Рішення № 34201141, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15363/13 14.10.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група"

до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні"

про стягнення 459 597,20 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Бородіна М.І. - представник за довіреністю

від відповідача: Ховтун Ю.Е. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № ОКУ-03 від 12.03.2012 року в розмірі 459 597,20 грн. основного боргу та зобов'язати відповідача підписати акти виконаних робіт.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач на підставі Договору № ОКУ-03 уповноважив відповідача здійснити колективне управління майновими правами видавництва щодо збору грошових коштів (роялті) за використання музичних творів з користувачів та виплати цих грошових коштів правовласникам, проте відповідачем свого обов'язку не виконано та не сплачено роялті, а також відповідач не підписав акти виконаних робіт на підтвердження виконання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/15363/13, розгляд справи призначено на 23.09.2013 року.

13.09.2013 від відповідача по справі через канцелярію суду надійшов відзив на позов в якому останній проти задоволення позову заперечував та зазначив, що вказана позивачем сума роялті не є боргом відповідача перед позивачем, оскільки ця сума утримана відповідачем у порядку сплати позивачем членських внесків за 2012 рік та перше півріччя 2013 року на підставі рішень Загальних зборів від 13.05.2012 та 08.07.2013, які згідно статуту відповідача є обов'язковими до виконання позивачем.

23.09.2013 від позивача по справі через канцелярію надійшли письмові пояснення по справі в яких останній зазначив, що відповідач не може зарахувати суму роялті по договору як членський внесок позивача відповідно до статуту, оскільки це не є однорідними зустрічними вимогами. Відповідач не мав права здійснити взаємозалік в односторонньому порядку не виплативши роялті належне суб'єктам авторського права. Також позивач зазначає, що чергові загальні збори учасників Асоціації від 13.05.2013 відбулися за відсутності представника позивача, а на загальних зборах учасників Асоціації від 08.07.2013 представники позивач голосували проти зарахування роялті в рахунок членського внеску позивача до статуту асоціації.

Ухвалою суду від 23.09.2013 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 23.09.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.10.2013.

Представник позивача 11.10.2013 надав письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що відповідач не надав документального підтвердження своїх витрат, пов'язаних із статутною діяльністю, а саме із збором, розподілом та виплатою роялті відповідним суб'єктам авторського права, а саме суми, зазначені ним як членські внески навіть перевищують суми зібраного роялті на користь позивача, що суперечить повноваженням та принципам діяльності організації колективного управління; наголошує про великі витрати відповідача, що є не зрозумілими для некомерційної організації колективного управління; порядок розрахунку сум членських внесків, пов'язаних із відшкодуванням витрат асоціації, загальним зборами затверджений не був, тому суми внесків повинні розраховуватися у відповідності до принципу рівності всіх учасників; рішення загальних зборів про зарахування членських внесків фактично позбавляє позивача права вийти зі складу учасників у випадку не згоди із сумами встановлених членських внесків та примушує його нести необґрунтовані збитки.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2013 з'явився та через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 487277,84 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Також позивач заявив про витребування у ПАТ «Кредобанк» виписки по депозитних рахунках, належним Асоціації «Дім авторів музики в Україні», у тому числі по рахунку № 2610402303410. В обґрунтування вказаного клопотання позивач стверджує, що у відповідача відкрито депозитний рахунок в ПАТ «Кредобанк» на якому знаходяться грошові кошти третіх осіб належні до виплати, але не виплачені з різних причин.

Розглянувши вказане клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки зазначені позивачем в клопотанні докази не стосуються предмету доказування даного спору.

В судове засідання 14.10.2013 представник позивача з`явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2013 заперечив проти позову.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.10.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (позивач, видавництво) та Асоціацією "Дім Авторів Музики в Україні" (відповідач, ДАМвУ) укладено Договір № ОКУ-03 від 12.03.2012 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 договору видавництво уповноважує ДАМвУ здійснювати колективне управління майновими правами видавництва щодо творів, а саме дозволяти або забороняти таке використання творів, як: публічне використання творів, публічне сповіщення творів, відтворення і розповсюдження творів на будь-яких носіях; переробку, адаптацію, аранжування або інші подібні зміни твору у формі мобільного контенту, відтворення і розповсюдження творів у формі мобільного контенту.

Згідно з п. 2.2 договору сторони домовились, що з 01.06.2012р. колективне управління правами відповідно до п.п. г) і д) ДАМвУ буде здійснювати з наступними обмеженнями:

- ДАМвУ надається право дозволяти або забороняти використання творів у мобільному контенті лише з іноземного каталогу видавництва та виключно користувачу - Приватному акціонерному товариству "Київстар" (п. 2.2.1 договору).

- ДАМвУ має право надавати дозволи та отримувати винагороду від ПП "Українська музика" до 01.07.2012р. за використання творів у мобільному контенті лише з іноземного каталогу видавництва та виключно користувачем - Приватним акціонерним товариством "Київстар" (п. 2.2.2 договору).

- ДАМвУ не має права дозволяти або забороняти, а також збирати роялті з третіх осіб, окрім, вказаних у п. 2.2.1, 2.2.2 договору, за використання у формі мобільного контенту (п. 2.2.3 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у цих цілях видавництво надає ДАМвУ право дозволяти (видавати дозволи) третім особам (користувачам) на використання творів згідно п. 2.1 на території України, а також збирати, розподіляти і виплачувати роялті, що належить по таких дозволах видавництву.

ДАМвУ має право здійснити збір роялті за використання творів у минулі періоди, до підписання договору, якщо така винагорода не була отримана видавництвом (п. 2.4 договору).

Сторонами також погоджено (п. 2.5 договору), що на підставі письмового звернення видавництва, ДАМвУ може вчиняти і інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює ДАМвУ, в тому числі звертатися до суду за захистом прав видавництва.

Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.2., 5.1.3 договору, ДАМвУ зобов`язується забезпечити збір авторської винагороди за використання творів згідно з п. 2.1 договору; розподілити зібрану винагороду відповідно до встановлених в ДАМвУ правил й інформації видавництва; виплатити видавництву його роялті.

Згідно з п. 7.1 договору фінансові умови та звітність даного договору вказується в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Матеріали справи свідчать, що 12.03.2012р. між сторонами у справі підписано Додаток № 1 до Договору № ОКУ-03 від 12.03.2012 "Фінансові умови та звітність", відповідно до п. 1 якого ДАМвУ зобов'язується щоквартально, але не пізніше одного календарного місяця, після закінчення кварталу (звітного періоду), надати видавництву звітну відомість, а також відписаний ДАМвУ акт виконаних робіт з розподілу зібраної за звітний період винагороди.

Відповідно до п. 7, 8, 9, 10 Додатку № 1 до Договору № ОКУ-03 від 12.03.2012 "Фінансові умови та звітність", ДАМвУ зобов'язується щоквартально робити розподіл і виплачувати роялті протягом п'яти робочих днів після підписання акту виконання робіт; розподілу підлягають кошти, які надійшли до кінця звітного періоду; враховуючи розподіл за попередні періоди, ДАМвУ може робити авансові платежі на розрахунковий рахунок видавництва, які будуть враховані при розподілі та виплаті роялті за звітний період; суми, зібрані ДАМвУ для видавництва, виплачуються останньому шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок.

Пунктами 8.1, 8.2 договору сторони погодили, що договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року. Строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення представників сторін, які були надані у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою є чинними на теперішній час.

На доказ виконання умов договору позивач надав суду підписані в двосторонньому порядку звітні відомості: № 1/2013 від 01.04.2013 (звітний період з 01.01.2013 по 31.03.2013)на суму 14509,56 грн.; № 1/2012 від 09.07.2013 (звітний період з 01.03.2013 по 18.04.2013) на суму 67454,05 грн.; № 1/2012 від 09.07.2013) звітний період з 01.12.2012 по 28.02.2013) на суму 139554,92 грн.; № 1/2012 від 11.07.2013 (звітний період з 01.10.2012 по 31.03.2013) на суму 165,14 грн.; № 1/2012 від 15.07.2013 (звітний період з 01.09.2012 по 30.11.2012) на суму 108577,99 грн.; № 3/2012 від 16.07.2013 (звітний період 3 квартал 2012) на суму 98617,59 грн.; № 4/2012 від 16.07.2013 (звітний період 4 квартал 2012) на суму 11263,43 грн.; № 4/2012 від 16.07.2013 (звітний період з 01.10.2012 по 31.12.2012) на суму 19454,52 грн.; № 4/2012 від 01.08.2013 (звітний період 2007р., 2010р.) на суму 27680,64 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивач направляв відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000130 від 09.07.2013; № ОУ-0000131 від 09.07.2013, № ОУ-0000136 від 11.07.2013, № ОУ-0000151 від 15.07.2013, № ОУ-0000153 від 16.07.2013, № ОУ-0000154 від 16.07.2013, № ОУ-0000155 від 16.07.2013, № ОУ-0000122 від 01.04.2013, що підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 25.07.2013, фіскального чеку № 2552 від 25.07.2013 та повідомленням про вручення поштового відправлення та акт № ОУ-0000161 від 01.08.2013, що підтверджується фіскальним чеками від 11.10.2013 та описами вкладення в цінний лист від 11.10.2013.

Проте, відповідач акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, обґрунтованої відмови від писання актів не надав.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає своє матеріальне право за Договором порушеним, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000130 від 09.07.2013; № ОУ-0000131 від 09.07.2013, № ОУ-0000136 від 11.07.2013, № ОУ-0000151 від 15.07.2013, № ОУ-0000153 від 16.07.2013, № ОУ-0000154 від 16.07.2013, № ОУ-0000155 від 16.07.2013, № ОУ-0000122 від 01.04.2013, № ОУ-0000161 від 01.08.2013.

Відповідач на позовні вимоги заперечував та зазначив, що вказана позивачем сума роялті не є боргом відповідача перед позивачем, оскільки ця сума утримана відповідачем у порядку сплати позивачем членських внесків за 2012 рік та перше півріччя 2013 року на підставі рішень Загальних зборів від 13.05.2012 та 08.07.2013, які згідно статуту відповідача є обов'язковими до виконання позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості такими, що підлягають задоволенню, а вимоги про зобов'язання підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, як різновид юридичних фактів, характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Разом з тим, передбачений умовами договору акт підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання робіт за договором та їх здача позивачем та прийняття їх відповідачем.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732.

Суд, також бере до уваги те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000130 від 09.07.2013; № ОУ-0000131 від 09.07.2013, № ОУ-0000136 від 11.07.2013, № ОУ-0000151 від 15.07.2013, № ОУ-0000153 від 16.07.2013, № ОУ-0000154 від 16.07.2013, № ОУ-0000155 від 16.07.2013, № ОУ-0000122 від 01.04.2013, № ОУ-0000161 від 01.08.2013.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № ОКУ-03 від 12.03.2012 в розмірі 487277,84 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підтвердження виконання умов договору та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 487277,84 грн., позивач надав суду підписані в двосторонньому порядку звітні відомості: № 1/2013 від 01.04.2013 (звітний період з 01.01.2013 по 31.03.2013)на суму 14509,56 грн.; № 1/2012 від 09.07.2013 (звітний період з 01.03.2013 по 18.04.2013) на суму 67454,05 грн.; № 1/2012 від 09.07.2013) звітний період з 01.12.2012 по 28.02.2013) на суму 139554,92 грн.; № 1/2012 від 11.07.2013 (звітний період з 01.10.2012 по 31.03.2013) на суму 165,14 грн.; № 1/2012 від 15.07.2013 (звітний період з 01.09.2012 по 30.11.2012) на суму 108577,99 грн.; № 3/2012 від 16.07.2013 (звітний період 3 квартал 2012) на суму 98617,59 грн.; № 4/2012 від 16.07.2013 (звітний період 4 квартал 2012) на суму 11263,43 грн.; № 4/2012 від 16.07.2013 (звітний період з 01.10.2012 по 31.12.2012) на суму 19454,52 грн.; № 4/2012 від 01.08.2013 (звітний період 2007р., 2010р.) на суму 27680,64 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000130 від 09.07.2013; № ОУ-0000131 від 09.07.2013, № ОУ-0000136 від 11.07.2013, № ОУ-0000151 від 15.07.2013, № ОУ-0000153 від 16.07.2013, № ОУ-0000154 від 16.07.2013, № ОУ-0000155 від 16.07.2013, № ОУ-0000122 від 01.04.2013, № ОУ-0000161 від 01.08.2013.

Відповідно до п. 7, 10 Додатку №1 до договору № ОКУ-03 від 12.03.2012 ДАМвУ зобов'язується щоквартально робити розподіл і виплачувати роялті протягом п'яти робочих днів після підписання акту виконаних робіт. Суми, зібрані ДАМвУ для видавництва виплачуються останньому шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок.

Проте відповідач свого зобов'язання по договору № ОКУ-03 від 12.03.2012 не виконав та не перерахував позивачу 487 277,84 грн. роялті.

Відповідно до ч. 1 п. в) ст.49 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права І (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання Твору.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписані сторонами звітні відомості є підтвердженням того, що відповідач здійснив збір авторської винагороди та її розподіл, але обов'язок щодо виплати авторської винагороди позивачу в розмірі 487 277,84 грн. не виконав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що зазначена позивачем сума роялті не є боргом відповідача перед позивачем, оскільки ця сума утримана відповідачем у порядку сплати позивачем членських внесків за 2012 рік та перше півріччя 2013 року на підставі рішень Загальних зборів від 13.05.2012 та 08.07.2013, які згідно статуту відповідача є обов'язковими до виконання позивачем.

На період виникнення спірної заборгованості позивач був одним із засновників (учасників) відповідача.

Відповідно до пунктів 5.4., 5.4.1. Статуту Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні", учасники Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" беруть на себе зобов'язання дотримуватись та виконувати положення Статуту, рішення Загальних зборів та інших органів управління Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні", прийнятих в межах їх повноважень.

Як вбачається з п. 5.4.5. Статуту учасники Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" беруть на себе зобов'язання вносити вступні та інші цільові внески в установленому порядку.

Згідно п.6.3.5. Статуту Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні", до виключної компетенції Загальних зборів Відповідача, які є його вищим керівним органом, віднесено затвердження розміру та порядку сплати внесків учасниками Відповідача, а відповідно до п.6.4. Статуту Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні", рішення з питань, зазначених у п.6.3.5. цього Статуту, вважається прийнятим, якщо за нього віддано не менш як 2/3 голосів присутніх на зборах учасників Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні".

На підставі зазначених вище положень Статуту черговими Загальними зборами від 13.05.2012 та 08.07.2013 було прийнято рішення про утримання 487277,84 грн. з позивача та зарахувати вказану суму в якості часткової сплати позивачем членських внесків за 2012 рік та перше півріччя 2013 року, а залишок суми в розмірі 4776,90 грн. буде зараховано відповідачем за рахунок майбутніх виплат позивачу зібраного на його користь роялті. Про що відповідач повідомив позивача листом № 70/2013 від 28.08.2013.

Проте суд вважає неможливим зарахування суми роялті в рахунок сплати позивачем членських внесків за 2012 рік та перше півріччя 2013 року з огляду на наступне.

Відповідно до ч. з ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони». При цьому однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Юридична природа заборгованості позивача перед відповідачем полягає в організаційно-господарському зобов'язанні позивача сплатити членські внески.

Згідно зі ст. 176 ГК України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати: між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта; між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств; між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Отже, зобов'язання, які виникли у зв'язку із прийнятими рішеннями Загальних зборів учасників асоціації ДАМвУ є організаційно-господарськими.

Юридична природа заборгованості відповідача перед позивачем полягає в майново-господарському зобов'язанні відповідача виконати договірні зобов'язання по збору та сплаті роялті.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Прийняті на загальних зборах Асоціації «ДАМвУ» рішення є організаційними, та у розумінні ст. 176 ГК України породжують для сторін організаційно-господарські зобов'язання, при цьому зобов'язання ДАМвУ по виплаті роялті ТОВ «УМВГ» є майново-господарськими у розумінні ст. 175 ГК України.

Згідно із п. 31 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідач у своєму листі № 70/2013 від 28.08.2013 не заперечує щодо наявності суми боргу, яка виникла відповідно до умов Договору ОКУ-03 від 12.03.2012р.

До того ж, відповідно до звітів, наданих відповідачем, зазначені в них суми не є власністю позивача, оскільки кінцевими отримувачами роялті є автори відповідних музичних творів.

Відповідно до п. 10.7. Статуту ДАМвУ Асоціація набуває право власності на кошти та інше майно, передане їй засновниками, учасниками або набуте від вступних, цільових внесків та пасивних доходів (за виключенням винагороди (роялті), що належить суб'єктам авторського права відповідно до законодавства).

Отже, відповідач не мав права здійснювати взаємозалік в односторонньому порядку, не виплативши роялті, належне суб'єктам авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГК України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Згідно із п. 1.9. Статуту відповідача у редакції від 26 вересня 2012р. Асоціація утримується за рахунок внесків учасників та частини пасивних доходів (коштів від зібраної винагороди (роялті) за управління об'єктами авторських прав), ш,о залишаються в затвердженому Загальними зборами розмірі для покриття витрат Асоціації, дотацій або субсидій.

Відповідно до п. 10.9. Статуту відповідача у редакції від 26 вересня 2012р. розмір внесків встановлюється Загальними зборами учасників Асоціації, а цільових-Директором за узгодженням з у часниками, які здійснюють ці внески.

В пункті 5.3.1. Статуту відповідача зазначено, ш,о учасник асоціації має право отримувати винагороду (роялті), зібрану Асоціацією з користувачів об'єктів авторського права, ш,о належать учаснику Асоціації і управління правами на які здійснює Асоціація, за вирахуванням частини коштів, ш,о залишаються в затвердженому Загальними зборами розмірі для покриття витрат Асоціації.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

В Статуті відповідача відсутні положення, які б зобов'язували учасників Асоціації нести відповідальність власним майном за майновими зобов'язаннями Асоціації.

Відповідач не надав суду документального підтвердження своїх витрат, пов'язаних із статутною діяльність відповідача, а тому суд не може дослідити кожну із зустрічних вимог в повному обсязі.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позов.

Посилання відповідача на п. 11 додатку № 1 до Договору № ОКУ-03 від 12.03.2012, відповідно до якого покриття витрат ДАМвУ, пов'язаних зі збором, розподілом та виплатою роялті видавництво вносить до ДАМвУ членські внески, згідно статуту ДАМвУ та рішення Загальних зборів, стосується зобов'язань позивача вносити членські внески до асоціації, а не права відповідача в односторонньому порядку зараховувати роялті в рахунок членського внеску позивача.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 487277,84 грн. основного боргу за Договором № ОКУ-03 від 12.03.2012 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості, суд задовольняє позов частково.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, 12, ідентифікаційний код 33239342) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (03124, м. Київ, вулиця Миколи Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 30673676) заборгованість у розмірі - 487 277 (чотириста вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 84 коп., 9 745 (дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять ) грн. 56 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 17.10.2013

Суддя Грєхова О.А.