Ухвала суду № 34201066, 16.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16.10.13 № 910/19709/13. Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву позивача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кандагар", позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кандагар-Тур"

до відповідача-1: Державної служби інтелектуальної власності України, відповідача-2: Державного підприємства "Український інститут промислової власності", відповідача-3: Приватного підприємства "Туроператор "Санато"

про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 169120 від 10.04.13 року та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява заява № б/н від 10.10.2013 р. і додані до неї документи повертаються позивачам без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У відповідності до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано "Повноважним представником позивачів" Е.С.Балян. При цьому до позовної заяяви додано довіреності на ім'я Балян Е.С., а саме: довіреність від 18.01.2012 р., видану ТОВ "Кандагар" (позивач-1) в особі директора Зелінського Бориса Валерійовича, та довіреність від 15.01.2012 р., видану ТОВ "Кандагар-Тур" (позивач-2) в особі директора Зелінського Бориса Валерійовича.

Натомість серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б станом час подання позову до суду підтверджували посадове становище Зелінського Бориса Валерійовича, як керівника ТОВ "Кандагар" та керівника ТОВ "Кандагар-Тур", як-то: наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка/витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де було б зазначено керівника тощо. А рівно, до позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про те, що Зелінський Борис Валерійович наділений достатнім обсягом повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів ТОВ "Кандагар" та ТОВ "Кандагар-Тур".

За таких обставин суд не може дійти висновку про те, що подану позовну заяву ТОВ "Кандагар" та ТОВ "Кандагар-Тур" підписано уповноваженою на те особою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються матеріали, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1147,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

1) визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 169120 від 10.04.2013 р.;

2) зобов'язати відповідачів 1 та 2 опублікувати в офіційному бюлетені про визнання недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 169120 від 10.04.2013 р.;

3) зобов'язати відповідачів 1 та 2 внести зміни до Державного реєстру знаків для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 169120 від 10.04.2013 р.;

Як вбачається з поданої позовної заяви позивачами заявлено більше ніж одну вимогу немайнового характеру.

Згідно п. 2.11 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно платіжного доручення № 5349 від 25.09.2013 року позивачами сплачено 1147,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру, що становить менше суми судового збору, яку необхідно сплатити за вимоги немайнового характеру, викладені у прохальній частині позовної заяви № б/н від 10.10.2013 року.

Крім того, банківські реквізити для сплати судового збору до Господарського суду міста Києва (лист Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 30.01.2012 р. № 06-08/327-1049) наступні:

ОдержувачГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)Банк одержувачаГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві)ЄДРПОУ37993783МФО820019Рахунок31215206783001Код платежу22030001Призначення платежуСудовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд м. Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 05379487 (суду, де розглядається справа)

Натомість, суд звертає увагу, що у вищенаведеному платіжному дорученні № 5349 від 25.09.2013 року не правильно зазначений рахунок для оплати судового збору за подання позову до Господарського суду міста Києва: зазначено рахунок № 31216206782001, тоді як вірним є рахунок № 31215206783001.

Крім того, у "Призначенні платежу" платіжного доручення № 5349 від 25.09.2013 року зазначено про сплату судового збору за позовом до Київського апеляційного господарського суду (код ЄДРПОУ 25960043), тоді як фактично позов подається до Господарського суду міста Києва (код ЄДРПОУ 05379487).

Отже, платіжне доручення № 5349 від 25.09.2013 року не приймається судом у якості належного доказу сплати судового збору у встановленому порядку, а у суду відсутні підстави вважати, що позивачі дотримали приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України,.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Також, відповідно до абз. 3 п.п. 2.22 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", господарським судам роз'яснено, що за відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) повертається господарським судом без розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Однак, у якості доказу надіслання на адресу відповідачів копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачами додано лише описи вкладення у цінні листи від 08.10.2013 р. відповідачу-1, відповідачу-2 та відповідачу-3, тоді як відповідні документи, що підтверджують надання поштових послуг щодо направлення цінних листів відповідачам (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) фактично до позовної заяви не додані.

Крім того, зі змісту описів вкладень у цінні листи від 08.10.2013 р. взагалі не вбачається напрапвлення відповідачам копії позовної заяви № б/н від 10.10.2013 р.

Більш того, додані до позовної заяви описи вкладень у цінні листи від 08.10.2013 р. взагалі не можуть вважатися належними доказами на підтведження надіслання копії поданої до суду позовної заяви № б/н від 10.10.2013 р. та доданих до неї документів відповідачам та виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, так як не можна відправити копію позовної заяви 08.10.2013 р., яка буде створена у майбутньому, а саме 10.10.2013 р.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, позовна заява № б/н від 10.10.2013 р. не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 ГПК України).

Керуючись п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачам без розгляду.

Суддя О.В. Гумега