Постанова № 34201777, 15.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа №920/714/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дубовик В.В., дов. № 2 від 02.01.2013

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми (вх.№2371 Х/3-10)

на рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 920/714/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 130112,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до КП "Сумижитло" Сумської міської ради про стягнення заборгованості на загальну суму 130112 грн. 82 коп. за надані позивачем послуги з технічного обслуговування та виконані роботи з поточного ремонту внутрішньо будинкових систем централізованого опалення, централізованого постачання гарячої, холодної води та водовідведення в багатоквартирних житлових будинках, з яких: 129835 грн. 36 коп. основного боргу, 277 грн. 46 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 920/714/13 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 129835 грн. 36 коп. основного боргу, 277 грн. 46 коп. 3% річних та 2602 грн. 26 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 920/714/13 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що надані позивачем акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів витрат до актів приймання виконаних робіт, дефектні акти, на які посилається позивач як на докази виконання ним зазначених у наданих документах робіт, затверджені за допомогою факсимільного відтворення підпису, а тому, на думку скаржника, не можуть вважатись належними доказами по справі. Крім того, заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що використання факсимільного відтворення підпису не було узгоджено сторонами, а також зазначає про відсутність укладеного між сторонами договору з приводу наданих послуг, а також їх вартості та порядку оплати.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.10.2013 для надання сторонами додаткових доказів та пояснень по справі.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що 24.01.2013 відповідачу було направлено два примірника договору № 46 від 23.11.2012 підписаного та скріпленого печаткою позивача. Проте, відповідач не підписав договір і не повернув позивачу другий його примірник. Таким чином, позивач вказує на те, що договір № 46 від 23.11.2012 не був укладений між сторонами. При цьому, як зазначає позивач, відповідач підписав акти виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2012 та січень 2013, тобто беззаперечно прийняв виконані позивачем роботи. Крім того, доказом на підтвердження визнання відповідачем заборгованості в розмірі 129835,36 грн. позивач вважає наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013.

В судове засідання 10.10.2013 відповідач не з'явився, про причини неявки не попередив, докази його належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2013 року без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що у період з грудня 2012 року по січень 2013 року включно позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" надавав відповідачу - Комунальному підприємству "Сумижитло" Сумської міської ради послуги з технічного обслуговування та виконувало роботи з поточного ремонту внутрішньобудівельних систем централізованого опалення, централізованого постачання гарячої, холодної води та водовідведення в багатоквартирних житлових будинках, виконавцем послуг з управління яких визначено КП "Сумижитло" Сумської міської ради згідно з рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 611 від 16.10.2012 року "Про визначення комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків комунальної власності територіальної громади міста Суми.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до: актів виконаних робіт: № 670 від 31.12.2013 року, № 50 від 31.01.2013 року; актів приймання виконаних робіт за грудень 2012 року та січень 2013 року; довідок про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року та січень 2013 року; підсумкових відомостей ресурсів витрат підрядника до актів приймання виконаних робіт за грудень 2012 року та січень 2013 року; дефектних актів за грудень 2012 року та січень 2013 року, позивач виконав зазначені роботи в повному обсязі, а відповідач прийняв їх без заперечень чи зауважень.

Відповідно до зазначених актів, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) позивачем відповідачу за грудень 2012 року та січень 2013 року становить 129835,36 грн.

06.03.2013 року позивач пред'явив відповідачу вимогу № 949 від 05.03.2013 року (у справі) про сплату 129835,36 грн. за послуги з технічного обслуговування та роботи з поточного ремонту внутрішньобудівельних систем централізованого опалення, централізованого постачання гарячої, холодної води та водовідведення в багатоквартирних житлових будинках, надані (виконані) позивачем за період з грудня 2012 року по січень 2013 року включно, яка відповідачем не виконана та залишена без відповіді.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не спростована, відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 129835,36 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу 227,46 грн. - 3% річних за період прострочення боргу з 14.03.2011 року по 08.04.2011 року. Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 277,46 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" у період з груденя 2012 р. по січень 2013 р. надавало відповідачу - Комунальному підприємству "Сумижитло" Сумської міської ради послуги з технічного обслуговування та виконувало роботи з поточного ремонту внутрішньобудівельних систем централізованого опалення, централізованого постачання гарячої, холодної води та водовідведення в багатоквартирних житлових будинках.

При цьому, сторонами були підписані та скріплені печатками акти здачі-прийомки виконаних робіт. Загальна вартість виконаних позивачем робіт (наданих послуг) згідно зазначених актів за грудень 2012 року та січень 2013 року становить 129835,36 грн.

Дослідивши наявні у справі акти виконаних робіт (надання послуг), колегія суддів встановила, що вони містять посилання на договір № 46 від 23.11.2012 р. Проте, як зазначив позивач, 24.01.2013 відповідачу було направлено два примірника договору № 46 від 23.11.2012 підписаного та скріпленого печаткою позивача. Однак, відповідач не підписав договір і не повернув позивачу другий його примірник.

Таким чином, договір № 46 від 23.11.2012 не був укладений між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що надані позивачем акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів витрат до актів приймання виконаних робіт, дефектні акти, на які посилається позивач як на докази виконання ним зазначених у наданих документах робіт, затверджені за допомогою факсимільного відтворення підпису, а тому, на думку скаржника, не можуть вважатись належними доказами по справі. Колегія суддів констатує, що вказані документи містять підпис уповноважених представників сторін, який засвідчений печаткою їх підприємств, у тому числі підприємством відповідача, що у відповідності до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України свідчить про належність зазначених доказів на підтвердження певних обставин, в даному випадку факту виконання робіт підрядником (позивачем) та їх прийняття замовником (відповідачем) без жодних зауважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційна інстанція, встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно вищезазначених актів, незважаючи на вимогу позивача № 949 про оплату, яка була направлена відповідачу 05.03.2013 року, допустивши заборгованість у розмірі 129835,36 грн.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 129835,36 грн.

Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 р. Вказаний акт підписаний з боку відповідача бухгалтером підприємства та скріплений печаткою КП «Сумижитло», з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 129835,36 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Отже, факт виконання позивачем робіт (надання послуг) на суму 129835,36 грн. та їх прийняття відповідачем, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.

На підставі викладеного, враховуючи факт належного виконання позивачем робіт, що підтверджується належними та допустимими доказами - підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 129835,36 грн. боргу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 920/714/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сумижитло" м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського Сумської області від 13.06.2013р. по справі № 920/714/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.