Ухвала суду № 34201157, 11.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

11.10.13

Справа № 910/19642/13.

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши матеріали за позовом BAN 2000 GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від BAN 2000 GmbH (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 2009 від 20.09.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» (відповідач) в якій викладені позовні вимоги про стягнення грошових коштів.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що наявні підстави для відмови у прийнятті позовної заяви № 2009 від 20.09.2013 року за позовом BAN 2000 GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення грошових коштів, оскільки спір не підсудний саме Господарському суду міста Києва виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Підвідомчість і підсудність справи за участю іноземних підприємств і організацій визначена за правилами, встановленими ст.ст. 12-17 Господарського процесуального кодексу України.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у п.п. 1-6 ч.1 ст.12 ГПК України, а саме:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Положеннями ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено випадки, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність).

При цьому, пунктом 1 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” від 31.05.2002р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України "Про судоустрій України".

Таким чином, суд, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви повинен встановити відповідність та існування обраного сторонами в пророгаційній угоді суду до існуючого та передбаченого Законом України “Про судоустрій України”.

З положень п.п. 11.2., 11.3. Контракту №20/07UA від 20 липня 2011 року вбачається, що у випадку виникнення розбіжностей, пов’язаних з даним Контрактом між Продавцем і Покупцем сторони приймуть всі міри для їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо сторони не дійдуть до згоди, то спірні питання будуть вирішуватись в Арбітражному суді при Торгово-Промисловій палаті, місто Стокгольм, Швеція.

Статтею 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” зазначено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Статтею 18 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду (ст. 19 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”).

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” передбачено, що місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір є непідвідомчим господарським судам України, а отже, подана до Господарського суду міста Києва позовна заява не підлягає прийняттю до розгляду.

З огляду на викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви № 2009 від 20.09.2013 року за позовом BAN 2000 GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Суддя О.В.Котков