Рішення № 34202113, 14.10.2013, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6344/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

14 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Лукомській А.В.,

за участю

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_10, Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання прилюдних торів такими, що не відбулися, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу по проведенню торгів, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва, третя особа Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Головне управління юстиції у Полтавській області,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 05 вересня 2013 року звернулися в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_10, Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання прилюдних торів такими, що не відбулися, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу по проведенню торгів, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва.

В поданій до суду позовній заяві зазначали, що в 2006 році між позивачем ОСОБА_7 та відповідачем ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» було укладено кредитний договір, в забезпечення зобовязань за яким 07 листопада 2007 року між банківською установою та позивачами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1.

Також зазначали, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2010 року, яке вступило в законну силу, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, 09 липня 2010 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду.

Вказували, що 20 січня 2012 року відбулися треті прилюдні торги з примусової реалізації зазначеної квартири, про що складено протокол. На підставі протоколу оформлено акт про реалізацію нерухомого майна та приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 покупцеві ОСОБА_10 видано свідоцтво про право власності на майно.

Вважають, що під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 відділом ДВС здійснено ряд порушень вимог Законів України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Зазначені порушення порядку проведення прилюдних торгів з реалізації квартири на думку позивачів є підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В поданій до суду позовній заяві просили суд визнати прилюдні торги, які проведені 20.01.2012 року Приватним підприємством «Нива - В.Ш.» з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: квартири № 16, розташованої по вул. Жовтнева, 75/2 у м. Полтаві, які оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 1711068-1 від 20.01.2012 р. та актом державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 31.01.2012 року, такими, що не відбулися.

Просили визнати недійсними результати прилюдних торгів, які проведені 20.01.2012 року, визнати недійсним протокол №1711068-1 від 20.01.2012 року по проведенню прилюдних торгів, складений ПП «Нива - В.Ш.» з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2, належної їм на праві спільної сумісної власності. Просили визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, згідно з яким переможцем прилюдних торгів є ОСОБА_10

Просили суд визнати недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_10 квартири №16 в м. Полтава, вул. Жовтнева, 75/2, виданого 07.02.2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11

В судовому засіданні представник позивачів повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, які вважають безпідставними.

Представник ОСОБА_10 також просила суд застосувати наслідки пропуску позивачами термінів позовної даності.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані в справі докази, оригінали виконавчих проваджень Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 листопада 2006 року та 07 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_7 та відповідачем ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» були укладені кредитні договори, в забезпечення зобовязань за якими 07 листопада 2007 року між банківською установою та позивачами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1, що належала позивачам на праві приватної спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 березня 1998 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2010 року, яке вступило в законну силу, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6406С23/41від 28 листопада 2006 року та № 6407С29/87 від 07 листопада 2007 року, укладеними між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_7 у розмірі 936 грн. 54 коп. та 22453 доларів США, та відшкодування судових витрат у розмірі 1820 грн., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки 259440 грн.

По даній справі видані виконавчі листи, які ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» були предявлені на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції в липні 2010 року.

Також встановлено, що предмет іпотеки квартира АДРЕСА_1 в результаті примусового виконання зазначеного судового рішення була реалізована в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» 20 січня 2012 року, про що складено протокол проведення прилюдних торгів № 1711068-1 від 20.01.2012 року та акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 31.01.2012 року.

Покупцю ОСОБА_10 видано відповідно свідоцтво про право власності на квартиру.

Згідно з нормами ст. 215 ЦК України, на яку посилаються позивачі в поданій до суду позовній заяві, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

З поданої до суду позивачами позовної заяви вбачається, що, підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та визнання їх недійсними позивачами з посиланням на ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено недодержання державним виконавцем при проведенні прилюдних торгів норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначав Закон України N 606-XIV «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року, Інструкції про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року в редакціях, що діяли станом на час спірних правовідносин, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за N 745/4038.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, є правочином.

Зазначене узгоджується з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року N 152/361, чинної станом на час спірних правовідносин, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Крім того, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах регулює також Закон України «Про іпотеку», зокрема його розділ V. «Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки».

В поданій до суду позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог позивачі посилаються одночасно як на недодержання державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вимог Закону України «Про виконавче провадження», так і недодержання відповідачем, спеціалізованою організацією ПП «Нива В.Ш.», вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Зокрема, позивачі зазначають, що Київським відділом державної виконавчої служби було відкрите лише виконавче провадження щодо одного із співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7, а виконавче провадження щодо боржників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 державними виконавцями не відкривалися, постанови про відкриття виконавчих проваджень їм не надсилалися.

Зазначене твердження позивачів спростовано дослідженими в судовому засіданні матеріалами виконавчих проваджень.

Так, дослідженими матеріалами виконавчих проваджень встановлено наступне.

Постановами державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_12 від 09 липня 2010 року на підставі поданих заяв ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» були відкриті наступні виконавчі провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, а саме:

-№ 20266326, де боржником є ОСОБА_9;

-№ 20263044, де боржником є ОСОБА_7;

-№ 20266526, де боржником є ОСОБА_8.

Згідно з даними матеріалів виконавчих проваджень постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалися кожному із позивачів.

Тому твердження позивачів про те, що виконавче провадження було відкрите лише щодо одного із співвласників квартири є безпідставним та не заслуговує на увагу.

В подальшому, як встановлено судом, зазначені виконавчі провадження були обєднані державним виконавцем в одне зведене виконавче провадження, що складу якого входили також і виконавчі документи з примусового виконання інших судових рішень про стягнення грошових коштів як з ОСОБА_7, так і з інших позивачів.

Крім того, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивачів на порушення, допущені на їх думку державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо (ст. ст. 18, 24 - 27, 32, 33, 55, 57 зазначеного Закону), оскільки такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Позивачами у встановленому законом порядку такі дії державного виконавця протиправними не визнавалися.

Тому суд приходить до висновку, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та на які посилаються позивачі в поданій до суду позовній заяві, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути оцінені судом як підстава для визнання прилюдних торгів, протоколу та акту недійсними, в тому числі визнання торгів такими, що не відбулися.

Щодо тверджень позивачів про наявність порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та інших норм при проведенні прилюдних торгів суд виходить з наступного.

Дослідженими матеріалами виконавчих проваджень встановлено, що державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на виконання судових рішень про стягнення боргу з позивачів, в тому числі і з примусового виконання судового рішення про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 17 лютого 2010 року, 10 вересня 2010 року та 25 березня 2011 року були складені акти опису й арешту майна та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Під час проведення зазначених виконавчих дій були присутні позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_7, що підтверджується їх підписами в актах опису та арешту.

Крім того, державним виконавцем 16 серпня 2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відомості про накладення арешту внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Також встановлено, що згідно з договором від 23 вересня 2011 року № 1711068 про надання послуг по реалізації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, ПП «Нива-В.Ш.» 20 січня 2012 року провело дії з продажу майна (квартири АДРЕСА_1) шляхом продажу, про що складено протокол проведення прилюдних торгів.

В поданій до суду позовній заяві позивачі просять суд визнати прилюдні торги такими, що не відбулися.

Пункт 7.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна передбачає, що прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням.

Як встановлено судом, прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 вперше призначалися на 13 жовтня 2011 року, але не відбулися. В подальшому торги призначалися на 25 листопада 2011 року, коли також не відбулися.

Тобто, 20 січня 2012 року проводилися треті прилюдні торги з реалізації квартири.

За нормами ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час проведення торгів, реалізація арештованого майна, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі, якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Як встановлено дослідженими в справі матеріалами виконавчих проваджень, після повторної уцінки майно (квартира), як то передбачено нормами Закону України «Про виконавче провадження», було реалізовано на прилюдних торгах.

Тому суд приходить до висновку про те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не виключають можливість проведення третіх прилюдних торгів, підстави визнавати торги від 20 січня 2012 року, такими, що не відбулися, в порядку, визначеному п. 7.3. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, відсутні з урахуванням вимог закону України «Про виконавче провадження», що має вищу юридичну силу.

При вирішенні вимог позивачів про визнання торгів такими, що не відбулися, судом також враховується та обставина, що можливість проведення третіх прилюдних торгів передбачено також нормами ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Твердження позивачів про те, що наявність одного покупця є підставою для визнання торгів такими, що не відбулися, судом не приймаються до уваги, оскільки норми ст. 45 Закону України «Про іпотеку», які мають вищу юридичну силу, передбачають, що прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання торгів такими, що не відбулися, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Наявність рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2012 року, яке вступило в законну силу, згідно з яким визнано недійсним та скасовано звіт про оцінку майна, не оцінюється судом як підстава для визнання недійсними результатів проведених торгів виходячи з наступного.

Як встановлено судом, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2010 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3, встановлено початкову ціну предмета іпотеки 259440 грн.

В результаті повторної уцінки вартість предмета іпотеки була визначена в сумі 305400 грн., за яку і була реалізована.

За таких обставин, враховуючи, що реалізація квартири відбулася за ціною, вищою ніж зазначена в судовому рішенні, права та охоронювані законом інтереси позивачів в результаті реалізації квартири саме за ціною 305400 грн. жодним чином порушені не були.

Твердження позивачів про те, що ПП «Нива - В.Ш.» всупереч вимог закону не опублікував інформацію про торги в засобах масової інформації не заслуговує на увагу.

Інформація про проведення відповідачем ПП «Нива - В.Ш.» торгів з реалізації нерухомого майна опублікована на веб-сайті в мережі Інтернет», як то передбачено п. 3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Порядок оформлення результатів прилюдних торів передбачено главою 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно з якою після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, на виконання зазначених вимог Тимчасового положення, ПП «Нива - В.Ш.» 20 січня 2012 року складено протокол № 1711068-1 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Державним виконавцем 31 січня 2012 року складено акт про проведені прилюдні торги, який затверджений начальником Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управляння юстиції.

Позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, звертаючись з вимогами про визнання недійсними зазначеного протоколу про проведення прилюдних торгів та акту державного виконавця жодні правові підстави для визнання їх недійсними не зазначають.

Не встановлені такі підстави і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Фактично, звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколу та акту, позивачі зазначають дані вимоги як похідні від вимог про визнання торгів такими, що не відбулися.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання торгів такими, що не відбулися, підстави для визнання недійними результатів проведених прилюдних торгів, протоколу № 1711068-1 від 20 січня 2012 року та акту державного виконавця від 31 січня 2012 року не встановлені, суд приходить до висновку, що в цій частині вимоги позивачі є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна на підставі акта державного виконавця нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 07 лютого 2012 року на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, затвердженого начальником відділу 31 січня 2012 року, видано на імя ОСОБА_10 свідоцтво, яким посвідчено, що останньому належить право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки зазначене свідоцтво видане приватним нотаріусом в порядку, передбаченому п. 6.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ст. 47 Закону України «Про іпотеку», а також вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, чинної на час видачі свідоцтва, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про належність ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання свідоцтва недійсним суд враховує вимоги ст. 372 ЦК України щодо рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності.

Тому вказівка у виданому нотаріусом свідоцтві про належність квартири відповідачам в рівних частках, не спростовує правомірність видачі свідоцтва.

Посилання приватного нотаріуса у виданому свідоцтві на норми ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» не оцінюється судом як підстава для визнання такого свідоцтва недійсним.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом приймається до уваги те, що завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів осіб.

За змістом положень норм процесуального закону розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Тобто, звертаючись до суду з вимогами про визнання торгів такими, що не відбулися, протоколу, акту та свідоцтва недійними, позивачі мають довести суду обставини, які б свідчили про те, що допущені порушення під час проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна потягли за собою порушення їх прав і законних інтересів.

В той же час позивачами як в поданій до суду позовній заяві, так і їх представником в судовому засіданні, не наведено жодних підстав вважати, що в результаті проведених 20 січня 2012 року торгів з реалізації нерухомого майна були порушені їх права чи охоронювані законом інтереси.

Тому суд приходить до висновку, що наявність чи відсутність порушень під час проведення прилюдних торгів самі по собі, за відсутності доведених в судовому засіданні порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів, жодним чином не можуть слугувати підставою для визнання таких торгів недійсними чи такими, що не відбулися саме за позовом позивачів.

Посилання позивачів на те, що в результаті продажу квартири з торгів вони були позбавлені права на житло та права власності на належну кожному частку в квартирі не заслуговує на увагу.

Як встановлено судом, згідно з заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2012 року, залишеним без змін згідно з ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2013 року, виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_4 та знято їх з реєстраційного обліку.

Позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в силу норм ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, на письмову вимогу іпотекодержателя зобовязані були виселитися із житлового приміщення, що ними виконано не було.

Відсутні також і підстави вважати, що в результаті проведених торгів з реалізації нерухомого майна позивачі позбавлені права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки така реалізація проводилася в порядку примусового виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке вступило в законну силу.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судом також приймається до уваги та обставина, що згідно зі ст. 48 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає можливість оскарження результатів прилюдних торгів, іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Тобто, зазначеною нормою встановлено спеціальну позовну давність для оскарження результатів прилюдних торгів в три місяці.

Як встановлено судом, торги з реалізації нерухомого майна відбулися 20 січня 2012 року.

Із зазначеним позовом позивачі звернулися до суду 05 вересня 2013 року, тобто, з пропуском встановленого трьохмісячного строку позовної давності.

Наслідком спливу позовної давності згідно з ст. 267 ЦК України є відмова у позові.

Відповідно до з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як на поважні причини пропуску позовної давності позивачі посилаються на те, що ОСОБА_7 хворіє з 2012 року, ОСОБА_9 є пенсіонером, людиною похилого віку та страждає чисельними захворюваннями. Також посилалися на те, що лише 07 червня 2012 року Київським районним судом м. Полтави ухвалено рішення щодо визнання протиправними дій державного виконавця в частині використання звіту оцінювача та визнано недійсним такий звіт.

Зазначені твердження не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Розгляд Київським районним судом м. Полтави цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до Центру незалежної оцінки та експертиз, Київського відділу державної виконавчої служби про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку нерухомого майна, субєкта оціночної діяльності в силу норм ст. 264 ЦК України не перериває перебігу позовної давності.

Згідно з вимогами ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Як встановлено судом, аналогічні позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Київського ВДВС Полтавського міського управління юстиції, ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_10, Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання прилюдних торів такими, що не відбулися, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу по проведенню торгів, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2013 року по справі № 1609/9596/12 залишені без розгляду у звязку з повторною неявкою позивачів в судові засідання.

Відсутні підстави також для визнання поважними причини пропуску термінів звернення до суду з причини хворобливого стану ОСОБА_7 та похилого віку ОСОБА_9, оскільки дослідженими витягами з медичної документації не підтверджено ту обставину, що стан здоровя позивачів перешкоджав реалізації їх права на звернення до суду.

Крім того, як встановлено судом, позивачі в період 2011-2013 років неодноразово зверталися до різних судових інстанцій з позовами та заявами, що свідчить про те, що їх стан здоровя не перешкоджав реалізації права на звернення до суду.

За таких обставин, враховуючи наявність заяви сторони у спорі щодо застосування наслідків спливу позовної даності, суд як додаткову підставу для відмови позивачам в задоволенні їх позовних вимог, вважає пропуск ними строків позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачами судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_10, Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання прилюдних торів такими, що не відбулися, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу по проведенню торгів, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко

14.10.2013