Рішення № 34200993, 10.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/5411/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ», м.Донецьк

до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Донецьк

про стягнення пені в розмірі 89010,07 грн., 3% річних в розмірі 25651,74 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2807,28 грн.,

за участю представників:

від позивача: Чічіної І.В., за довір. від 06.08.2013р.,

від відповідача: Маєвської В.М., за довір. від 06.08.2013р.,

у судовому засіданні 17 вересня 2013 року

оголошено перерву до 26 вересня 2013 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення пені в розмірі 131407,52 грн., 3% річних в розмірі 31221,36 грн., інфляційних витрат в розмірі 2807,28 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 530, 549-550 Цивільного кодексу України, статей 216, 218, 220, 230-231 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за типовим договором №088м/255 від 30 листопада 2011 року. Зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» заборгованість в розмірі 935760,00 грн. за невиконання відповідачем зобов'язань за типовим договором №088м/255 від 30 листопада 2011 року.

Відповідно до пункту 7.2 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 131407,52 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, на підставі статі 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 31221,36 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2807,28 грн.

На підставі вищезазначеного просив стягнути суму штрафних санкцій в розмірі 165436,16 грн.

08 серпня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надані пояснення по справі, в якому останній зазначив, що 27 травня 2013 року було виконано рішення суду від 28 листопада 2012 року №5006/6/100/2012 і погашено борг вже на стадії виконавчого провадження через рахунок Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Маріуполя.

20 серпня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів, які підтверджують момент прострочення відповідачем своїх договірних зобов'язань (дату отримання відповідачем повного пакету документів згідно пункту 6.3 договору), чим порушив вимоги статей 33, 34, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України). Також вказав, що позивачем невірно вказана сума заборгованості по накладній №603 від 24 травня 2012 року після часткової оплати відповідачем суми основного боргу. Відповідачем 19 листопада 2012 року буда здійснена сума оплати в розмірі 199632,00 грн., після чого сума основного боргу за даною накладною становить 275748,00 грн., однак позивачем вказана сума 460380,00 грн. Зазначив, що 08 квітня 2013 року платіжним дорученням №3000476208 відповідачем перерахована на рахунок виконавчої служби сума боргу в розмірі 935760,00 грн., у зв'язку з чим, розмір 3% річних та пені необхідно розраховувати в строк до 08 квітня 2013 року. Окрім цього, відповідач заявив клопотання в порядку статті 233 Господарського кодексу України, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, про зменшення нарахованої позивачем пені.

03 вересня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 121633,12 грн., а саме, пеню в розмірі 89256,51 грн., 3% річних в розмірі 32569,33 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2807,28 грн. Окрім цього, надав додаткові пояснення стосовно відзиву відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року за клопотанням представника відповідача продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

27 вересня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем невірно вказані граничні строки оплати за накладними та те, що початок періоду прострочення при розрахунках інфляції та 3% річних повинно здійснюватися з дня наступного за днем граничного строку оплати. Також вказав, що нарахування позивачем інфляції на суму боргу за видатковою накладною №603 від 24 травня 2013 року є неправомірним, а вимоги позивача в частині стягнення інфляції не підлягає задоволенню. Окрім цього, просив у разі прийняття рішення про обґрунтованість заявлених позовних вимог, задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

09 жовтня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 117469,09 грн., а саме, пеню в розмірі 89010,07 грн., 3% річних в розмірі 25651,74 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2807,28 грн. Окрім цього, надав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представникам сторін судом роз'яснені права та обов'язки учасників судового засідання, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» (Постачальник) укладений типовий договір № 088м/255 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання (далі - Обладнання) на умовах, передбачених чинним договором (пункт 1.1 договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості в розмірі 935760,00 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» заборгованість у розмірі 935760,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18715,20 грн.

Рішенням встановлено, що заборгованість виникла внаслідок неоплати відповідачем суми за поставлений товар відповідно до Специфікацій №2 від 15 грудня 2011 року та №3 від 11 квітня 2012 року.

Вищевказане рішення набрало законної сили 24 лютого 2013 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року у справі №5006/6/100/2012 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року у справі №5006/6/100/2012 - залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Згідно із статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року встановлено, що відповідно до пункту 5.2 договору, оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку вказаному в специфікації (а.с.9-11).

В наявних в матеріалах справи Специфікаціях №2 від 15 грудня 2011 року та №3 від 11 квітня 2012 року міститься інформація про найменування, кількість, ціну, загальну вартість, строк поставки та строк оплати товару, які підписані сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Відповідно до Специфікації №2 від 15 грудня 2011 року, загальна вартість обладнання становить 577848,00 грн. з ПДВ; строки оплати поставленого обладнання: 30 банківських днів з моменту поставки обладнання та після отримання Покупцем від Постачальника повного переліку документів, які вказані в пункті 6.3 договору (а.с.110-111).

Відповідно до Специфікації №3 від 11 квітня 2012 року, загальна вартість обладнання становить 1438764,00 грн. з ПДВ; умови та строк оплати: 100% вартості обладнання поставленого по Специфікації, оплачується протягом 10 банківських днів наступних за днем його поставки та отримання Покупцем повного пакету документів згідно з пунктом 6.3 договору (а.с.112).

Позивачем, відповідно до Специфікації №2, було поставлене обладнання за накладними №196 від 28 лютого 2012 року на суму 198084,00 грн. та №240 від 07 березня 2012 року на суму 124632,00 грн. (а.с.24,27).

Відповідно до Специфікації №3, позивачем поставлене обладнання за накладними №603 від 24 травня 2012 року на суму 475380,00 грн. та № 1050 від 28 серпня 2012 року на суму 475380,00 грн. (а.с.30,33).

Відповідачем здійснена часткова оплата за поставлене обладнання на суму 199632,00 грн., що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2013 року відповідачем, відповідно до наказу, виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області від 28 листопада 2012 року по справі №5006/6/100/2012, на рахунок Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Маріуполя була сплачена сума заборгованості в розмірі 954475,20 грн.

Факт сплати вищевказаної суми підтверджується платіжним дорученням №3000476208 від 08 квітня 2013 року (а.с.81).

Відповідно до приписів статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога вих. №750 про сплату неустойки та 3% річних, що підтверджується чеком про кур'єрську доставку (а.с.36-37).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строків оплати обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за періоди з 12 квітня 2012 року по 05 серпня 2012 року на суму заборгованості 198084,00 грн., з 06 серпня 2012 року по 11 жовтня 2012 року на суму заборгованості 110000,00 грн., з 20 квітня 2012 року по 21 серпня 2012 року на суму заборгованості 124632,00 грн., з 22 серпня 2012 року по 19 жовтня 2012 року на суму заборгованості 74632,00 грн., з 08 червня 2012 року по 20 листопада 2012 року на суму заборгованості 475380,00 грн., з 21 листопада 2012 року по 07 грудня 2012 року на суму заборгованості 460380,00 грн., з 12 вересня 2012 року по 11 березня 2013 року на суму заборгованості 475380,00 грн., суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені за вказані періоди більший, ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 89010,07 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання не сплатив за поставлене обладнання в обумовлений у договорі строк, що доведено матеріалами справи, відповідно до умов пункту 7.2 договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі 89010,07 грн.

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з останнього, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перебільшує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми пені відповідач надав звіт про фінансові результати за 2012 рік, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 року.

Отже, з огляду на те, що рішення суду ґрунтується на принципах законності та справедливості, користуючись правами, наданими суду статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за типовим договором № 088м/255 від 30 листопада 2011 року, його матеріальний стан та відсутність доказів понесення збитків позивачем, суд вважає можливим зменшити суму штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме розмір пені з 89010,07 грн. до 75000,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 25651,74 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2807,28 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд визнає його невірним, оскільки позивачем за накладною №1050 від 28 серпня 2012 року невірно вказаний період нарахування, тому допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних за періоди з 12 квітня 2012 року по 05 серпня 2012 року на суму заборгованості 198084,00 грн., з 06 серпня 2012 року по 18 листопада 2012 року на суму заборгованості 110000,00 грн., з 20 квітня 2012 року по 21 серпня 2012 року на суму заборгованості 124632,00 грн., з 22 серпня 2012 року по 18 листопада 2012 року на суму заборгованості 74632,00 грн., з 08 червня 2012 року по 20 листопада 2012 року на суму заборгованості 475380,00 грн., з 21 листопада 2012 року по 07 квітня 2013 року (включно) на суму заборгованості 460380,00 грн., з 12 вересня 2012 року по 07 квітня 2013 року (включно) на суму заборгованості 475380,00 грн. становить 24442,42 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за періоди з 21 листопада 2012 року по 07 квітня 2013 року та з 12 вересня 2012 року по 07 квітня 2013 року, суд визнає його вірним, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в розмірі 2807,28 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення пені в розмірі 89010,07 грн., 3% річних в розмірі 25651,74 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2807,28 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» (83009, м.Донецьк, вул. Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 33393752) пеню в розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн., 00 коп., 3 % річних в розмірі 24442 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок дві) грн., 42 коп., інфляційні витрати в розмірі 2807 (дві тисячі вісімсот сім) грн., 28 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРСПЛАВ» (83009, м.Донецьк, вул. Новоросійська, 9, код ЄДРПОУ 33393752) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн., 19 коп.

У судовому засіданні 10 жовтня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява