Рішення № 34201463, 09.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р.Справа № 922/3378/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Приватне АТ Страхова компанія "АХА Страхування" до АТЗТ СК "ВЕЛТА", м. Харків про про стягнення коштів в сумі 27082,86 грн. за участю сторін:

позивач - не з'явився

відповідач - Батриної О.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Приватне АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного АТ "Страхова компанія "Велта" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

В судовому засідання оголошувалася перерва з 07.10.2013 року по 09.10.2013 року до 10 години.

У призначене судове засідання представник позивача не прибув, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, надану через канцелярію суду, проти позову заперечує, вважає, що особою, яка має право на отримання страхового відшкодування не дотримано своїх обов'язків у відповідності до положень ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, та вважає відмову у задоволенні регресної вимоги про відшкодування шкоди на підставі ст. 37 вищезгаданого закону правомірною.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.01.2012 року на перехресті вул. Халтуріна та вул. Крупської у м. Харкові , сталася дорожньо -транспортна пригода за участю автомобіля "Ніссан" держ. номер АХ 6138 АО, що належить Бруєву В.С. під керуванням Бруєвої О.Є та автомобіля "ВАЗ" держ. номер 250-07 ХА, яким керував Самойлов П.І.

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2012 року Самойлова П.І. було визнано винним у порушенні вимог п.16.11 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. ( а.с.22).

В результаті ДПТ автомобіль "Ніссан" держ. номер АХ 6138 АО отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № С4030085 від 24.01.2012 року становить 29 090,29 грн. ( а.с.34).

Даний автомобіль був застрахований, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 4089 Г-а/11Х(АЛ) від 25.02.2011 року ( а.с.12-16). Згідно страхового акту № 2012/У/МОD00250/УЕSКО2229 від 03.02.2012 року позивач виплатив страхове відшкодування на користь страхувальника в розмірі 28 082,86 грн. про що свідчить платіжне доручення № 4735 від 07.02.2012 року ( а.с.20), яким сплачене страхове відшкодування згідно акту № УЕSКО2229 за ремонт автомобіля за рахунком № С 4030085 від 24.01.2012 року Бруєву В.С.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Аналіз наведених норм чинного законодавства в контексті з фактичними обставинами справи свідчить про те, що між сторонами у належній формі укладено договір страхування, та такий договір містить всі суттєві умови і певний час виконувався сторонами належним чином.

Позивачем 30.07.2012 року направлена претензія відповідачу з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, однак до моменту звернення з позовною заявою, сума відшкодування не була сплачена, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до положень статей 988, 990 ЦК України, страховик (відповідач) зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором та відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

Згідно з п. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону «України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. В ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказано, що проведення оцінки майна є обов'язковим при визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Виходячи із листа № 7709/26/ЦВ від 13.11.2012 року, що міститься в матеріалах справи ПАТ «СК «АХА Страхування» повідомляла, що авто товарознавче дослідження та оцінка, яка встановлена ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не проводилось, а страхове відшкодування було розраховане відповідно до умов Договору страхування, на підставі рахунків фактури.

Однак, представником АТ «СК «АХА страхування» в судовому засіданні до матеріалів справи долучено Звіт № 27/01/12 про оцінку колісного транспортного засобу від 27.01.2012 р. Відповідно до пояснень представника, лист від № 7709/26/ЦВ від 13.11.2012 року був надісланий помилково, а експертна оцінка проводилася, про що є відповідний документ.

Представник відповідача, заперечував проти допустимості даного доказу оскільки Акт огляду транспортного засобу не містить підпису власника транспортного засобу та підписи зацікавлених осіб, проте у Звіті відображено, що огляд здійснений оцінювачем 27.01.2012 року у світлий час доби при природному освітленні за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 185/1 у присутності власника ТЗ - Бруєва В.С., представника АТ «СК «АХА Страхування» - Кизима В.П. Тобто, в матеріалах справи містяться суперечливі дані, щодо проведення експертизи та встановлення пошкоджень транспортного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що Звіт № 27/01/12 про оцінку колісного транспортного засобу від 27.01.2012 р. не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки містить суперечливі дані та не містить підпису власника транспортного засобу, що є обов'язковим при складенні протоколу огляду транспортного засобу, у зв'язку з чим, останній не може використовуватися в якості доказу у справі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду не були надані належні та допустимі документи, передбачені ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 3, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», внаслідок чого розмір матеріальної шкоди не був доведений позивачем.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27 082,86 грн. страхового відшкодування в порядку регресу не підлягає задоволенню, оскільки не доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.10.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.