Постанова № 34202426, 15.10.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2351/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача: Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Сабадош А.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003181701 від 31.05.2013 року про нарахування податкового зобов'язання на суму 27888,50 грн. та штрафних санкцій на суму 6972,13 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. В період з 8 по 12 квітня 2013 року відповідачем проводилася документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торгсервіспостач" за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. Результати перевірки відображені в Акті від 19.04.2013 року № 195/17, відповідно до якого позивачеві донараховано податку на додану вартість в сумі 27888,50 грн., а саме: за листопад 2010 року в сумі 13291,98 грн., та грудень 2010 року в сумі 14596,52 грн. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003181701 від 31.05.2013 року про нарахування податкового зобов'язання на суму 27888,50 грн. та штрафних санкцій на суму 6972,13 грн. Однак, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо того, що ним завищено податковий кредит на суму 27888,50 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ з ТОВ "Торгсервіспостач" та отримано безпідставно податкову вигоду, що полягає в заниженні податку на додану вартість. Представник позивача вказує на те, що договір від 05.10.2010 року №01-05/11/10 укладений позивачем з ТОВ "Торгсервіспостач" є дійсним, а посилання відповідача на те, що за вказаною адресою ТОВ "Торгеервіспостач" не знаходиться, а також те, що на даному підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного договору. А відтак прийняте податкове повідомлення-рішення №0003181701 від 31.05.2013 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, якою було встановлено, що за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 83209,00 грн. Результати перевірки відображено в Акті від 19.04.2013 року № 195/17. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено його завищення позивачем на загальну суму 27888,50 грн., в тому числі: за листопад 2010 р. в сумі 13291,98 грн. та за грудень 2010 р. в сумі 14596,52грн. В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем здійснено фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгсервіспостач" у відповідності до укладеного договору №05/11/10 від 05.11.2010 р., а саме: позивач зобов'язувався прийняти та оплатити від ТОВ "Торгсервіспостач" партію будівельних матеріалів. Однак, відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі ТОВ "Торгсервіспостач", інформаційних баз даних АІС "РПП", ПДС, АС "Аудит", "Облік", що використовуються в ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Торгсервіспостач" за період 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. Останньою поданою звітністю ТОВ "Торгсервіспостач" є декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р. №43697 подана 04.03.2011 року з нульовими показниками, а дане підприємство за вказаною адресою не знаходиться. Оскільки на ТОВ "Торгсервіспостач" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Вказані вище обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської операції. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р., згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Отже, надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", а за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставки товару позивачеві. А відтак, позивачем було завищено податковий кредит на суму 27888,50 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ "Торгсервіспостач" за договором від 05.11.2010 р. №05/11/10 та у відповідності до поданих позивачем податкових накладних. Отже, на підставі висновків відображених в Акті перевірки від 19.04.2013 року № 195/17 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003181701 від 31.05.2013 року про нарахування позивачеві податкового зобов'язання на суму 27888,50 грн. та штрафних санкцій на суму 6972,13 грн. Відтак, як вказує представник відповідача в задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 8 по 12 квітня 2013 року проводилася документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торгсервіспостач" за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р.

Результати даної перевірки відображено в Акті від 19.04.2013 року № 195/17 (а.с. 9-18).

Проведеною перевіркою було встановлено, що за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 83209,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено його завищення позивачем на загальну суму 27888,50 грн., в тому числі за листопад 2010 р. в сумі 13291,98 грн., за грудень 2010 р. в сумі 14596,52 грн.

На підставі висновків відображених в Акті від 19.04.2013 року № 195/17 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003181701 від 31.05.2013 року про нарахування податкового зобов'язання на суму 27888,50 грн. та штрафних санкцій на суму 6972,13 грн. (а.с. 19).

У відповідності до отриманої Ліцензії Серії НОМЕР_3 (а.с. 25) позивач здійснював господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, за переліком робіт згідно з додатком (а.с. 26).

За період 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем було здійснено фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгсервіспостач" у відповідності до укладеного договору №05/11/10 від 05.11.2010 р. (а.с. 27-28), а саме: позивач (відповідно до договору - покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити від ТОВ "Торгсервіспостач" (відповідно до договору - постачальник) партію будівельних матеріалів. Термін дії договору з моменту підписання сторонами до 31.12.2011 року, але в будь-якому разі до моменту його остаточного виконання (а.с. 27).

Відповідач вважає, що відсутній факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Торгсервіспостач", а укладений договір №05/11/10 від 05.11.2010 р. є нікчемним, оскільки відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі ТОВ "Торгсервіспостач", інформаційних баз даних АІС "РПП", ПДС, АС "Аудит", "Облік", що використовуються в ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Торгсервіспостач" за період 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. Останньою поданою звітністю ТОВ "Торгсервіспостач" є декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р. №43697 подана 04.03.2011 року з нульовими показниками, а також дане підприємство за вказаною адресою не знаходиться. Крім того, відповідач вказує, що під час заходів щодо встановлення місцезнаходження юридичної адреси виявлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться. За результатами відпрацювання та згідно бази АІС "РПП" також, відповідачем встановлено, що на підприємстві рахується тільки 1 співробітник, який одночасно являється керівником та головним бухгалтером. Також, на ТОВ "Торгсервіспостач" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Разом з тим, на підтвердження проведення операції з продажу будівельних матеріалів між позивачем та ТОВ "Торгсервіспостач" позивачем було надано видаткові накладні № 30/11-12/2010 від 30.11.2010 р. на суму 79751,90 грн. (а.с. 34), № 27/12-45/10 від 27.12.2010 р. на суму 36330,46 грн. (а.с. 35), № 29/12-14/10 від 29.12.2010 р. на суму 51248,65 грн. (а.с. 36) та відповідні до них податкові накладні № 1109 від 30.11.2010 р. (а.с. 31), № 1431 від 27.12.2010 р. (а.с. 32), № 1456 від 29.12.2010 р. (а.с. 33) та платіжні доручення №183 від 10.12.2010 року (а.с. 29), № 200 від 28.12.2010 року (а.с. 30), №199 від 27.12.2010 року (а.с. 30).

Для перевірки позивачем було представлено відповідачеві реєстр отриманих податкових накладних згідно бази АІС "Податки" (а.с. 11).

Відповідно до договору №05/11/10 від 05.11.2010 р. товар поставляється автомобільним транспортом почивача або ТОВ "Торгсервіспостач" (а.с. 27). Також, даним договором визначено, що вартість доставки товару автомобільним транспортом ТОВ "Торгсервіспостач" до місця передачі включається у вартість товару і вказується у накладній. В разі доставки товару транспортом позивача, останній здійснює її за власний кошт (а.с. 27).

Між позивачем та ПП ОСОБА_4 було укладено договір перевезення №3/11 від 01.11.2010 року (а.с. 38). Також, на виконання даного договору №3/11 від 01.11.2010 року між позивачем та ПП ОСОБА_4 були складені Акти виконаних робіт від 05.11.2010 року (а.с. 54), від 11.11.2010 року (а.с. 55), від 23.11.2010 року (а.с. 56), від 16.11.2010 року (а.с. 57), від 30.11.2010 року (а.с. 58).

Також, між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" було укладено договір підряду № 62/10/10 від 20.10.2010 року (а.с. 59-62). Предметом даного договору є ремонт дорожного покриття нижньої промплощадки КС Хуст (а.с. 59). На підтвердження виконання договору № 62/10/10 від 20.10.2010 року позивачем було надано Акт № 2 приймання виконаних робіт за листопад 2010 року (а.с. 63-66) та Підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) (а.с. 67-69).

Разом з тим, між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" було укладено договір підряду № 101205440 від 30.11.2010 року (а.с. 71-74). Предметом даного договору є благоустрій площадки обслуговування обладнання ГРС Теребля (а.с. 71). На підтвердження виконання договору № 101205440 від 30.11.2010 року року позивачем було надано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а.с. 75-78) та Підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) (а.с. 79-81).

Між позивачем та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" було укладено договір підряду № 117 від 14.12.2010 року (а.с. 82-85). Предметом даного договору є ремонт водостічних лотків на будівлях ГПА, операторної КС Хуст (а.с. 82). На підтвердження виконання договору № 101205440 від 30.11.2010 року року позивачем було надано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а.с. 86-89) та Підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) (а.с. 90-92).

Однак, відповідачем не було доведено отримання позивачем будівельних матеріалів для виконання позивачем робіт по договорам укладеним з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та пов'язаних з ними послуг від інших осіб, ніж від ТОВ "Торгсервіспостач".

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Торгсервіспостач".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до висновків відповідача виникли внаслідок порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 27888,50 грн., а саме: за листопад 2010 року в сумі 13291,98 грн., та грудень 2010 року в сумі 14596,52 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до Свідоцтва №100274227 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.03.2010 року виданого ДПІ У Печерському районі м. Києва ТОВ "Торгсервіспостач" є платником податку на додану вартість (а.с. 21).

Відповідач вважає, що ТОВ "Торгсервіспостач" не спроможний придбати від інших постачальників товар (будівельні матеріали), а тому й не міг його продати позивачеві, а відтак господарську операцію позивача та ТОВ "Торгсервіспостач" вважає безтоварною.

Оцінивши надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, оскільки реальність придбання будівельних матеріалів позивачем від ТОВ "Торгсервіспостач" підтверджується вище вказаними первинними документами (договором, накладними), документами, що свідчать про подальше використання будівельних матеріалів на користь іншого підприємства, а саме: ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Щодо акту ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 4094/23-11/37001827 від 14.06.2011 року про те, що згідно баз даних АІС "РПП", ПДС, АС "Аудит", "Облік" ТОВ "Торгсервіспостач" стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (а.с. 128), то з нього не вбачається з якого часу дана юридична особа там не знаходиться, а тому достовірно підтвердити, що на період виконання зобов'язань в 2010 році ТОВ "Торгсервіспостач" було відсутнє за зареєстрованою адресою з даного акту не можливо. До того ж сама ця обставина не доводить фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгсервіспостач".

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що у зв'язку з тим, що в ТОВ "Торгсервіспостач" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а відтак вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, оскільки відповідачем не було надано письмових доказів цього, а використано тільки матеріали перевірки іншого податкового органу, а саме: ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 128). Крім того, це не свідчить про неспроможність виконання господарських зобов'язань ТОВ "Торгсервіспостач".

Відповідач наголошує на тому, що підтвердженням неможливості здійснення господарських операцій позивачем є також те, що відповідно до Акту № 4094/23-11/37001827 від 14.06.2011 року, ТОВ "Торгсервіспостач" 04.03.2011 року подав останню звітність, а саме декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 році, де відобразив нульові показники (а.с. 128).

Щодо встановлених відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ "Торгсервіспостач", то суд зазначає, що позивач не може відповідати за податкові зобов'язання іншого.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено відсутність позову податкового органу про визнання господарських операцій укладених позивачем з ТОВ "Торгсервіспостач" такими, що не мали реального характеру, а відтак відсутні судові рішення з цього приводу; кримінальні справи відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками ст.212 КК України або вироки суду, які набрали законної сили.

Разом з тим, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", відповідач може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання будівельних матеріалів та їх поставки в суду немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені в Акті перевірки дані щодо позивача є суб'єктивним припущенням відповідача про неможливість здійснювати господарські операції з ТОВ "Торгсервіспостач". Крім того, висновок позивача про нікчемність угод ґрунтується на висновку іншого податкового органу про нікчемність угод ТОВ "Торгсервіспостач". ДПІ у Печерському районі м. Києва самостійно цього питання не досліджувала.

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочина, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Під час перевірки відповідачем не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентом ТОВ "Торгсервіспостач" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням будівельних матеріалів для іншого підприємства. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

За законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, - тобто відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України ).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке, відповідно до ст. 86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003181701 від 31.05.2013 року про нарахування податкового зобов'язання на суму 27888,50 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень п'ятдесят копійок) грн. та штрафних санкцій на суму 6972,13 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривня тринадцять копійок) грн.

3. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 348,62 (триста сорок вісім гривень шістдесят дві копійки) грн.

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 15 жовтня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 жовтня 2013 року.