Ухвала суду № 34195343, 16.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"16" жовтня 2013 р. Справа № 817/2296/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" липня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства-фірма "Софтланд" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма «Софтланд» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 р.: № 0000432342, яким для позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 2 962,00 грн. (в тому числі 2 961,00 грн. - сума основного зобов'язання та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000442342, яким для позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 2 705,25 грн. (в тому числі 2 500,00 грн. - сума основного зобов'язання та 205,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), мотивуючи тим, що посадові особи відповідача за наслідком проведеної перевірки безпідставно прийшли до висновку про порушення ним вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 25.01.2013 року № 0000432342 та від 25.01.2013 року № 0000442342.

Присуджено на користь позивача Приватне підприємство - фірма "Софтланд" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ППФ «Софтланд» зареєстроване 14.11.1996 р. розпорядженням голови м. Рівне та з 20.11.1996 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ ум. Рівному. З 07.12.2007 р. ППФ «Софтланд» є платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100081701, індивідуальний податковий №233050917160 (т.1 а.с.47-49).

Між ППФ «Софтланд» та ТОВ «РМ-Техно» 01.04.2011 року було укладено договір поставки продукції № 80 (т.1 а.с.50-54), що підтверджується копії договору, належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку.

На підтвердження факту використання в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «РМ-Техно» позивачем представлено копії видаткових накладних, актів виконаних робіт, які виписувалися при подальшій реалізації позивачем вказаної продукції, облікові картки по руху отриманих товарів та акти списання при їх використанні.

В період з 25.12.2012 р. по 28.12.2012 р. ДПІ у м. Рівному на підставі наказу № 1128 від 21.12.2012 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ППФ «Софтланд» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «РМ-Техно» за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 08.01.2013 р. № 2/22-200/23305096 (т.1 а.с.9-26), згідно висновків якого підприємством допущено порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, внаслідок чого завищено витрати на суму 12500,00 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011 року - 4300,00 грн., 2 квартал 2011 року - 4115,00 грн., 3 квартал 2011 року - 4085,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 961,00 грн., та п. 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 500,00 грн.

За результатами акта перевірки відповідачем 25.01.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000432342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 2 962,00 грн. (в тому числі 2 961,00грн. - сума основного зобов'язання та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0000442342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 2 705,25 грн. (в тому числі 2 500,00 грн. - сума основного зобов'язання та 205,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1 а.с.7,8).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем надані всі необхідні первинні та облікові документи, які є відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами в розумінні приписів Податкового кодексу України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджують товарність вказаних операцій.

Відсутність в ТОВ «РМ-Техно» як суб'єкта господарювання транспортних засобів та штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі цивільно-правових угод.

Факт не декларування контрагентом позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача, тому зазначені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його вищенаведеним контрагентом є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться підприємством та є обов'язковим видом обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 185.1 «а» ст. 181 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В п. 198.1 «а» ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані всі первинні та облікові документи, які є відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами в розумінні приписів Податкового кодексу України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджують товарність вказаних операцій.

Відсутність в ТОВ «РМ-Техно» як суб'єкта господарювання транспортних засобів та штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Таким чином, факт не декларування контрагентом позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача.

Ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вищенаведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недекларування податкових зобов'язань контрагентом не є підставою для відмови добросовісному платнику податків в праві на формування валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарських операціях по яких він поніс фактичні витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності та фактично сплатив податок на додану вартість в складі ціни придбаних ним товарів, робіт, послуг.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство-фірма "Софтланд" вул. Курчатова,3,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023