Постанова № 34194257, 09.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2013 р. № 820/7656/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 19.07.2013р. № 20/26/21.3-18 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Протокольною ухвалою суду від 03.10.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Харківській області на належного - Головне управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням відповідача № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013 р. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особі, якій не виповнилось 18 років. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що підставою для прийняття відповідачем спірного рішення був протокол про адміністративне правопорушення ХА № 038312 від 15.04.2013 року, однак за відсутності події та складу адміністративного правопорушення провадження по адміністративній справі за вказаним протоколом закрито. Крім того, позивач посилається на те, що у спірному рішенні відповідача зазначено, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ХА № 038312 від 15.04.2013 року встановлено продаж слабоалкогольних напоїв особі, якій не виповнилось 18 років, проте як в резолютивній частині спірного рішення до позивача застосовано штрафні санкції за продаж тютюнових виробів.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на те, що рішення відповідача № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013 р. про застосування до ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій є законним та обґрунтованим, оскільки факт продажу позивачем тютюнових виробів неповнолітній особі підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями неповнолітньої особи, а відсутність постанови про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від відповідальності позивача. Крім того, вказав, що у спірному рішенні відповідачем було допущено технічну описку щодо встановленого правопорушення, а саме: замість «..продаж тютюнових виробів особі, якій не виповнилось 18 років…» було зазначено «…продаж слабоалкогольних напоїв особі, якій не виповнилось 18 років…».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована в установленому законом порядку в якості фізичної особи-підприємця - юридична адреса: АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1 (а.с. 7), має ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (а.с. 7, 9, 59).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Харківській області (повноваження якого перейшли до Головного управління Міндоходів у Харківській області - а.с. 34) прийнято Рішення № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013 р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особі, якій не виповнилось 18 років (а.с. 10).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступних висновків.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон України №481/95-BP) визначені основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481 (далі - Закон України № 481), забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Суд зазначає, що положення ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР носять імперативний характер та підлягають обов'язковому виконанню усіма суб'єктами господарювання.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення є встановлення факту продажу пива, алкогольних напоїв та тютюнових виробів саме особі, яка не досягла 18 років.

Положеннями ст.17 Закону України №481/95-BP передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800,00 гривень.

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України №481/95-BP, встановлений Постановою №790.

Отже, за реалізацію слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, передбачена відповідальність як посадових осіб та громадян, які безпосередньо здійснили цю реалізацію, так і суб'єкта господарювання, який займається діяльністю з продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

З матеріалів справи судом встановлено, що вищевказане рішення про застосування фінансових санкцій було винесено на підставі матеріалів правоохоронного органу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, що складені та направлені на адресу відповідача співробітниками відділу кримінальної міліції у справах дітей Куп'янського МВ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 44), а саме: протоколу ХА № 038312 від 15.04.2013 р., протоколу особистого огляду та вилучення від 15.04.2013 р., копій письмових пояснень неповнолітньої особи - ОСОБА_4, свідка - ОСОБА_5 та понятих: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 45-46, 50-51, 54, 55-57)

Так, судом встановлено, що посадовою особою Куп'янського МВ ГУМВС України в Харківській області 15 квітня 2013 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ХА № 038312 щодо громадянки ОСОБА_8 за ч.2 ст.156 КУпАП за здійснення продажу тютюнових виробів неповнолітній особі (а.с. 45-46).

В протоколі ХА № 038312 від 15.04.2013 р. зазначено, що 15.04.2013 року продавець ОСОБА_8 в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, здійснила реалізацію однієї пачки цигарок з фільтром "Chesterfield BLUE" громадянину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто особі, яка не досягла 18-річного віку. Суд звертає увагу, що у вказаному протоколі ХА № 038312 від 15.04.2013 р. відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутній доказ роз'яснення їй прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством. Пояснень щодо зазначеної обставини матеріали правоохоронного органу не містять. Крім того, в матеріалах відсутні пояснення продавця ОСОБА_8 чи доказ відмови від їх надання.

Відповідно до ч. 1. ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі матеріали з урахуванням положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та ч. 2 ст. 71 КАС України (щодо обов'язку доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень), суд приходить до висновку про недоведеність вчинення позивачем правопорушення та, відповідно, про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій відносно нього.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, склад вказаного правопорушення передбачає відповідальність за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. Підтвердженням укладення усного договору купівлі-продажу тютюнових виробів є касовий чек, в якому зазначено суму та предмет договору.

Так, під час судового розгляду відповідачем не надано фіскального чеку, яким би підтверджувався продаж позивачем тютюнових виробів у відповідний день та час.

Отже, суд звертає увагу, що при прийнятті спірного рішення відповідач не дослідив в повному обсязі обставини на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, зокрема, наявність в особи, що не досягла 18 років, чеку на придбання тютюнових виробів.

Крім того, судом встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Куп'янської міської ради № 22 від 07.05.2013 року, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення адміністративну справу за протоколом ХА № 038312 від 15.04.2013 року щодо громадянки ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 156 КУпАП закрито (а.с. 13).

Доказів оскарження вказаної постанови до суду не надано.

Отже, вказаним рішенням адміністративної комісії спростовується наявність в діях продавця ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення, вчинення нею адміністративно-господарського правопорушення у вигляді продажу неповнолітній особі тютюнових виробів.

Варто зазначити, що згідно п. 3 Порядку №790, фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом №481/95-ВР, застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень. Відповідно до ст. 17 Закону №481 посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством за порушення норм цього Закону. Таким чином, саме винні особи у вчиненні порушення повинні нести відповідальність за сам факт вчинення порушення.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено факт продажу тютюнових виробів неповнолітній особі працівником позивача.

Таким чином, з урахуванням того, матеріали справи не містять доказів наявності інших підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, суд вважає недоведеним висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 15-3 Закону України №481/95-ВР в частині реалізації тютюнових виробів особі, що не досягла 18 років, а отже, спірне рішення про застосування фінансових санкцій прийнято неправомірно, без наявності підстав, передбачених п. 5 Порядку №790.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та перевіряє чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем всупереч наведених вимог ст. 71 КАС України не надано суду достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013р.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано доказ прийняття рішення про протиправність складення протоколу про адміністративне правопорушення, беручи до уваги, що відповідачем не надані докази про встановлення факту скоєння правопорушення, окрім наявних в матеріалах справи пояснень неповнолітньої особи щодо здійснення нею купівлі тютюнових виробів у торговій точці позивача, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного Рішення про застосування до позивача фінансових санкцій № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013р.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013р. є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 20/26/21.3-18 від 19.07.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.10.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко