Постанова № 34201773, 14.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 901/1201/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Плута В.М.,

Балюкової К.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Станішевський Ігор Сергійович, довіреність № 14-69 від 22.03.2013 року, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ;

відповідача: не з'явився, публічне акціонерне товариство "Керчгаз".

розглянувши апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Керчгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А.Ю.) від 21 червня 2013 року у справі №901/1201/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

до Публічне акціонерне товариство "Керчгаз" (вул. Чкалова, 151,Керч,98300)

про стягнення 159989,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Керчгаз" про стягнення 159989,76 грн. у тому числі 138927,50 грн. основного боргу, 826,69 грн. інфляційних втрат, 4137,15 грн. 3% річних та 16098,42 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2244/11 від 30 вересня 2011 року, що призвело до утворення заборгованості, яка оплачувалась відповідачем з порушенням встановлених строків оплати, у зв'язку з чим на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат, а також 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за весь період прострочення платежів. Крім того, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2013 року позов задоволено частково. З публічного акціонерного товариства "Керчгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 11383,53 грн. пені, 4137,15 грн. 3% річних та 3088,96 грн. судового збору. В частині вимог про стягнення 826,69 грн. інфляційних втрат та 4 714,89 грн. пені в позові відмовлено. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 138927,50 грн. припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржене рішення скасувати та постановити нове в частині вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Керчгаз" 11383,53 грн. пені та 4098,01 грн. 3% річних.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суду першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно зазначив, що сторони договору № 14/2244/11 фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки на прострочену суму.

Відповідач зазначив, що у договорі сторони домовилися лише про інший період для нарахування пені і у жодному разі не змінювали порядок обчислення позовної давності.

Ухвалою від 02 серпня 2013 року Севастопольський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Керчгаз" до провадження та призначив її до слухання на 29 серпня 2013 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Гоголь Ю.М. Розгляд відклався апеляційної скарги відклався на 10 вересня 2013 року.

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголя Ю.М., його замінено на суддю Балюкову К.Г.

09 вересня 2013 року скаржник надав заяву про доповнення та уточнення апеляційної скарги (а.с. 182-183), де знов звертає увагу суду на невірний розрахунок пені в оскарженому рішенні і безпідставність визначеного судом періоду цього нарахування. Також відповідач заявив клопотання про розгляд справи у відсутність представника публічного акціонерного товариства „Керчгаз", розгляд апеляційної скарги відклався на 14 жовтня 2013 року. Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Гонтаря В.І, його замінено на суддю Плута В.М.

В судове засідання, призначене на 14 жовтня 2013 року, з'явився лише представник позивача у справі, якій підтримав висновки оскаржуваного судового рішення, просив визнати безпідставними вимоги апеляційної скарги відповідача і відмовити в її задоволенні.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець за Договором) та публічним акціонерним товариством "Керчгаз" (покупець за Договором) укладено Договір № 14/2244/11 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011 та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах цього Договору (а.с. 9-13).

Відповідно до пункту 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 517,330 тис. куб. м.

Розділом 5 Договору встановлена ціна газу, яка за 1000 куб. м. на день укладення Договору становить 3023,50 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 628,20 грн.

Пунктом 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.2 Договору).

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з дати укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінена вартість газу, що є предметом Договору (а.с. 14, 15-16).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та додаткових угод до нього, протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-березня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 658373,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 17-22). Також матеріали свідчать, що у порушення умов Договору розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем несвоєчасно.

Втім, в процесі розгляду справи заборгованість за Договором № 14/2244/11 від 30 вересня 2011 року за поставлений природний газ відповідачем погашена повністю.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу позивачем нараховані інфляційні втрати за весь час прострочення, 3% річних, а також санкції у вигляді пені.

Розглянувши виниклий спір, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, здійснивши самостійно розрахунок інфляційних витрат і пені, суми яких стягнуто з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погодилась з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Так, судом першої інстанції з огляду на норми зобов'язального права зроблено висновок, що відповідачем вимоги Договору № 14/2244/11 купівлі-продажу природного газу щодо своєчасної оплати поставленого природного газу порушувались.

Такі висновки суду колегія суду апеляційної інстанції вважає вірними з огляду на наявні у справі докази.

Так, судом встановлено, що відповідачем на протязі жовтня-грудня 2011 року, січня-березня 2012 року отримано природний газ на загальну суму 658373,86 грн (а.с.17-22). Втім, заборгованість за газ, що залишався несплаченим, погашена відповідачем під час розгляду справи повністю.

Таким чином, припинення судом провадження у справі в частині вимог про стягнення 138927,50 грн. боргу за поставлений природний газ на підставі пункту 1.1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору судова колегія вважає підставним, а тому рішення в цій частині правильним.

Стосовно позовних вимог, заявлених з огляду на приписи статей 625, 599 ЦК України, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками місцевого господарського суду, який надав повну й всебічну оцінку як встановленим обставинам у справі, так і вимогам й запереченням сторін.

Так, дійсно, діючим законодавством, про що вірно зазначено в оскарженому рішенні, у випадку порушення однією особою договірних обов'язків передбачена відповідальність у вигляді неустойки(штраф, пеня), а також обов'язок сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Отже, враховуючи вимоги позову про стягнення з відповідача 826,69 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з 16.10.2011 по 15.10.2012 на заборгованість за кожний місяць поставки природного газу окремо, судова колегія, як і суд першої інстанції не може погодитися з таким розрахунком позивача, оскільки ним не прийнято до уваги те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При проведенні судом першої інстанції перевірки розрахунку інфляційного відшкодування, господарський суд встановив, що сума інфляційного відшкодування заявлена позивачем становить 826,69 грн., в той час, як за розрахунком відповідно до норм чинного законодавства, за визначений позивачем період: з 16.10.2011 по 15.10.2012, мала місце дефляція, а тому, позивачем збитки від інфляційних втрат не понесені, що в свою чергу є підставою для відмови позивачу в позові в частині вимог про стягнення 826,69 грн. Такі висновки є вірними, адже цілком ґрунтуються на положеннях законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, то слід зазначити, що 4137,15 грн. згідно з наданим позивачем розрахунком відсотків річних нараховані ним за загальний період з 08.11.2011 по 27.12.2012, з урахуванням дат виникнення заборгованості та на заборгованість за кожний місяць поставки природного газу окремо (а.с. 23-25).

Цей розрахунок здійснено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 4137,15 грн. 3% річних судом задоволені підставно.

Відносно вимог в частині стягнення з відповідача 16098,42 грн. пені, нарахованої за загальний період з 10.01.2012 по 09.10.2012 окремо на заборгованість за кожний місяць поставки газу з урахуванням дат виникнення заборгованості на підставі пункту 7.2 Договору сторін, судова колегія зазначає наступне.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 та 6.2 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, який згідно статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частина 2 статті 260 Цивільного кодексу України містить імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. З цього приводу судова колегія визнає безпідставними доводи скаржника щодо невірного застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і зробленого ним невірного розрахунку пені.

Оскільки позивачем представлений розрахунок пені за шість місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на пункт 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу №14/2244/11 від 30 вересня 2011 року, судова колегія вважає, що така умова договору підлягає правовій оцінці на предмет її відповідності вимогам законодавства.

Надавши повний правовий аналіз приписам норм 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, п.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарського кодексу України, встановивши, що останнє речення пункту 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2244/11 від 30.09.2011 суперечить вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України та частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд цілком ґрунтовно визнав цю частину п. 7.2 Договору недійсною на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, першим реченням пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до положень пункту 6.2 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 6.2 договору та з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, пеня має обчислюватись саме з 11 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, що й дотримано судом у здійсненому ним розрахунку.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 31.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012 у позивача, у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, судом вірно визначено таким, що припинилось 11.05.2012, 11.06.2012, 11.07.2012, 11.08.2012 та 11.09.2012 відповідно.

Оскільки друге речення пункту 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2244/11 від 30.09.2011 судом визнано недійсним, суд ґрунтовно дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 31.12.2011, від 31.01.2012, від 29.02.2012 за період з 27.12.2011 по 27.12.2012, тобто після спливу шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано (11.05.2012, 11.06.2012, 11.07.2012, 11.08.2012 та 11.09.2012), не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи період нарахування пені, заявлений у позові, місцевий господарський суд правильно обмежив його шістьома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто за 182 дні, за період з 11.04.2012 по 09.10.2012. Таким чином, враховуючи суму боргу 152649,92 грн. за актом приймання-передачі природного газу за березень 2012 року від 31.03.2012, пеня становить 11386,18 грн., однак, оскільки позивачем до стягнення заявлено 11383,53 грн. пені за цей саме період, стягненню з відповідача підлягає 11383,53 грн.

Твердження ж відповідача у скарзі щодо невірних висновків суду і обов'язковість дотримання умов пункту 7.2 договору і періоду нарахування пені за 6 місяців, що передують зверненню до суду, суд апеляційної інстанції визнає хибним, а вільне тлумачення відповідачем норм цивільного законодавства таким, що не не спростовує всебічні і ґрунтовні висновки суду, викладені в оскарженому рішенні.

Відтак, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та ухваливши судове рішення у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, прийняв законне рішення, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Керчгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.М. Плут

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

2. Публічне акціонерне товариство "Керчгаз" (вул. Чкалова, 151,Керч,98300)