., за II квартал 2012 року 860536,08 грн., за III квартал 2012 року 683361,85 грн., за IV квартал 2012 року 660074,42 грн.), та на сторінках: 9; 21; 22 Акту перевірки №909/22/05471879 від 14.06.2013 року зазначено про заниження податкового зобов'язання по платі за користування надрами в сумі 2200350,49 грн. (в тому числі: за І квартал 2011 року 256019,84 грн., за II квартал 2011 року 426733,92 грн., за III квартал 2011 року 746240,13 грн., за IV квартал 2011 року 771356,60 грн.) з підстав невірного визначення підприємством об'єкта оподаткування та бази оподаткування плати за надра.

Підставою для визначення об'єкта та бази оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є норми визначені Податковим Кодексом України. Відповідно до статті 263 п. 263.2.1 - об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених в звітному податковому періоді запасів корисних копалин.

Згідно вимог підпункту «а» пункту 263.2.2 статті 263 Податкового кодексу України до об'єкта оподаткування належить обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворилась в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною.

У листі Державної податкової служби України від 15.06.2012 р. №10092/6/15-2116 «Про визначення об'єкту та бази оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин» вказується, що у переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827, для вапняків (мігматити), що включені до групи сировини для бутового каменю, встановлено примітку наступного змісту: «Корисна копалина використовується в декількох напрямках. Напрям використання родовища корисної копалини загальнодержавного значення визначається рішенням Держаної комісії по запасах корисних копалин».

У Акті перевірки зафіксовано той факт, що Державною службою геології та надр України прийнято рішення і видано спеціальний дозвіл на користування надрами №399 від 20.12.1995 року, де визначено: «мета користування надрами - продовження розробки родовища з видобування мігматитів та гранітів, придатних для виробництва будівельного щебеню марок «1200» - «1400» і каменю бутового марки «1000», види корисної копалини - мігматити та граніти, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини - протокол ДКЗ України від 08.04.1993 №50, строк дії дозволу - 20 років».

На ст. 140 Акту також вказується, що гірничий відвід наданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України (акт про надання гірничого відводу площею 92,5 га за №2038 від 29.03.2012 р.), а гірничі роботи ведуться згідно проекту розробки родовища виконаного проектним інститутом «Південьдніпробудматеріали» в 1978 році і по програмі плану розвитку гірничих робіт. Гірничі роботи з добування проводяться 5 уступами висотою 13-16 м із застосуванням буро-вибухових робіт та одним розкривним уступом висотою 5- 14 м. Розробка проводиться з застосуванням буро-вибухових робіт.

Тобто фіксуючи у акті перевірки те, що підприємство здійснює господарську діяльність за визначеним у дозволі напрямом, а саме - видобуває корисні копалини (мігматити та граніти) для наступного виробництва будівельного щебеню, органом податкової служби у подальшому цей факт був проігнорований.

Окрім того, відповідно до підпункту 14.1.51 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України добуванням корисних копалин вважається сукупність технологічних операцій з вилучення, зокрема на поверхню, частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. Один із методів добування полягає у використанні вибухових матеріалів з метою як відокремлення так і подрібнення гірських порід.

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю (надалі - Інструкція № 199), що затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16 грудня 2002 року за №199, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2003 року за №78/7399 - до категорії рваного каменю належать уламки гірської породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, зокрема бутовий камінь довільної форми та щебенево-піщана суміш.

При добуванні, в результаті вибуху, утворюється суміш уламків гірських порід різних за розмірами, у тому числі таких видів товарної продукції як камінь бутовий та щебенево-піщана суміш. З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення до вимог стандартів, виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які підпунктом 14.1.150 пункту 14.1 статті 14 ПКУ віднесено до первинної переробки, як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Відповідно цьому, гірнича маса отримана позивачем у результаті вибухових робіт є сумішшю уламків вапняку з розмірами, що відповідають піску вапняковому, щебеню вапняковому, каменю бутовому вапняковому (товарному), і які відповідатимуть ознакам видобутої корисної копалини згідно з підпунктом 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 ПКУ після здійснення технологічних операцій, тобто після первинної переробки гірничої маси, уламки класифікуються (проходять етап сортування) за розміром.

У актах перевірки стверджується, що у результаті первинної переробки видобутої підприємством корисної копалини утворюється щебінь. Суд не погоджується із зазначеним твердженням, оскільки відповідачем не взято до уваги нормативно встановлений та документально підтверджений факт виробництва щебеню.

Зокрема, відповідно до пункту 3.14 Інструкції № 199 - товарна продукція гірничого виробництва - продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

Відповідно до дев'ятого абзацу пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» (далі Постанова № 432) мінеральна сировина - корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Згідно з одинадцятим абзацом пункту 2 Постанови № 432 товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Пунктом 4.9 Інструкції № 199 визначено, що вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7- 75-98 «щебінь і гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт, Технічні умови» (далі - ДСТУ). Дія ДСТУ поширюється на товарну продукцію гірничодобувного підприємства у вигляді щебеню з природного каменю, гравію та щебеню із щільних гірських порід, що застосовується у якості наповнювачів.

Згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997 р. - щебінь належить до класифікаційного угрупування під кодом 14.21.0, що включає «добування піску та гравію для промисловості та будівництва, подрібнення та сортування гравію та піску».

Пунктом 4.1 ДСТУ визначено, що продукція повинна відповідати вимогам стандарту, вироблятися за технологічною документацією, що затверджена у встановленому порядку, а також характеризуватися такими основними показниками, як зерновий склад, форма зерен, вміст пилових частинок, а також стабільністю фізико-механічних властивостей.

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до переконання, що гірнича маса, отримана в результаті вибухових робіт, є сировиною для виробництва бутового каменю і щебеню, що отримується у результаті технологічних операцій з дроблення з наступним розсівом продуктів дроблення.

Так, корисна копалина Полонського родовища мігматити та граніти, яка добувається позивачем відкритим методом, після проведення бурових та вибухових робіт перетворюється в гірничу масу (камінь бутовий).

В подальшому гірнича маса (сировина для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції) з гірничого цеху передавалась в дробарко-сортувальні цехи для переробки. В результаті переробки гірничої маси (видобутої корисної копалини з вміщуючим її масивом геологічно нероздільними домішками) отримували готову продукцію (щебінь необхідних фракцій, щебенево-піщану суміш, пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід), а також відходи у вигляді відсіву.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання видобуває корисні копалини (сировину для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції), яку використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізовує видобуті корисні копалини, то щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, тому вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

У Актах перевірки (№ 475/22/05471879 - на стр. 147 абз.8; №909/22/05471879 на стр. 18 абз. 1) зафіксовано відсутність реалізації корисної копалини (сировини для бутового каменю в тому числі для щебеневої продукції), що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами вказано в актах перевірок.

Відповідно, коли господарська діяльність полягає у видобуванні корисних копалин, зокрема, видобуванні сировини для бутового каменю (що включає всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, в тому числі для щебеневої продукції), то пунктом 263.9 статті 263 ПКУ встановлена ставка оподаткування такої діяльності у розмірі 7,5 % вартості видобутих корисних копалин - вартості обсягу карбонатного піску, щебенево-піщаної суміші та каменю бутового, що приведені до вимог стандартів якості шляхом класифікації за розмірами суміші уламків, що утворилися під час подрібнення.

На стр. 148-151 Акту №475/22/05471879, та на стр. 18-21 Акту перевірки №909/22/05471879 наведено розрахунки податкових зобов'язань з плати за користування надрами, за даними перевірки, за підсумками І-IV кварталів 2011-2012 років, які суперечать формі податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та додаткам затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №1013 від 24.10.2010 року, де об'єктом оподаткування є корисна копалина (сировина для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції) відповідно до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Таким чином, відповідно до пункту 263.9. ст. 263 розділу XI Кодексу ставка за якою обчислюються податкові зобов'язання застосовується до «сировини для бутового (будівельного) каменю (всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, в тому числі для щебеневої продукції) а не товарної продукції по фракціях як вказано в актах перевірок.

Суд вважає суттєвою ту обставину, що у графі 5 вищезазначених розрахунків, (Акти перевірки: №475/22/05471879 - стр. 148-151; №909/22/05471879 - стр. 18-21) вказано: «Дохід від реалізації», а у графі 6 вказано: «Обсяг реалізації товарної продукції по фракціях».

Однак, органом податкової служби не взято до уваги ту обставину, що відповідно до п. 185.1 ст.185; п. 187.1. ст. 187; п. 188.1 ст. 188 розділу V Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування товарної продукції є податок на додану вартість. І тому визначаючи товарну продукцію підприємства як базу оподаткування для плати за користування надрами, фактично здійснюється подвійне оподаткування.

За абсолютно ідентичних обставин, подібна позиція висловлена колегією суддів Вищого адміністративного суду України в Ухвалі від 22.11.2011 р. у справі № 2а-8398/10/0670 (к/с № К/9991/45130/11) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» до Барановської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень, у якій зроблено висновок, що у випадку, коли суб'єкт господарювання видобуває корисні копалини, які використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізує видобуті корисні копалини, вартість видобутих у звітному (податковому) періоді корисних копалин він має обчислювати за розрахунковою вартістю саме видобутих корисних копалин, а не продуктів їх переробки. Також колегією суддів було зроблено висновок, що «гірнича маса», отримана в результаті вибухових робіт, є сировиною для виробництва бутового каменю і щебеню, що отримуються в результаті технологічних операцій з дроблення з наступним розсівом продуктів дроблення.

Окрім вищезазначеного, у Акті перевірки від 19.03.2013 року № 475/22/05471879 зроблено висновок про порушення позивачем: п.1 п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.1.1.84, ст. 14, ст.44, п. 138.2, п.138.4, п. 138.8, ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139, п.138.1, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3, п. 138.10,ст.138, п. 144, ст. 144, п.146.11, п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік у сумі встановлено завищення від'ємного значення у сумі 3024350 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2012 року 365402 грн., за II квартал 2012року 841727 грн., за III квартал 2012 року 1287732 грн., за IV квартал 2012 року 529489 грн., оскільки витрати операційної діяльності сформовані за рахунок нереальності здійснення господарської діяльності по придбанню товарно-матеріальних цінностей із контрагентами.

На сторінці 157 розділу 4 Акту перевірки від 19.03.2013 року № 475/22/05471879 відзначається порушення: п.2 п. п. 14.1.36., п.п.14.1.159, п. п. 14.1.84, п.п.14.1.179, п.п.14.1.191, п.14.1. ст.14, ст.185, ст.86, п.187.1 ст.187, ст.188, ст. 189, ст.188, п. 189.1. ст.189, ст. 201 Податкового Кодексу України та стверджується про заниження податку на додану вартість в сумі 104401 грн., а саме: включення до складу податкового кредиту за рахунок нереальності здійснення господарської діяльності по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Техгормаш» в сумі 7158,34 грн., з ПП «Д'Нина» в сумі 12500 грн., ТОВ «Вінінвестсервіс» в сумі 13376,80 грн., всього на суму 104401,14 грн.. Проте, згідно Акту №444 від 02.08.2012 року «Про результати документальної позапланової перевірки ПАТ «Полонський гірничий комбінат», код ЄДРПОУ 05471879 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень місяць 2012 року, та травень місяць 2012 року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні місяці 2012 року, та травні 2012 року» на стр.17 п. 3.16 за даними перевірки вище вказана сума податкового кредиту підтверджена.

На сторінці 158 розділу Акту перевірки №475/22/05471879 зроблено висновок про встановлені порушення: п. 3. п.п.14.1.36., п.п.14.1.159, п. п. 14.1.84, п.п.14.1.179, п.п.14.1.191, п.14.1. ст. 14, ст.185, ст.186, п.187.1 ст.187, ст.188, ст. 189, ст. 198, ст..188, п. 189.1. ст..189, п.201., п.200.1., п.200.3, п.200.4. Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податок на додану вартість на загальну суму 107179 грн., у тому числі: за січень місяць 2012 року на суму 28490 грн., за лютий місяць 2012 року на суму 23917 грн., за березень місяць 2012 року на суму 20674 грн., за квітень місяць 2012 року на суму 13343 грн., за червень місяць 2012 року на суму 20855 грн..

У судовому засіданні судом встановлено, що позивачем придбано ТМЦ: в січні 2012 року від ФОП ОСОБА_4 - 24754,17 грн., від ФОП ОСОБА_5 - 3736,20 грн. разом 28190,37 грн.; у лютому 2012 року від ФОП ОСОБА_4 - 23916,67 грн.; в березні 2012 року від ФОП ОСОБА_4 - 13506,80 грн., від ТОВ «Техгормаш» - 7166,67 грн. підтверджено правомірність включення попереднім актом перевірки №256/22 від 06.06.2012 року, разом 20673,47 грн.; у квітні 2012 року від ФОП ОСОБА_4 - 10260,00 грн., від ТОВ і «Техгормаш» - 2916,67 грн. підтверджено правомірність включення попереднім актом перевірки №444/22 від 02.08.2012 року, разом 13176,67 грн.; у червні 2012 року від ТОВ «Техгормаш» - 20855,00 грн. підтверджено правомірність включення попереднім актом перевірки №672/22 від 27.09.2012 року, разом 20855 грн..

Реальність виконання договірних відносин між ПП "Д'Нина" та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" підтверджується наступними податковими накладними: №93 від 16.08.2012 р., №88 від 01.08.2012 р., №87 від 01.08.2012 р., №84 від 30.07.2012 р., №0075 від 19.07.2012 р., №0065 від 09.07.2012 р., №0056 від 18.06.2012 р., №00045 від 18.05.2012 р., видатковими накладними №РН-112 від 01.08.2012 р., №РН-111 від 01.08.2012 р., №РН-096 від 19.07.2012 р., №РН-096 від 19.07.2012 р., №РН-108 від 30.07.2012 р., №РН-084 від 09.07.2012 р., РН-075 від 18.06.2012 р., №РН-075 від 18.06.2012 р., №РН-051 від 18.05.2012 р. та рахунком-фактурою №СФ-0000054 від 16.08.2012 р..

09.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" укладено договір №09/0112 про передачу у власність (повне господарське відання) покупця товар або партію товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору поставки від 09.01.2012 р. №09/0112, ФОП ОСОБА_4 передано товарно-матеріальних цінностей по податкових накладних: №7 від 16.01.2012 р., №18 від 07.02.2012 р., №21 від 17.02.2012 р., №29 від 12.03.2012 р., №26 від 07.03.2012 р., №107 від 25.07.2012 р., №59 від 10.04.2012 р., №90 від 18.07.2012 р., №107 від 25.07.2012 р., №150 від 29.08.2012 р., №146 від 29.08.2012 р., №120 від 08.08.2012 р., та відповідно до видаткових накладних №РН-0000007 від 16.01.2012 р., РН-0000018 від 07.02.2012 р., №444 від 22.11.2011 р., РН-0000029 від 12.03.2012 р., РН-0000026 від 07.03.2012 р., РН-59 від 10.04.2012 р., РН-66 від 20.04.2012 р., РН-90 від 18.07.2012 р., РН-0000107 від 25.07.2012 р., РН-0000149 від 29.08.2012 р., РН-0000146 від 29.08.2012 р., РН-0000120 від 08.08.2012 р.. Дана обставина також підтверджується Актом прийняття №497.

10.01.2012 р. між ТОВ "Техгормаш" (продавець) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" укладено договір купівлі-продажу №10/0112, за яким продавець передає у власність (повне господарське володіння) покупця товар або партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до: податкових накладних №40 від 21.03.2012 р., №60 від 12.04.2012 р., №84 від 08.05.2012 р., №98 від 18.05.2012 р., №99 від 18.05.2012 р., №109 від 28.05.2012 р., №100 від 23.05.2012 р., ;142 від 20.06.2012 р., №129 від 15.06.2012 р., №115 від 07.05.2012 р., №156 від 05.07.2012 р., №160 від 29.08.2012 р.; видаткових накладних РРН-0000040 від 21.03.2012 р., №РН-0000060 від 12.04.2012 р., №РН-0000084 від 08.05.2012 р., №РН-0000098 від 18.05.2012 р., №РН-0000099 від 18.05.2012 р., №РН-0000109 від 28.05.2012 р., РН-0000142 від 20.06.2012 р., РН-0000129 від 15.06.2012 р.№РН-0000115 від 07.06.2012 р., №РН-0000160 від 29.08.2012 р.; рахунку-фактури №СФ-733 від 05.07.2012 р., №СФ-737 від 29.08.2012 р. позивачем за договором від 10.01.2012 р. №10/0112 придбавались товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Техгормаш".

За договором поставки №24/02-11 від 24.02.2011 р., ПП "Іділія" (постачальник) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (покупець) уклали його про те, що постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар із бронзи ОЦС5-5-5 або БраЖ для дробильні СМД118, згідно ч. "3450.00.11 а також колодку гальмівну типу М, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію та оплатити її.

Податковою накладною №7 від 23.07.2013 р. підтверджується факт придбання позивачем у ПП "Іділія" товарно-матеріальних цінностей за договором поставки від 23.07.2012 р., які відповідно до накладної №18 від 30.07.2013 р. отримано уповноваженою особою ПАТ "Полонський гірничий комбінат" Урсу А.П. за дорученням №343 від 30.07.2012 р..

10.05.2012 р. між ТОВ "Вінінвест" (продавець) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №8, за яким постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Реальність виконання цивільно-правових відносин між позивачем та ТОВ "Вінінвест" підтверджується податковими накладними: №34 від 15.05.2012 р., №56 від 25.05.2012 р., №54 від 24.05.2012 р., №57 від 25.05.2012 р., №36 від 12.06.2012 р., №43 від 18.06.2012 р., №65 від 22.06.2012 р., №12 від 10.07.2012 р., №15 від 10.07.2012 р., №42 від 17.08.2012 р., по яким відповідно до видаткових накладних: №РН-0000032 від 15.05.2012 р., №РН-0000047 від 25.05.2012 р., РН-0000048 від 25.05.2012 р., №РН-00092 від 12.06.2012 р., РН-00093 від 18.06.2012 р., РН-00102 від 22.06.2012 р., РН№000174 від 10.07.2012 р., РН-000178 від 10.07.2012 р., РН-00259 від 17.08.2012 р. відбулось отримання товарно-матеріальних цінностей. Дана обставина також підтверджується Актом прийняття №493.

Між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" укладено договір купівлі-продажу від 24.10.2012 р., за яким продавець (ОСОБА_5) зобов'язаний передати покупцю (ПАТ "Полонський гірничий комбінат") замовлення на постачання, запасні частини до дробильно-сортувального устаткування і кар'єрної техніки, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Реальність виконання цього договору підтверджується податковою накладною від 23.01.2012 р. №1 та видатковою накладною №РН-0000001 від 23.01.2012 р..

Також судом встановлено той факт, що реалізація продукції ПАТ "Полонський гірничий комбінат" здійснювалась у переважній більшості самовивозом, однак, непоодинокі випадки реалізації продукції й залізничною дорогою України, доказом чому є шахматки із зазначеною реалізованою продукцією по напрямках та контрагентах.

Автоцехом ПАТ "Полонський гірничий комбінат" здійснювалась доставка та транспортування товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать подорожні листі №095238, 095205, 095232, 095210, 327, 095186, 095189, 095219, 095193, 095246, 095245, 095233, 095223.

Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від контрагентів до позивача також підтверджується товарно-транспортними накладними ТОВ "Нова Пошта" №56924000025111, 5692400009240, 5692400025111, 56924000025111, 56201000344013, 56201000351290, 56924000025111, 56201000385119, 56201000346119, 56201000357092 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2012 р..

Досліджуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що у ході проведення перевірки не досліджено рух товарно-матеріальних цінностей по матеріальному складу та виробничих цехах, де підтверджується рух отриманих товарно-матеріальних цінностей та використання їх у межах господарської діяльності комбінату.

Так, згідно отриманих видаткових накладних, карток складського обліку за період з травня по грудень 2012 року, від ПП «Д'Нина» отримано долото шарошкове в кількості 24 одиниці, та згідно актів виконаних робіт використано 19 одиниць долота шарошкового, якими, згідно пояснення начальника цеху, копії складської вимоги, копії карточок виробітку, копії актів використання долота шарошкового, копії актів на списання пробурено 4560 метрів погонних корисної копалини (мігматити та граніти), що підтверджується картками виробітку робітників гірничого цеху за перевіряємий період.

У відповідності із Актами про приймання вибухових (буровибухових) робіт по Хмельницькій дільниці БВР ДП «Західдорвибухпром» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за період з 01.02.-29.02.2012 р., 04.04.-30.04.2012 р.,01.05-31.05.2012 р., 01.06-30.06.2012 р., 01.07.-31.07.2012 р., 1.09.-30.09.2012 р., 01.10.-31.10.2012 р.01.11-30.11.2012 р. у результаті використання долота шарошкового в господарській діяльності комбінатом отримано 228,8 тис. метрів кубічних гірничої маси в щільному тілі, що підтверджується актами виконаних робіт

Відповідно до карточок виробітку працівників гірничого цеху проведено буріння свердловин та нарахована заробітна плата за виконану роботу, що підтверджує отримання долота шарошкового, та його подальше використання в господарській діяльності.

За період, який перевірявся, буріння свердловин підрядним методом проводилось лише в вересні 2012 року ДП «Західдорвибухпром» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у результаті чого проведено буріння 1850 метрів погонних, в інших місяцях буріння свердловин проводилось господарським методом, що також доводить той факт, що робота по бурінню свердловин без долота шарошкового неможлива.

Відповідно до актів та накладних на здачу в металобрухт, використані долота шарошкові в кількості 14 штук здані на склад в вигляді металобрухту.

Дослідивши пояснення начальника дробарно-сортувального цеху, ремонтної механічної дільниці, копії складських карточок, копії складських вимог, копії актів на списання, копії товарно-транспортних накладних, шляхових листів, суд прийшов до висновку, що усі матеріали та запасні частини використані в господарській діяльності комбінату, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно вищевказаному, суд критично розцінює доводи відповідача щодо стосовно завищення від'ємного значення податку на додану вартість, а саме: включення до складу податкового кредиту за рахунок нереальності здійснення господарської діяльності по придбанню товарно-матеріальних цінностей:

З огляду на зазначене, позивач мав право на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість згідно ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів (послуг);

- дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Так як від вищевказаних постачальників отримані податкові накладні оформлені відповідно до норм чинного податкового законодавства ПАТ «Полонський гірничий комбінат» мав право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування.

Твердження представників податкового органу стосовно відсутності необхідних умов для здійснення основного виду діяльності у контрагентів ПАТ "Полонський гірничий комбінат", а саме: відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, згідно штатних розкладів на підприємствах працює мала кількість працівників вважаються судом недоведеними, оскільки податковими органами не досліджено тих обставин, що роботи на підприємствах крім постійних працівників можуть виконувати наймані працівники на підставі цивільно-правових угод. Відповідно, твердження податкового органу про відсутність трудових ресурсів у підприємств-постачальників ТМЦ є непідтвердженим, а тому не може бути доказом про неможливість проведення господарських операцій.

Відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами конкретно визначеної кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих осіб суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України, а тому суд критично ставиться до даних доводів відповідача.

Посилання представника відповідача на кримінальні справи щодо контрагентів ПАТ "Полонський гірничий комбінат" суд вважає недоведеними та до уваги не приймає, оскільки до винесення вироку по справі, обвинувачені особи, відповідно до принципу презумпції невинуватості вважаються невинуватими у вчиненні злочинів, а тому, дана обставина не може вважатись судом беззаперечним доказом правоти відповідача. Крім цього у постанові про порушення кримінальної справи не вказано жодного слова про позивача.

Разом з тим, за законом, платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Згідно п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного і податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 100.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів і послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від президента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У Акті перевірки також вказано, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку щомісяця у терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Проте в акті перевірки відсутні порушення згідно інформаційних даних Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, що підтверджує відсутність нанесення збитків Державному бюджету України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0004021702 від 03.06.2013 р., судом виявлено наступні факти.

Так, відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як слідує із обставин справи, дане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі Акті перевірки №475/22/05471879 від 19.03.2013 р., а тому, навіть із врахуванням тієї обставини, що позивачем було подано заперечення на даний Акт, суд приходить до переконання, що дане податкове повідомлення-рішення прийняте та направлено із порушенням строків, передбачених ст. 86 ПК України, тобто більше як понад дав місяці.

Окрім цього, у розділі 3.3 акту перевірки № 475/22/05471879 (сторінки 132- 138) та у висновках акту перевірки (сторінки 157-158) вказано, що позивач порушив п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176, п. 129.4 ст. 129 ПК України, а тому, на виконання положень п.п. 129.1.3, п. 129.1 ст. 129 ПК України, за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню у сумі 26552,50 грн., а от у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні за платежем "донарахування по актах перевірок по податку з доходів фізосіб" визначено зовсім іншу суму - 126952,5 грн. по іншому виду грошового зобов'язання - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до статті 14 пп. 14.1.162 п. 14.1 ПК України, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, підпункт 14.1.265 цієї ж статті вказує, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Розмежування даних понять законодавством дає можливість стверджувати, що штраф та пеня - тотожні, але не одні і ті ж поняття.

Тобто, у даному випадку, коли податок з доходів фізичних осіб хоч і був нарахований позивачем, однак, не був сплачений вчасно, негативні наслідки за несвоєчасну та/або неповну сплату ним податку полягають у застосуванні до порушника пені, а не штрафних санкцій, які є видом відповідальності за інші порушення та із незрозумілих причин були вказані у оскаржуваному рішенні.

З огляду на зазначене, прослідковується підміна понять, яка податковим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення №0004021702 від 03.06.2013 р. не була взята до уваги.

Окрім цього, у самому податковому повідомленні-рішення не вказано, за порушення якої норми чинного податкового законодавства ПАТ "Полонський гірничий комбінат" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "донарахування по актах перевірок по податку з доходів фізосіб".

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Дана норма щодо обов'язкової наявності розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій затверджена також у наказі Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1236 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків". У пункті 2.4 вищезазначеного наказу зазначено: "... До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання...".

Так, при винесенні податкового повідомлення-рішення №0004021702 від 03.06.2013 р. дана норма була проігнорована, оскільки до вказаного повідомлення не було додано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), хоча у повідомленні зазначено, що розрахунок додається.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у сукупності зазначених невідповідностей обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не відповідає дійсності, прийняте всупереч чинному законодавству, без дотримання регламентованих норм ПК України, а відтак, є неправомірним.

Приписами статті 9 Закону "Про систему оподаткування" визначені чіткі обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів), до яких не включено обов'язок платника податку щодо перевірки документів контрагента, моніторингу його взаємовідносин з контролюючими органами (звітує це підприємство за певними податками чи ні), наявності або вилучення з реєстру платників податку на додану вартість та з бази даних ЕДРПОУ контрагентів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 КАС України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім цього, суд приймає до уваги, як вагому обставину той факт, що відповідач (який є суб'єктом владних повноважень) зобов'язаний у відповідності до ст. 71 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем не надано, судом не встановлено належних та допустимих доказів порушень, описаних у Актах перевірок, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, натомість позивачем доведено реальність вчинених цивільно-правових угод, із подальшим використанням придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Також суд звертає увагу на те, що характер вчинених правовідносин із контрагентами відповідає напрямку господарської діяльності ПАТ "Полонський гірничий комбінат" та належить до способів досягнення ділових цілей підприємства. Позивачем дотримано всіх умов, встановлених законодавством, що підтверджується матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що за допомогою придбаних у контрагентів запчастин до бурових установок та іншого обладнання здійснювався видобуток, а самі запчастини мають властивість зношуватись, і у разі закінчення моторного пробігу повинні бути замінені на нові. Окрім цього, як слідує із слів свідка, деталі та запасні частини на виконання робіт отримувались один раз у місяць, а по спливу місячного строку замінювались на аналогічні їм нові, про що складались відповідні акти заміни зношених деталей, які у відповідності до актів згодом були здані у якості металобрухту. Тому, як зазначив свідок, одночасна заміна великої кількості деталей зумовлена виробничою необхідністю: у разі використання зношених деталей видобуток здійснюється не так ефективно, як новими деталями; окрім цього, використання зношених деталей може стати причиною виробничого травматизму.

Дослідивши надані докази, суд дійшов переконання, що усі придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності у подальшому були використані ПАТ "Полонський гірничий комбінат" у своїй господарській діяльності для виготовлення продукції, а без відповідних деталей видобуток та виготовленння позивачем не вважається за можливе. Окрім цього, суд зазначає, що у зв'язку із специфікою господарського напрямку позивача, деталі до техніки та інші ТМЦ мають властивість не тільки зношуватись, а й ламатись, що також є додатковою необхідністю у придбанні ТМЦ. Кількість зношених деталей є співрозмірно-пропорційною обсягу видобутої речовини, а обсяг видобутку відповідачем не заперечується.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Аналогічно, що законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Із контекстного аналізу ч. 2 ст. 71 КАС України (обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності ), та застосовуючи норми вказаної статті у даних спірних правовідносинах, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не довів свою правову позицію у даному спорі, оскільки податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження незвичності цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідають об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та такими, що повністю відновлюють порушене право позивача, є документально і нормативно обґрунтовані, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 104, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000422203/1024 від 17 квітня 2013 року, податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004021702 від 03 червня 2013 року, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000992200 від 08 липня 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми "П" №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року в частині на суму 1739072 грн. (один мільйон сімсот тридцять дев'ять тисяч сімдесят дві грн.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2013 року о 17 год. 20 хв.

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк