Постанова № 34201722, 14.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа№ 910/4633/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Лозицька О.Л.;

відповідача: Шевчук А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна

енергогенеруюча компанія „Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.06.2013р.

у справі №910/4633/13 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Державного підприємства „Національна атомна

енергогенеруюча компанія „Енергоатом"

до Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення 470 396 359,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Енергоринок" (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 470 396 359,90 грн. (з них: 450 748 091,35 грн. - основний борг, 19 648 268,55 грн. - 3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №3558/01/1734/04-НАЕК від 02.08.2006р. про реструктуризацію заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що погашення заборгованості відповідача перед позивачем здійснюється згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, який являє собою порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. При чому, встановлений законодавством порядок розрахунків за електричну енергію не звільняє оптового постачальника електричної енергії від виконання зобов'язань перед енергогенеруючими компаніями. З урахуванням викладеного, відповідач зазначає про те, що він не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування грошових коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/4633/13 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/4633/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо можливості погашення заборгованості відповідача шляхом залучення кредитних коштів та вжиття заходів для здійснення вчасного погашення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №3558/01 від 02.08.2006р. Також, на думку позивача, судом було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме: п.п.10.1, 10.4 ст. 10 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", ст. 15-1 Закону України „Про електроенергетику", ст. 614 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2013р.

04.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності доводів позивача і просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 12.09.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/4633/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.09.2013р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 12.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 30.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник позивача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представники відповідача також підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.10.2013р.

Через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: 10.10.2013р. - письмові пояснення позивача; 11.10.2013р. - письмові пояснення відповідача.

В судовому засіданні 14.10.2013р. представники сторін підтримали раніше надані суду пояснення з урахуванням обставин, викладених у додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні 14.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На підставі ст. ст. 10, 11 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005р., а також враховуючи, що позивач та відповідач внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №3558/01/1734/04-НАЕК від 02.08.2006р. (далі - Договір, том справи - 1, аркуші справи - 8-12).

Згідно з розділом 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач, як кредитор, та відповідач, як боржник, домовились про розстрочення погашення заборгованості (далі - реструктуризація), що виникла у боржника перед кредитором на підставі угоди №908/05-НАЕК від 18.02.2002р., Договору між членами оптового ринку України від 15.11.1996р. (ДЧОРЕ), угоди №1718/01 від 01.08.2003р. Погашення заборгованості, визначеної в п.1.1 цього договору, здійснюватиметься згідно зі ст. 10 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005р.

Умови та порядок погашення заборгованості визначений сторонами в розділі 2 Договору, згідно з п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.5 якого загальна суму грошового боргу (заборгованості), що підлягає реструктуризації складає 4 301 847 880,66 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 716 974 646,78 грн. Погашення суми заборгованості здійснюється шляхом щомісячного перерахування боржником рівними частками грошових коштів на поточний рахунок для погашення заборгованості перед кредитором, визначений в ст. 6 цього Договору, з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу реквізитів (дати та номера) цього Договору, періоду погашення заборгованості та місяця, за який здійснюється погашення заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється з урахуванням черговості виникнення заборгованості. Таким чином, в першу чергу погашається заборгованість за 2000 рік за договором новації №1718/01 від 18.08.2003р. Загальний строк погашення заборгованості боржника перед кредитором встановлюється у 8 років з моменту здійснення першого платежу за цим Договором. Відстрочка першого платежу розстроченої заборгованості становить 2 роки з моменту укладення даного Договору, а саме до 01.08.2008р.

В п.2.7 Договору наведено графік погашення заборгованості, з якого вбачається, що станом на 01.01.2013р. загальна сума заборгованості, яка мала бути погашена відповідачем, становить 2 374 978 517,26 грн.

Згідно з п.4.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє протягом 10 років з моменту укладення.

29.09.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору (том справи - 1, аркуш справи - 13), в якій сторони дійшли згоди внести зміни в п.2.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: „Загальна сума грошового боргу (заборгованості), що підлягає реструктуризації, складає 4 301 847 880,66 грн., у т.ч. ПДВ 716 974 646,78 грн., що підтверджується актом про наявність та розмір заборгованості №02/52-6143/1 від 29.09.2006р., у т.ч. за договором новації №1718/01 від 01.08.2003р. в сумі 2 848 991 712,17 грн. (за електроенергію, поставлену у 2000 році), та за договором ДЧОРЕ від 15.11.1996р. у сумі 1 452 856 168,49 грн. (за електроенергію, поставлену з грудня місяця 2001 по 2004 рік)".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 450 748 091,35 грн.

24.09.2012р. відбулась апаратна нарада під керуванням Міністра енергетики та вугільної промисловості, за результатами якої було складено протокол №19 (том справи - 1, аркуші справи - 15-18). В ході проведення наради було прийнято рішення щодо необхідності здійснення аналізу стану та вжиття необхідних заходів для оплати наявної значної заборгованості ДП „Енергоринок" перед НАЕК „Енергоатом" (п.8 протоколу №19 від 24.09.2012р.).

Позивач звернувся до відповідача з листом №13979/04 від 27.09.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 19), в якому просив погасити заборгованість. Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 19 648 268,55 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, зокрема, є позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за Договором у сумі 450 748 091,35 грн.

Наявність заборгованості відповідачем не заперечується. Окрім того, до матеріалів справи доданий підписаний сторонами Акт звірки розрахунків, який також свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем (том справи - 1, аркуш справи - 14).

Однак при цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Згідно з п.3.1 ст. 3 названого Закону для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру.

Судом було з'ясовано, що позивач та відповідач внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості і спірний Договір було укладено між позивачем і відповідачем на підставі ст. ст. 10, 11 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Реструктуризація заборгованості за енергоносії висвітлена в ст. 10 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Зокрема, в п.10.4 названої статті передбачено, що розрахунки за договорами реструктуризації проводяться учасниками розрахунків з використанням:

- поточних рахунків суб'єктів господарської діяльності - учасників розрахунків у разі, якщо розрахунки проводяться за рахунок власних або залучених коштів учасників розрахунків (за винятком погашення заборгованості за електричну енергію між споживачами та постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, а також між постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом та оптовим постачальником електричної енергії - державним підприємством „Енергоринок");

- поточних рахунків для погашення заборгованості при розрахунках між споживачами та постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, а також між постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом та оптовим постачальником електричної енергії, розрахунки за якими проводяться згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, затвердженим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

- поточних рахунків енергопостачальників та поточного рахунку для погашення заборгованості, відкритого оптовим постачальником електричної енергії, розрахунки за якими проводяться згідно з окремим алгоритмом оптового ринку електричної енергії, затвердженим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у разі, якщо для розрахунків використовуються власні та/або залучені кошти енергопостачальників;

- поточних рахунків для погашення заборгованості суб'єктів господарської діяльності - учасників розрахунків, якщо розрахунки проводяться за рахунок коштів цільової надбавки відповідно до статті 11 цього Закону.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України "Про електроенергетику", який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

В ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" визначено порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, згідно з яким кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплекс", перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

В процесі судового розгляду було встановлено, що погашення заборгованості відповідача перед позивачем здійснюється згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, який являє собою порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Наявна в матеріалах справи довідка про стан погашення заборгованості, свідчить про те, що оплата заборгованості здійснювалась відповідачем грошовими коштами та шляхом її списання на умовах Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI від 12.05.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 145).

Списання боргу підтверджується Актом №1 від 01.09.2011р. про списання кредиторської заборгованості на суму 1 288 356 074,91 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 247-248).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, з наданої відповідачем розшифровки банківської виписки про перерахування коштів позивачу згідно спірного Договору за період з 01.09.2006р. по 11.06.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 146-176) вбачається, що погашення заборгованості здійснювалось відповідачем з рахунків, відкритих у АТ „Ощадбанк", із спеціальним режимом використання за алгоритмом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про електроенергетику" поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. При цьому, алгоритмом оптового ринку електричної енергії є порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Уповноважений банк - це визначена Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України банківська установа, яка обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників оптового ринку електричної енергії.

В ст. 15-1 Закону "Про електроенергетику" передбачено, що на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії. Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

З вищенаведених правових норм випливає, що діючим законодавством передбачений спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач здійснює погашення заборгованості відповідно до норм чинного законодавства та умов укладеного з позивачем Договору. При цьому відповідач не може впливати на процес перерахування коштів за названим Договором, оскільки таке перерахування здійснюється виключно через рахунки спеціального режиму та на підставі алгоритму, встановленого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. В даному випадку лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 450 748 091,35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.10.5 ст. 10 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

Доказів на підтвердження розірвання Договору, укладеного між сторонами, суду не надано, що свідчить про відсутність законодавчо визначених підстав для нарахування 3% річних на суму основного боргу.

Окрім того, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних є похідною від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якої судом було відмовлено.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача 19 648 268,55 грн. 3% річних є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2013р. у справі №910/4633/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/4633/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.