Постанова № 34202147, 09.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 803/1957/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - відповідач, УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № Ф-482У від 07.05.2013 року та про сплату недоїмки №Ф-593У від 10 травня 2013 року (далі - оскаржувані вимоги).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі прийняті вимоги про сплату боргу №Ф-482У від 07.05.2013 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 570,43 грн. та №Ф-593У від 10.05.2013 року зі сплати штрафу та пені в розмірі 257,50 грн. за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Про прийняття відповідачем оскаржуваних вимог позивачу стало відомо 13.09.2013 року у ВДВС Ковельського МУЮ, де повідомлено, що постановами ВДВС Ковельського МУЮ від 15.05.2013 року та від 17.05.2013 року на підставі вказаних вище вимог відповідача відкриті виконавчі провадження про примусове стягнення з ФОП ОСОБА_2 4 570,43 грн. недоїмки та 257,50 грн. штрафу та пені.

Копії оскаржуваних вимог УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі позивач отримала 13.09.2013 року на підставі її заяви до відділу виконавчої служби про видачу цих вимог.

Підприємець не погоджується з вищезазначеними вимогами посилаючись на те, що згідно частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від сплати єдиного внеску звільнені пенсіонери за віком та інваліди. Вказала, що вона отримує пенсію за вислугу років як колишній працівник освіти на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення " та досягла загального пенсійного віку, а отже має право на пільгу зі сплату єдиного внеску. На підставі вищевикладеного просить суд скасувати вимоги УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі про сплату боргу №Ф-482У від 07.05.2013 року та про сплату недоїмки №Ф-593У від 10.05.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у ньому та просив суд їх задовольнити повністю. Додатково суду пояснив, що позивачка все життя працювала вчителем. Будучи пенсіонером в 2008 році вона зареєструвалась підприємцем та на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку сплачувала єдиний податок з торгівлі. Подавала річну звітність про сплату 53% до державного бюджету та 47% до УПФ про що звітувалась. Останній платіж вона робила в лютому 2012 року і з того часу не сплачувала бо зрозуміла, що відповідно до ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. ОСОБА_2 про існування вимог пенсійного фонду дізналась 13.09.2013 року коли її запросили у виконавчу службу, копії постанов про відкриття виконавчого провадження їй не надходили. На момент направлення вимог пенсійного вона була зареєстрована по вул.. Міцкевича. Вказав, що про існування вимоги їм стало відомо 13.09.2013 року, що вбачається з копії заяви позивачки до ВДВС про надання копій документів.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2013 року позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_2 звіт за 2012 рік до УПФ подала вчасно 11.02.2013 року, де самостійно зазначила суму до сплати єдиного внеску - 4 572,42 грн. Уточнив, що позивачка перебувала на пенсії за вислугу років з 1997 рокую. У 2003 році досягла права на пенсію за віком, тому немає права на пільгу. Винесені ними вимоги про сплату боргу ОСОБА_2 не вручені оскільки конверти повернулись з відмітками поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» тому вимоги були подані до виконавчої служби для виконання.

Від відповідача 09.10.2013 року за вх..№12815/13 подано до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 15 січня 2008 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_1 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №206821 від 17.09.2013 року.

Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_2 від 25 травня 2012 року.

Підприємець є колишнім працівником освіти та отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб», що підтверджується посвідченням №596316 від 07 березня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області 07 травня 2013 року прийнята вимога про сплату недоїмки №Ф-482У, відповідно до якої станом на 07 травня 2013 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 4 570,43 грн.

10 травня 2013 року прийнята вимога про сплату недоїмки №Ф-593У, відповідно до якої станом на 10 травня 2013 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати штрафів та пені у розмірі 257,50 грн.

На виконання вказаних вимог державним виконавцем відділу ДВС Ковельського МУЮ прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №38006590 від 15.05.2013 року та ВП №37996839 від 17.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь УПФ України в місті Ковелі та Ковельському районі боргу зі сплати єдиного внеску.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що 11.02.2013 року до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі ОСОБА_2 було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, з якого вбачається що платником самостійно нараховано 4 572,42 грн. які у зв'язку з їх несплатою утворили недоїмку.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що позивач самостійно нараховувала та сплачувала єдиний соціальний внесок у 2010-2012 роках.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі про сплату недоїмки суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Зокрема, згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачується в обов'язковому порядку, крім випадків встановлених законом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, як визначено частиною четвертою цієї ж статті, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є інвалідами або пенсіонерами за віком звільнені від обов'язкової сплати єдиного внеску.

За правилами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Оскільки ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, тому станом на 2013 рік вона досягла загального пенсійного віку та має право на отримання пенсії за віком.

Згідно статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Відповідно до ст. 6 цього Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку. Тобто у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Будь-яких застережень в цій нормі Закону немає про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Системний аналіз викладеного вказує на те, що під пенсіонерами за віком, указаними в ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено. Аналогічний висновок викладено в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013 року в справі № К/9991/49733/12.

Таким чином, ОСОБА_2 має право отримувати або пенсію за віком у відповідності або пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", при цьому позивач вправі самостійно обрати яким видом пенсійного забезпечення користуватися.

Проаналізувавши вищевикладені положення законодавства, суд приходить до висновку, що визначальним критерієм при наданні пільги по звільненню від сплати єдиного внеску, яка передбачена частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є не вид отримуваної фізичною особою-підприємцем пенсії, а досягнення нею (ним) пенсійного віку.

На думку суду, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 досягла пенсійного віку та є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, тому вона може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що у позивача відсутня заборгованість за минулі роки по сплаті єдиного внеску. Беручи до уваги, що ОСОБА_2 звільнена від обов'язкової сплати такого внеску, тому Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області неправомірно нарахувало позивачу єдиний внесок у розмірі 4 570,43 грн. за 2012 рік, з огляду на що, вимога про сплату недоїмки від 07 травня 2013 року №Ф-482У винесена безпідставно.

Оскільки вимога про сплату недоїмки від 07 травня 2013 року №Ф-482У винесена безпідставно, тому підстави для прийняття вимоги від 10 травня 2013 року №Ф-593У зі сплати штрафу та пені в розмірі 257,50 грн. за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутні, а отже вона є також безпідставною.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належним та допустимими письмовими доказами не довів правомірності вимоги про сплату недоїмки від 07 травня 2013 року №Ф-482У та вимоги від 10.05.2013 року №Ф-593У зі сплати штрафу та пені.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши винесені відповідачем вимоги суд вважає, що вони не відповідають вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування, досягла пенсійного віку та звільнена від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", крім того у неї відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за минулі роки, тому суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області неправомірно нарахувало позивачу єдиний внесок у розмірі 4 570,43 грн. за 2012 року, з огляду на що, вимога про сплату недоїмки від 07 травня 2013 року №Ф-482У та вимога про сплату недоїмки від 10.05.2013 року №Ф-593У є протиправними та підлягають скасуванню, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк звернення до адміністративного суду, передбачений частинами 4, 5 статті 99 КАС України позивачем не пропущено.

Так, частинами 4, 5 статті 99 КАС України передбачено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З дослідженої в судовому засіданні заяви поданої позивачем до відділу ДВС Ковельського МУЮ вбачається, що позивач отримала копії матеріалів виконавчих проваджень в т.ч. і оскаржуваних вимог 13.09.2013 року про що свідчить її підпис та відтиск штемпеля виконавчої служби, що й не заперечується представником відповідача. З вхідного штемпеля Волинського окружного адміністративного суду вбачається, що позивач до суду звернулась 18.09.2013 року. Інших доказів отримання позивачем вимог про сплату боргу відповідачем не надано. За таких обставин позивач не пропустив місячний строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статтей 6, 12, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області № Ф-482У від 07.05.2013 року про сплату боргу та № Ф-593У від 10.05.2013 року про сплату недоїмки скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич