Рішення № 34201660, 10.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів,пр-т Миру,20,тел. 698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 10» жовтня 2013 року Справа № 927/1116/23

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО",

вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026

до відповідача: Приватного підприємства "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика",

вул. Шевченка, 18, м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16000

про стягнення 33149,82 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Карвацький Р.М. - головний юрисконсульт, дов. № 101 від 28.12.12 р. (присутній в судовому засіданні 25.09.13 р.)

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" подано позов до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика" про стягнення 33149,82 грн., а саме 20262,00 грн. основного боргу, 11469,48 грн. пені та 1418,34 грн. штрафу, а також 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 25.09.13 р. розгляд справи відкладався на 10.10.13 р.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки № Б-084 від 18.03.13 р. щодо своєчасної та повної поставки товару згідно здійсненої позивачем передплати в сумі 26400,00 грн., в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 20262,00 грн. за недопоставлений товар.

В судове засідання 25.09.13 р. з'явився уповноважений представник позивача.

В судове засідання 10.10.13 р. уповноважений представник позивача не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 10.10.13 р. позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача Карвацького Р.М. від 25.09.13 р. (а.с.33).

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 25.09.13 р. та 10.10.13 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судових засідань відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень №№ 1400023494908, 1400602879498.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

До початку судового засідання 25.09.2013 р. на виконання вимог ухвали суду від 06.09.13 р. через канцелярію суду позивачем подано письмове пояснення № 119/1664 від 19.09.2013 р., яке з доданими документами долучено до матеріалів справи.

В письмових поясненнях № 119/1664 від 19.09.2013 р. позивач підтримує позовні вимоги, зазначені в позовній заяві, в повному обсязі.

До початку судового засідання 10.10.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 25.09.13р. через канцелярію суду представником позивача подані письмові пояснення № 119/2774 від 04.10.13 р., які разом з доданими до нього документами долучені судом до матеріалів справи.

В письмових поясненнях № 119/2774 від 04.10.13 р. позивач викладає позовні вимоги та з посиланням на п.7.2 Договору поставки № Б-084 від 18.03.13 р. надає розрахунок пені в розмірі 0,5% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а також зазначає, що обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ в даному випадку не застосовується, оскільки має місце невиконання зобов'язання з поставки товару, тобто негрошове зобов'язання, тоді як вказане обмеження застосовується тільки до грошових зобов'язань.

Крім того позивач зазначає, що акт прийому передачі згідно умов Договору поставки № Б-084 від 18.03.13 р. сторонами не підписувався.

Вищезазначені письмові пояснення містять клопотання про розгляд справи без участі представника ПАТ „ДТЕК Західенерго".

Відповідач письмового мотивованого відзиву на позов та документів, витребуваних ухвалами від 06.09.13 р. та 25.09.13 р. суду не надав.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду не надходило.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання 25.09.13 р. та 10.10.13 р. обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги клопотання позивача та відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання б/н від 25.09.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.13 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18 березня 2013 року між Приватним підприємством "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика" (Постачальник за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (Покупець за договором, позивач у справі) укладений договір поставки № Б-084 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2013 році передати (поставити) у власність Покупця товари, зазначені в Специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити поставлені товари.

У відповідності до п.1.2 Договору найменування товару: Пряжа металізована чи пряжа скомбінована з металом; тканини з металевих ниток і тканини з металізованої пряжі; нитки гумові та корд, з текстильним покривом і продукція текстильна та готові вироби технічної призначеності (код 13.96.1 ДК 016-2010) номенклатурою, асортиментом, в кількості та за цінами, відповідно до Специфікації, а саме: тканина технічна "Бельтінг" арт. 2030.920-930 г/кВ.м ширина 1 м, кількістю 400 мп вартістю 55,00 грн. за одиницю загальною вартістю 26400,00 грн., в т.ч. 4400,00 грн. ПДВ.

Сума Договору згідно п.3.1 Договору становить 26400,00 грн., у тому числі 4400,00 грн. ПДВ.

Умовами п.1.4 Договору вантажоодержувачем визначений Відокремлений підрозділ Бурштинська Теплова Електрична станція" ПАТ "ДТЕК Західенерго".

Відповідно до п.п.5.2, 5.4 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP Правил "Інкотермс-2000" місце призначення: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м. Бурштин Івано-Франківської області. Поставка товару до місця призначення здійснюється за рахунок Постачальника. Вартість транспортних послуг з доставки товару до місця призначення та вартість тари входять до вартості товару.

Згідно п.5.7 Договору право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі товару.

У відповідності до п.11.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до поновного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом здійснення Покупцем попередньої оплати (сплати авансу) в розмірі 100% вартості товару.

За домовленістю сторін та на виконання умов п. 4.1 вищевказаного Договору ПАТ "ДТЕК Західенерго" платіжним дорученням № 4568 від 10.04.13 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 68 від 27.03.13 р. здійснено попередню оплату за Договором та перераховано на користь ПП "Новгород-Сіверська бавовняно - ткацька фабрика" 26400,00 грн.

Як з'ясовано із матеріалів справи, будь-які заперечення відносно повного та належного виконання ПАТ "ДТЕК Західенерго" умов Договору щодо повного розрахунку за товар з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Договору та виставленого відповідачем рахунку-фактури, факт перерахування позивачем грошових коштів по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 5 Договору визначені умови поставки, зокрема, пунктом 5.1 - строк поставки товару: не пізніше 10 календарних днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати (сплати авансу) відповідно до п.4.1 Договору.

На виконання умов вищевказаного Договору відповідачем було здійснено поставку позивачу Товару (тканини арт. Бельтинг (ш 100 см)) на суму 6138,00 грн.

Згідно п.5.5. Договору документом, який підтверджує факт передачі товару Постачальником Покупцеві є Акт приймання - передачі товару, підписаний обома сторонами. Акт приймання - передачі товару підписується сторонами після передачі Покупцю товару та документів, зазначених в п.5.6 цього Договору, на підставі підписів уповноважених представників Вантажоодержувача, які посвідчують приймання товару по кількості та якості.

Відповідно до умов п.5.6 Договору Постачальник зобов'язаний надати Вантажоодержувачу в момент поставки товару оригінали всіх товаросупроводжувальних документів, що необхідні та/або вимагаються для приймання такого роду товарів, що є предметом цього Договору, в тому числі: акт приймання - передачі товару, рахунок - фактуру, товарно - транспортну накладну за формою № 1-ТН, видаткову накладну. Сертифікат якості/відповідності (якщо товар підлягає обов'язкові сертифікації).

Як свідчать матеріали справи та підтверджено позивачем в письмових поясненнях № 119/2774 від 04.10.13 р., в порушення зазначених умов Договору сторонами акт приймання - передачі товару не підписувався.

Проте, отримання Товару позивачем підтверджується накладною № 88 від 25.04.13 р. та вантажною декларацією № 7075489 від 28.04.13 р. ПП "Нічний експрес" щодо доставки вантажу Бурштинській ТЕС, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а також підписом на вищевказаній накладній № 88 від 25.04.13 р. особи, повноваження якої підтверджуються виданою довіреністю № БТС00000363 від 15.04.13 р. на ім'я Когут М.М.

Доказів пред'явлення позивачем претензій щодо якості та кількості Товару, а також термінів передачі Товару згідно накладної № 88 від 25.04.13 р. до суду не надходило.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено поставку товару лише на суму 6138,00 грн., тобто не в повному обсязі, передбаченому Договором та розміром здійсненої позивачем передплати.

Доказів поставки товару у встановлені в Договорі строки в повному обсязі відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по договору поставки № Б-084 від 18.03.13 р. в частині поставки товару (тканини технічної "Бельтинг" в строк до 20.04.13 р. включно належним чином не виконав.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1119/1885 від 06.06.13р. з вимогою про сплату штрафних санкцій (пені та штрафу) в сумі 5897,43 грн. та про поставку товару відповідно до умов Договору. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

При цьому, частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. у справі № 43/308-10 зазначено, що умовою застосування норми ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, враховуючи 100% передплату за товар в сумі 26400,00 грн. та здійснену відповідачем поставку на суму 6138,00 грн., відповідач свої зобов'язання щодо повної поставки товару на суму здійсненої позивачем передплати не виконав, вартість недопоставленого товару за Договором поставки № Б-084 від 18.03.13 р. станом 12.08.13 р. становила 20262,00 грн.

На підставі вищенаведених приписів цивільного законодавства, враховуючи невиконання відповідачем умов Договору та відсутністю відповіді на пред'явлену претензію, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 20262,00 грн., тобто повернення залишку попередньої оплати, на який товар не був поставлений.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3, Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про виконання умов Договору щодо поставки решти товару в повному обсязі або пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки № Б-084 від 18.03.13р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № Б-084 від 18.03.13 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20262,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за недопоставлений за вказаним Договором товар підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення Постачальником строків поставки товару, обумовлених п.5.1 Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки відповідачем не виконанні належним чином зобов'язання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначив Верховний суд України у постановах від 27.09.05 р. у справі № 35/475-04, від 22.11.10 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. у справі № 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, і пеня застосовується за порушення будь - яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, пені, передбаченої п. 7.2 Договору.

Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 11469,48 грн.: в сумі 528,00 грн. за період з 21.04.13 р. по 24.04.13 р. включно та в сумі 10941,48 грн. за період з 26.04.13 р. по 12.08.13 р., а також штраф в сумі 1418,34 грн. (20262,00 грн.*7%), які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування відповідачем заявлених до стягнення пені та штрафу, судом встановлено наступне.

Розмір пені за порушення строків поставки товару за Договором, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та положень Договору згідно визначеного позивачем періоду з 26.04.13 р. по 12.08.13 р. складає 11042,79 грн., загальний розмір пені складає 11570,79 грн., та є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну поставку товару за Договором, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 11469,48 грн.

Оскільки розмір штрафу, нарахованого позивачем згідно п. 7.2 Договору відповідає вимогам зазначених норм цивільного та господарського законодавства і положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1418,32 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 546, 599, 610, 612, 626 - 629, 655, 662, 663, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 199, 216-218, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика" (вул. Шевченка, 18, м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16000, код 00306779) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026, код 23269555) 20262,00 грн. боргу за недопоставлений товар, 11469,48 грн. пені та 1418,34 грн. штрафу та 1720,50 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 жовтня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон