Постанова № 34201748, 16.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2810/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Матухно Ю.О. дов від 30.04.2013 №7;

від відповідача Чеченєва Н.М. дов від 10.10.2013 №б/н;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2013 (дата підписання - 20.08.2013)

у справі №911/2810/13 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Криворіжаглобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс"

про стягнення 300 808,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2013 позов Приватного акціонерного товариства „Криворіжаглобуд" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс " (далі - відповідач) про стягнення 300 808.00 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 292 358,44 грн основної заборгованості, 1 169,43 грн інфляційних збитків, 7 280,93 грн 3% річних та 6 016,18 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2013 скасувати в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, прийнявши рішення у першому засіданні, неповно з'ясував обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору; не взяв до уваги жодних доказів та тверджень відповідача.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2013. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.09.2013) позивачу та відповідачу - 12.09.2013, долучені до матеріалів справи.

16.10.2013 у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з поданням позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору від 28.02.2012 про переведення боргу. Представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання.

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки апеляційний суд переглядає рішення на час його прийняття.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2013 скасувати в повному обсязі.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.526, ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2010 між ПАТ „Криворіжаглобуд" та ТОВ „Сібур" укладено договір поставки №08/12-КАС (далі - договір), згідно умов п. 1.1. якого продавець приймає на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору передати покупцю продукцію виробничо-технічного призначення та (або) товар народного споживання, а покупець зобов'язується відповідно до даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно п. 1.2. договору найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.4. договору датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення покупцеві. Факт передачі продукції та документів оформлюється актом прийому-передачі.

У пункті 5.1. договору передбачено, що вартість договору складається з вартості доданих до нього специфікацій

Згідно п. 6.1. договору розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в національній валюті України.

На підставі до п. 6.3. договору покупець здійснює розрахунки за поставлену продукцію, вказану в специфікації або протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати фактичної поставки продукції, або за домовленістю сторін шляхом щомісячного зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пункт 10.7. договорупередбачає, що у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, він вважається пролонгованим на строк до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 382 909, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4764 від 17.12.2010 на суму 46 885, 91 грн., № 4765 від 17.12.2010 на суму 258 095, 00 грн., № 4790 від 17.12.2010 на суму 16 112, 59 грн., № 4992 від 24.12.2010 на суму 16 018, 44 грн., № 102 від 25.01.2011 на суму 45 797, 06 грн. та відповідними довіреностями позивача, виданними на представника Нікітіна О. М., наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару ТОВ „БК Сібур" підтверджується підписом уповноваженої ним особи в графі "Прийняв".

Згідно ст.601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

28.02.2012 між позивачем та ТОВ „БК Сібур" було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно положень якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вказаних нижче зобов'язань, у яких вони є сторонами:

Згідно п.1.1. угоди ПАТ „Криворіжаглобуд" є кредитором, а ТОВ „БК Сібур" є боржником при виконанні грошового зобов'язання на загальну суму 382 909, 00 грн. щодо оплати поставлених матеріалів за договором № 08/12КАС від 08.12.2010 р. Виключний перелік даних матеріалів надається у специфікації № 1 від 28.02.2012 р., яка є невід'ємною частиною цієї угоди;

Відповідно до п. 1.2. угоди ПАТ „Криворіжаглобуд" є боржником, а ТОВ „БК Сібур" є кредитором при виконанні грошового зобов'язання на загальну суму 90 550, 56 грн. щодо оплати за виконані роботи за договором № 67 від 21.09.2010;

Згідно до п. 2.1. та 2.2. угоди з моменту набрання її чинності сума зобов'язань ТОВ „БК Сібур", зазначених у п. 1.1. цієї угоди, зменшується на 90 550, 56 грн. та складає 292 358, 44 грн. як оплата за поставлені матеріали за договором № 08/12КАС від 08.12.2010. Сума зобов'язань ПАТ „Криворіжаглобуд", зазначена в п. 1.2. угоди виконана в повному обсязі.

28.02.2012 ПАТ „Криворіжаглобуд" та ТОВ „БК Сібур" підписали специфікацію № 1 до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2012.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником (ст. 522 ЦК України).

28.02.2012 між позивачем, ТОВ „БК Сібур" та ТОВ „Белактріс" було укладено договір про переведення боргу відповідно до якого договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору поставки від 08.12.10 № 08/12-КАС та його додатків, укладеного між первісним боржником (ТОВ „БК Сібур") та кредитором (ПАТ „Криворіжаглобуд") (п.1.1 договору про переведення боргу).

Первісний боржник переводить на нового боржника борг в сумі 292 358,44 грн., що виник на підставі п.6.3 основного договору, а новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання в строк до 01.09.2012 шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Відповідно до п. 3. договору кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі та, підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Як вбачається з п. 4. договору, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація, бухгалтерська документація, пов'язана з основним договором, в тому числі і та, що стосується спорів та розбіжностей по основному договору між первісним боржником та кредитором.

Отже, матеріали справи свідчать, що новий боржник прийняв грошове зобов'язання первісного боржника в сумі 292 358, 44 грн. Однак, своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар не здійснив, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача борг в сумі 292 358,44 грн.

Оскільки новий боржник не провів остаточний розрахунок з позивачем, то 04.04.2013. позивач звернувся до нового боржника з вимогою вих. № 03-1084 юр, в якій просить погасити основну заборгованість в сумі 292 358, 44 грн., 877, 08 грн. інфляційних збитків та 5 166, 33 грн. 3 % річних.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивачем наведено розрахунок сум 3% річних та втрат від інфляції, згідно якого він просить стягнути з відповідача 7 280,93 грн 3% річних та 1 169,43 грн втрати від інфляції, з яким погоджується суд першої інстанції оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, прийнявши рішення у першому засіданні, неповно з'ясував обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, чим порушив право відповідача на захист та норми процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Оскільки згідно ст. 75 ГПК України господарський суд не позбавлений права вирішити спір за наявними в справі матеріалами, враховуючи подання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушенням норм процесуального права при прийнятті рішення в першому засіданні.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2013 у справі №911/2810/13 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2810/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.