Постанова № 34202667, 17.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5452/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі судового засідання - Христич О.С.,

за участю:

представників позивача - Краснопіра В.М., Булочкіної Т.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково - виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2013 року Науково - виробниче підприємство "Фероліт" (НВП "Фероліт"/позивач звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (КОДПІ/відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 36153,00 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 24102 грн. та за штрафними санкціями 12051 грн. є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначив, що договір укладений із Товариством із обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" містить усі істотні умови та відповідає вимогам передбачених законом. В звязку з чим вважає податкове повідомлення -рішення є необгрунтованим та безпідставним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях на позовну заяву посилався на те, що заниження податку на додану вартість виникло внаслідок відображення в податковому обліку придбання ТМЦ по отриманих документах від ТОВ "Енергія Класік", що не підтверджують фактичність здійснення операцій. Відповідно до акту перевірки підприємства контрагента позивача (акт Кременчуцької ОДПІ від 04 березня 2013 року №16/15.2-32/37638554 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Енергія Класік" (код 37638554) по питанню взаємовідносин з ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398) за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, в якому зазначено, що ТОВ "Енергія Класік" є "транзитером" в безтоварних операціях, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємства - покупцям в лютому 2012 року, тобто безтоварність операцій по ланцюгу постачання, як наслідок за наслідками перевірки зменшено суму валових витрат та валових доходів та податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2012 року. А тому, результати відображені у даних податкового обліку учасників господарської операції НВП "Фероліт" та ТОВ "Енергія Класік" і ТОВ "ВК"Віконні системи", фактично не настали. В зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10 прийняте Кременчуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області правомірно, на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Науково-виробниче підприємство "Фероліт" (ідентифікаційний код 31103705) зареєстровано як юридична особа 02 серпня 2000 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області (т.1 а.с. 177-178).

Відповідно до Довідки АБ №396946 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво чавуну, сталі та феросплавів, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність їдалень (т.1 а.с. 179).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 181), та перебуває на обліку платника податків в КОДПІ (т.1 а.с. 182).

Кременчуцькою ОДПІ на підставі статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI у період з 14 березня 2013 року по 20 березня 2013 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку НВП Фероліт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Енергія Класік" за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 27 березня 2012 року №22/15.2-32/31103705, за висновками якого встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та частини 1, 5 статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в незультаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 24102 грн. (т.2 а.с. 13-17).

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 27 березня 2012 року №22/15.2-32/31103705, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 31-33), за результатами розгляду якого КОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення НВП "Фероліт" вимог податкового та цивільного законодавства (т.1 а.с. 34-38).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено наступні документи: податкові декларації, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, акт №16/15.2-32/37638554 від 04 березня 2013 про невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Енергія Класік" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ВК Віконні системи" за період з 01 лютого 2013 року по 29 лютого 2012 року та документи надані НВП "Фероліт".

На підставі акту перевірки №22/15.2-32/31103705, КОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 36153,00 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 24102 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 12051 грн. (т.1 а.с. 39).

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10, направив до ДПС у Полтавській області скаргу (т.1 а.с. 40-45), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення (т.1 а.с. 48-49). Повторна скарга подана до Міністерства доходів і зборів України також залишена без задоволення (т.1 а.с. 50-62).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ревізорів-інспекторів щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо взаємовідносин НВП "Фероліт" з Товариством із обмеженою відповідальністю "Енергія Класік" (код ЄДРПОУ 37638554) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Енергія Класік" відбувалися на підставі Договору №01/08 від 01 серпня 2011 року (т.1 а.с. 64-67).

Згідно вказаного Договору ТОВ "Енергія Класік" (продавець) приймає на себе обов'язки з постачання товарно-матеріальних цінностей (надалі товар) відповідно до вимог ГОСТу, ДСТУ, ТУ в асортименті, кількості, терміни та по ціні згідно специфікацій, котрі є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується відповідно з умовами даного договору прийняти товар та сплатити його. Загальна ціна договору складає суму всіх специфікацій, що додаються. Постачання товару здійснюється на умовах FCA - склад "Продавця", згідно "Інкотермс" в редакції 2010 року.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у лютому 2012 року придбано у ТОВ "Енергія Класік" Феросиліцій ФС 65 - 7,768 тон, на загальну суму 116520 грн. в тому числі ПДВ 19420 грн. та Феромарганець Фм 78 - 1,76 тон, на загальну суму 28089,60 грн. в тому числі ПДВ 4681,60 грн.

Як слідує із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між НВП "Фероліт" та ТОВ "Енергія Класік" з придбання товару, останнім було виписано наступні первинні документи: рахунок на оплату №1 від 14 лютого 2012 року (т.1 а.с.76), податкові накладні №1, №2, №3 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с.74-81) та видаткову накладну №1 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 82).

Дослідивши податкові накладні, видаткову накладну, виписані ТОВ "Енергія Класік" для документального оформлення господарських операцій з придбання НВП "Фероліт" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові та видаткова накладні містиять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиницю виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових та видаткової накладних судом не встановлено.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар проведений позивачем на користь ТОВ "Енергія Класік" у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією виписки по рахунку та платіжними дорученнями № 184, №185, №486 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с. 77-78, 236-239).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Податкові накладні виписані позивачу підписані та скріплені печаткою ТОВ "Енергія Класік", яке на момент їх виписування зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ (т.2 а.с. 6).

У відповідності до представлених позивачем доказів, судом з'ясовано, що транспортування придбаного у ТОВ "Енергія Класік" товару здійснювалося транспортом позивача, автомобілем марки "Рено" днз. ВІ25-70АТ, причеп днз. ВІ63-23ХТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною №107581 від 20 лютого 2012 року та подорожнім листом №470701 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 89-90).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей (т.1 а.с. 83-86), судом встановлено, що придбані у ТОВ "Енергія Класік" товари отримані уповноваженою особою НВП "Фероліт" Гора Л.Г. на підставі довіреності №188 від 20 лютого 2012 року (дійсної до 29 лютого 2012 року), підпис якої мається у видатковій накладній.

Факт заїзду автотранспорту з ТМЦ на територію та облік на складі НВП "Фероліт" зафіксовано в журналі реєстрації метала і готової продукції на прохідній підприємства (т.1 а.с. 94-95) та в матеріальному звіті за лютий 2012 року по бухгалтерському рахунку №201 "Сировина та матеріали" (т.1 а.с. 97-98), та оприбутковано на підприємстві, що підтверджується прибутковим ордером №238 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 96).

У подальшому придбаний НВП "Фероліт" Феросиліцій ФС 65 і Феромарганець Фм 78 використано у господарській діяльності останнього, а саме: списано у виробництво тіл молольних з відбіленого чавуну.

При цьому, суд відмічає, що факт зберігання товару та подальшого його використання, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався.

Висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 24102 грн. у лютому 2012 року на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Енергія Класік" зроблено відповідачем на підставі акту №16/15.2-32/37638554 від 04 березня 2013 року невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Енергія Класік" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398) за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року.

Так, податковий орган посилається на встановлене в ході перевірки ТОВ "Енергія Класік" порушення частини першої статті 203, статтей 215, 216 Цивільного кодексу України та формування податкового кредиту за лютий 2012 року у сумі 22896,52 грн. за рахунок ТОВ "ВК Віконні системи" без проведення фактично господарських операцій з метою надання податкової вигоди третім особам, в частині надання їм права на податковий кредит.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання товару позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ "Енергія Класік" оскільки таке законом не передбачено.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, варто зазначити, що на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок, тим більше щодо контрагентів подальших ланцюгів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції позивача з його безпосереднім контрагентом, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДР, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була зберігати, навантажувати та розвантажувати товари, що придбавалися позивачем у ТОВ "Енергія Класік".

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочини є нікчемними якщо вони посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договору з ТОВ "Енергія Класік", а тому висновки зроблені відповідачем в акті перевірки щодо нікчемності укладеного правочину суд вважає помилковими.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження зазначених тверджень, зокрема вироків суду постановлених у кримінальних справах.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10 не довів, а відтак позовні вимоги НВП "Фероліт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково - виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково - виробничого підприємства "Фероліт" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 361 /триста шістдесят одна/ гривня 53 /п'ятдесят три/ копійки.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко