Рішення № 34201197, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/2411/13

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про розірвання договору

головуючий суддя Мазовіта А.Б. суддя Кидисюк Р.А.

суддя Петрашко М.М.

при секретарі Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шмотолоха О.П., представник (довіреність № 23-95 від 20.06.2013 р.);

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів про розірвання договору.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.06.2013 р. призначив розгляд справи на 03.07.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 05.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 25.03.2009 року було укладено договір про сплату інвестиційного внеску №26, за умовами якого позивач зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта та сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 209 608 грн. 13 коп. Згідно поданого попереднього розрахунку інвестиційного внеску, внесок розраховувався виходячи з площі адміністративного приміщення, яка становила 399,80 кв.м та площі складу-холодильника, яка становила 543,2 кв.м. Проте, будівля складу-холодильника позивачем не реконструйовувалась та використовується за своїм функціональним призначенням з часу її придбання у 2003 р. Таким чином, вимоги про сплату внеску за склад-холодильник є безпідставними. Щодо внеску за адміністративні приміщення, то вказані приміщення були побудовані площею у розмірі 352,6 кв.м, що на 47,2 кв.м менше, ніж зазначено у розрахунку. Окрім цього, у зв'язку з аварійністю мереж зовнішньої каналізації, позивачем було проведено роботи з їх реконструкції на суму 196 734 грн., які передані на баланс міських комунальних служб. Пунктом 4 ст. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються в комунальну власність. Ухвалою Львівської міської ради №2779 від 09.07.2009 р. було затверджено Положення про пайову участь (внесок) замовників у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Згідно п.п. 12 п. 1.4. цього положення, пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не сплачують замовники, які здійснюють будівництво об'єктів інженерного забезпечення, енергозбереження та енергопостачання: насосних станцій та теплових мереж, бойлерних, котелень, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів, ліній електропередач за умови передачі їх у власність територіальної громади м. Львова. Беручи до уваги проведені позивачем витрати на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, а саме на проведення каналізаційних мереж поза межами земельної ділянки, загальна сума яких склала 196 734 грн., зобов'язання за договором про пайову участь повинно бути припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Порушення відповідачем п. 3 інвестиційного договору та положення мають істотний характер, оскільки не проведення вищевказаних ремонтних робіт позбавляє позивача можливості продовжувати виконання умов укладеного сторонами договору. У зв'язку з наведеним, договір про сплату інвестиційного внеску №26 від 25.03.2009 р., укладений між позивачем та відповідачем, підлягає розірванню.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на момент укладення спірного договору позивач усвідомлював дійсні наслідки вчинення спірного правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому. Також зазначив, що відповідач звертався до позивача із листом, в якому вказувалося на необхідність проведення коригування розміру пайового внеску. Проте, позивач не вчинив жодних дій відповідно до змісту даного листа та не звертався до відповідача щодо проведення вищезазначеного перерахунку. 10.03.2009 р. департаментом економічної політики розроблено попередній розрахунок пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при проектуванні та завершенні реконструкції для позивача незавершеного будівництва їдальні під адміністративно-офісну будівлю та пристосування існуючого навісу під складські приміщення зі збірно-розбірних конструкцій на АДРЕСА_1 на підставі методики розрахунку розміру інвестиційного внеску, яка була затверджена ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова», а не на підставі методики розрахунку розміру пайового внеску замовників у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, що є додатком 1 до Положення про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова та яке затверджене ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 № 2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 № 1697», про що стверджує позивач. Безпідставним також є посилання позивача на факт проведення каналізаційних мереж поза межами виділеної йому земельної ділянки, оскільки він не звертався до Львівської міської ради з таким проханням, як і не звертався щодо звільнення його від сплати пайового внеску повністю або частково у зв'язку із проведенням таких робіт, а інженерні мережі у комунальну власність не приймалися. Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, ні договором, ні жодним законом позивач свої дії не обґрунтовує, оскільки діюче законодавство такого права не надає. Таким чином позовні вимоги є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 березня 2009 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (інвестор, замовник, забудовник) було укладено договір про сплату інвестиційного внеску №26.

Відповідно до п. 2.1. договору інвестор (позивач) зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта (реконструкцію, перепрофілювання) відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у терміни:

- початок: 15 грудня 2010 року

- завершення: 31 грудня 2010 року

Згідно п. 2.2. договору інвестор (позивач) зобов'язувався сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 209 608 грн. 13 коп. в міський бюджет м. Львова шляхом сплати 10 000 грн. до 15 квітня 2009 р. та 199 608,13 грн. до 31 грудня 2010 р.

Приміткою до п. 3 договору передбачено, що у зв'язку з необхідністю розробки та погодження інвестором (замовником, забудовником) у встановленому порядку робочого проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками (у т.ч. площею об'єкта) розмір інвестиційного внеску буде відкоригований згідно з поданими підставовими документами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем не подано доказів того, що він в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, звертався до позивача із пропозицією про розірвання договору про сплату інвестиційного внеску №26 від 25.03.2009 р., чи про внесення змін до такого договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позивачем не доведено.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 271 Закону України «Про планування та забудову територій» (який діяв на момент укладення спірного договору) створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

Слід також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 р. № 2779 затверджено Положення про пайову участь (внесок) замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова (надалі Положення).

Вказане положення розроблене відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій», а також Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174.

Відповідно до п. 3.6. вищевказаного Положення на підставі підписаного договору про сплату інвестиційного внеску інвестор вносить суму інвестиційного внеску на вказаний у договорі рахунок єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі, але не пізніше, ніж до затвердження акта державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію об'єкта.

Наказом директора департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.11.2008 р. №842 «Про підготовку погоджувальної документації в департаменті містобудування» зобов'язано управління архітектури департаменту містобудування при підготовці висновків про погодження ескізного проекту об'єктів містобудування передбачати при поданні документів на розгляд департаменту містобудування, районною адміністрацією, виконавчим комітетом пакету документів для надання дозволу на проектування, будівництво чи реконструкцію об'єктів містобудування, необхідність укладення договору про сплату інвестиційного внеску.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів, 10.03.2009 р. департаментом економічної політики розроблено попередній розрахунок пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова при проектуванні та завершенні реконструкції для позивача незавершеного будівництва їдальні під адміністративно-офісну будівлю та пристосування існуючого навісу під складські приміщення зі збірно-розбірних конструкцій на АДРЕСА_1 та 26.03.2009 р. між сторонами був укладений спірний договір.

Слід також зазначити, що розрахунок був проведений на підставі методики розрахунку розміру інвестиційного внеску, яка була затверджена ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 р. №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова», а не на підставі методики розрахунку розміру пайового внеску замовників у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, що є додатком 1 до Положення про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова та яке затверджене ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 № 2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 № 1697», про що стверджує позивач.

Як зазначалося вище, п. 3 договору було передбачено можливість коригування розміру пайового внеску.

За вих. № 23-вих-173 від 17.02.2011 р. відповідачем було надіслано позивачу лист про порушення терміну перерахування суми пайового внеску відповідно до умов договору та нагадування про те, що розмір пайового внеску підлягає коригуванню згідно із погодженими (фактичними) техніко-економічними показниками об'єкта будівництва - завершення реконструкції незавершеного будівництва їдальні під адміністративно-офісну будівлю та пристосування існуючого навісу під складські приміщення зі збірно-розбірних конструкцій на АДРЕСА_1, оскільки попередній розрахунок проводився виходячи із орієнтованих техніко-економічних показників об'єкта, що відображено в розрахунку та договорі про сплату інвестиційного внеску.

Однак, позивач залишив даний лист без розгляду та виконання - жодних дій щодо надання відповідачу документів для коригування попереднього розрахунку інвестиційного внеску не надав.

Згідно п.п. 12 п. 1.4. Положення, пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не сплачують замовники, які здійснюють будівництво об'єктів інженерного забезпечення, енергозбереження та енергопостачання: насосних станцій та теплових мереж, бойлерних, котелень, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів, підстанцій, газових розподільчих пунктів, ліній електропередач за умови передачі їх у власність територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п. 3.3. Положення міська рада окремою ухвалою, враховуючи внесок юридичної та/або фізичної особи у соціально-економічний розвиток м. Львова, за поданням та обгрунтуванням департаменту економічної політики і за погодженням з постійною комісією фінансів та планування бюджету, постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища і постійною комісією економічної політики повністю або частково може звільняти замовника від сплати пайового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх доводів щодо розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, та, відповідно, звільнення у зв'язку з цим від сплати пайового внеску, не подано належних та допустимих доказів передачі збудованих (реконструйованих) об'єктів у власність територіальної громади м. Львова. Не подано також доказів звернення позивача до Львівської міської ради із клопотанням про звільнення від сплати пайового внеску.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не можуть слугувати підставою для розірвання спірного договору.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем умов договору, не доведено наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позовні вимоги про розірвання договору про сплату інвестиційного внеску №26 від 25.03.2009 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 204, 509, 651, 652, 654,783 ЦК України, ст.ст. 188, 199 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Петрашко М.М.