Ухвала суду № 34201329, 15.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"15" жовтня 2013 р.№ 916/2220/13

За позовом: приватного підприємства „Ажио-плюс"

до відповідача: публічного акціонерного товариства „Східно-український банк „Грант"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

про розірвання кредитного договору, визнання іпотечних договорів припиненими, стягнення збитків в сумі 560 000 грн., стягнення надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном.

В судовому засіданні приймали участь представники сторін:

Від позивача: Голотова М.М. за довіреністю від 19.08.2013р.; Євстратєв В.В. /директор/;

Від відповідача: Мартиросов В.І. /голова правління, наказ № 83-а л/с від 14.04.2009р./, Єрмолаєва І.Г. за довіреністю № 478 від 08.10.2012р.

Від третіх осіб: не з'явились.

Приватне підприємство „Ажио-плюс" (далі по тексту - ПП „Ажио-плюс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Східно-український банк „Грант" (далі по тексту - ПАТ „Східно-український банк „Грант") із вимогами про: розірвання кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., укладеного між ПП „Ажио-плюс" та ПАТ „Східно-український банк „Грант" в особі відділення № 21 у м. Одесі, із подальшими додатковими угодами; про визнання такими, що припинили дію, наступних забезпечувальних договорів: іпотечного договору від 25.08.2010р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем ОСОБА_10, договору № 1 про зміну умов до договору іпотеки від 22.07.2011р., укладеного між ПАТ „Східно-український банк „Грант" в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем ОСОБА_10, іпотечного договору нерухомого майна № 06/ОТД-21/2юр від 17.05.2012р., укладеного між відповідачем в особі відділення № 21 в м. Одесі та майновим поручителем ОСОБА_1; про стягнення із ПАТ „Східно-український банк „Грант" збитків в сумі 560 000 грн. та надмірно сплачених відсотків в сумі 83 535,87 грн.; про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича, ж/м „Совіньйон", вул. Володимирська, 8, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Ухвалою від 22.08.2013р. господарським судом було порушено провадження у даній справі та в порядку ст.ст. 27, 65 ГПК України було залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

01.10.2013р. до суду надійшло клопотання ПАТ „Східно-український банк „Грант" про припинення провадження у справі з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із укладенням між сторонами по справі угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що положеннями п. 7.4 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., вимоги про розірвання якого розглядаються в межах даної справи, передбачено передачу будь-яких спорів, які виникають із цього договору, на вирішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду у відповідності до регламенту останнього. ПАТ „Східно-український банк „Грант" наголошує, що відповідно до ст. 12 Закону України „Про третейські суди" застереження у п. 7.4 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р. є третейською угодою про порядок вирішення усіх спорів, що виникають із цього договору. Викладені обставини, за переконанням відповідача, унеможливлюють вирішення цього спору господарським судом у зв'язку із укладенням між сторонами угоди про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Позивач повністю заперечує проти задоволення цього клопотання, наголошуючи на необхідності вирішення даного спору виключно в судовому порядку, оскільки третейське врегулювання спору є правом сторін процесу, яке не може обмежувати гарантований законом судовий захист порушених прав особи.

Третіми особами власної правової позиції щодо заявленого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі заявлено не було.

Розглянувши клопотання ПАТ „Східно-український банк „Грант" про припинення провадження у справі, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, припинення провадження у справі як форма завершення судового розгляду є наслідком існування окремих передбачених законом обставин, які унеможливлюють вирішення спору судом.

Дійсно, відповідно до п. 7.4 кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів. У разі, якщо сторони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд Харківському обласному постійно діючому третейському суду, місцезнаходженням якого є: місто Харків, вул. Новгородська, будинок 3 (три), у відповідності до вимог його Регламенту та чинного законодавства України. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішенні спору буде застосовуватися Регламент Харківського обласного постійно діючого третейського суду. Сторони домовились, що розгляд спорів в Харківському обласному постійно діючому третейському суді підлягає вирішенню третейським суддею за вибором сторін одноособово, а у випадку недосягнення згоди - за призначенням Голови Харківського обласного постійно діючого третейського суду. Сторони домовились, що цей пункт договору є третейським застереженням.

Згідно ч. 1, ч. 4-6 ст. 12 Закону України „Про третейські суди" від 11.05.2004р. № 1701-IV (із подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про третейські суди") третейська угода може бути укладена у вигляді застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що кредитний договір № 06/отд-21 від 19.08.2010р. містить третейське застереження, оформлене у відповідності до вимог ст. 12 Закону України „Про третейські суди", що свідчить про укладення між сторонами цього договору третейської угоди про порядок вирішення спорів, що виникають із цього договору.

Однак, рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

В свою чергу, відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Згідно з положеннями ст.ст. 55, 64 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положеннями ст. 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений законом, закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, на положення якої і посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в частині розірвання кредитного договору № 06/отд-21 від 19.08.2010р., договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що чинне законодавство передбачає низку випадків, коли певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду". В такому випадку слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України, наведені у його рішенні від 10 січня 2008 року у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду).

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

З огляду на викладені обставини господарський суд дійшов висновку, що виключно компетентними судами, які належать до судової системи України, розглядаються спори про розірвання договорів з підстав, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, а саме у зв'язку із істотним порушенням однією із сторін умов оспорюваного договору.

Приймаючи до уваги наведені висновки суду, а також враховуючи висловлені позивачем заперечення щодо передачі даного спору на розгляд третейського суду, господарський суд дійшов висновку щодо неможливості припинення провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ПАТ „Східно-український банк „Грант" задоволенню не підлягає.

Правова позиція з цього питання, застосована судом, підтверджується і судовою практикою, що знайшло своє відображення зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2010р. № 1/5пд.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на той факт, що згідно з п.п. 7, 13 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про третейські суди" до компетенції третейських судів не віднесено вирішення справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, а також справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, однією із заявлених в межах даної справи позовних вимог є зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича, ж/м „Совіньйон", вул. Володимирська, 8, та земельною ділянкою площею 0,0297 га, на якій розташований вказаний житловий будинок. Тобто, позовні вимоги у названій частині стосуються спору про право на об'єкти нерухомості, що виключає можливість передачі даного спору на розгляд третейського суду.

Виключає можливість передачі даного спору на розгляд третейського суду і пред'явлення позивачем також і вимог про визнання припиненими іпотечних договорів, оскільки виконання рішення суду у названій частині у випадку задоволення позову потребуватиме вчинення компетентними органами державної влади дій щодо скасування записів про обтяження іпотекою об'єктів нерухомості, обтяжених на підставі цих договорів.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про неправомірність передачі даного спору на вирішення третейського суду, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ПАТ „Східно-український банк „Грант" про припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, публічному акціонерному товариству „Східно-український банк „Грант"- відмовити.

Суддя С.П. Желєзна