Рішення № 34201565, 14.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/4130/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків про стягнення коштів у сумі 79 305,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гур'єв В.М., довіреність №1159 від 12 грудня 2012 року

відповідач - Бочарова Н.В., довіреність від 10 жовтня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків, 74 320,02 грн. заборгованості по орендній платі, 3 728,94 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 1 008,45 грн. пені, 222,20 грн. - 3% річних та збитків від інфляції у розмірі 26,05 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача покладених на нього зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства № 227-19 від 10 травня 2011 року щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4130/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 жовтня 2013 року.

Представники сторін в призначене судове засідання з'явились.

Представник позивача надав до суду клопотання (вх. № 37951) про долучення до матеріалів справи довідки про номери поточних рахунків позивача та копії Витягу з ЄДРПОУ стосовно позивача. Суд задовольняє клопотання позивача та долучає зазначені документи до матеріалів справи.

Представник відповідача надав до суду супровідний лист (вх. № 37954), в якому просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, які також долучені судом до матеріалів справи.

Водночас, представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на два тижні для надання доказів у справі, про що надав відповідне клопотання (вх. № 37963), яке долучено судом до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на необхідність надання доказів у справі. Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (арк. с. 34), відповідачем 03 жовтня 2013 року було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 27 вересня 2013 року. Зазначеною ухвалою розгляд справи в судовому засіданні було призначено на 14 жовтня 2013 року. Проте відповідач вимог зазначеної ухвали суду не виконав, жодних поважних причин в обґрунтування неможливості підготовки витребуваних судом доказів к призначеному судовому засіданню 14 жовтня 2013 року, суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі документами.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову не заперечує та повністю визнає позовні вимоги.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 травня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 227-19 (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування технологічні приміщення, розташовані в м. Харкові на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі № 3 по просп. Героїв Сталінграду, загальною площею 35,34 кв.м. для розміщення обладнання.

Відповідно до пункту 1.2 договору, сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного і комунального майна" і "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача відповідачу майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акта приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1 цього договору, що є додатком 1 до договору.

Факт передачі відповідачу приміщення за договором підтверджується Актом приймання - передачі майна від 10 травня 2011 року, підписаним та скріпленим печатками сторін.

У відповідності до пункту 3.1 договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 584,17 грн., крім того, ПДВ (20%) 116,83 грн., всього 701,00 грн. за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 35,34 кв.м. всієї орендованої площі становить 20 644,45 грн., ПДВ 20% - 4 128,89 грн., разом до сплати 24 773,34 грн. та не підлягає корегуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди (додаток 3).

Згідно пункту 3.4 договору, відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, визначений у пункті 3.6 договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Пунктом 6.1.3 договору зобов'язано відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Проте відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань та не оплатив рахунки, виставлені позивачем, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 74 320,02 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 3 728,94 грн. за період з травня 2013 року по липень 2013 року, яка до цього часу не погашена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч.2 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 74 320,02 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 3 728,94 грн. за договором № 227-19 оренди нерухомого майна товариства від 10 травня 2011 року за період з травня 2013 року по липень 2013 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 26,05 грн. інфляційних витрат, 222,20 грн. - суму 3 % річних та 1 008,45 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних за період з 28 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року в сумі 222,20 грн. та інфляційних витрат в сумі 26,05 грн. за період з травня 2013 по липень 2013 року (розрахунок, а.с. 20), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 8.2. договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 28 червня 2013 року по 31 серпня 2013 року, суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача (а.с. 20), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 1008,45 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1720,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків, 61002, м. Харків, вул. Сумська, б. 50 (в тому числі з п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 35074228) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", 61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9 (р/р 26008898 в ХОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 74 320,02 грн. заборгованості по орендній платі, 3 728,94 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 1 008,45 грн. пені, 222,20 грн. 3% річних, 26,05 грн. збитків від інфляції та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.10.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/4130/13