Постанова № 34194231, 17.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3673/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення витрат на виплату пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (далі - УПФУ в Новгород-Сіверському районі, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області ( далі - відділення Фонду в Новгород-Сіверському районі, відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача витрати на виплату пенсій за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року у розмірі 1450,80 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ним було подано до відповідача акти щомісячної звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року. Відповідач не включає в акт щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання таким пенсіонерам, як ОСОБА_1, ОСОБА_2 Не прийняття до заліку зазначеної суми витрат, здійснених позивачем, унеможливлює відшкодування цих витрат Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву від 14.10.2013, в якій просив справу розглянути без участі представника управління, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив, що відповідач не має правових підстав для здійснення відшкодування позивачу заявлених у позові витрат, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали трудове каліцтво за межами України, не були застраховані в Україні і за них не сплачувались до фонду страхові внески. Крім того, зазначає, що у відповідача відсутні особові справи даних осіб.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем в період з 01.03.2013 по 31.08.2013 року було виплачено пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом від нещасного випадку громадянам ОСОБА_1, який отримав каліцтво 02.08.1979 року на території Росії та ОСОБА_2, який отримав каліцтво 20.03.1978 року на території Казахстану. Розмір вказаних виплат склав 1450,80 грн.

Позивачем подано відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

До вказаних актів позивачем були включені суми, пов'язані з виплатою основного розміру пенсій в розмірі 1450,80 грн., які не були прийняті до заліку відповідачем, що підтверджується актами та таблицями розбіжностей, наявними в матеріалах справи.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до страхових виплат, зокрема, відносяться страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому.

Питання страхових виплат громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, регулюється Угодою про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною.

Згідно зі статтею 2 зазначеної Угоди відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.

Постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм відшкодування витрат пов'язаних з виплатою відповідних пенсій на центральному рівні.

Так пунктом 4 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

В основу механізму щодо відшкодування витрат пов'язаних з виплатою відповідних пенсій покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5 Порядку). Акти цих звірок подаються Головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат і до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (пункт 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7 Порядку).

Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України.

Виходячи з того, що відповідно до Порядку відшкодування понесених Пенсійним фондом України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, передбачено шляхом здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо стягнення грошових сум та позивач не є тією особою, якій належить право вимоги.

Це питання додатково до названого вище Порядку врегульоване спільним листом Пенсійного фонду України та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, підписаним, відповідно, 23 жовтня та 19 жовтня 2007 року. Даним листом, узгодження вказаних вище розбіжностей віднесено до компетенції центральних органів відповідних Фондів, куди щомісячно повинні надсилатись таблиці розбіжностей.

Вищезазначеної позиції дотримується й Верховний Суд України, який своєю постановою від 25.01.2005 року по справі № 7/102 підтвердив, що управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є неналежними позивачами в даній категорії справ.

Згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення витрат на виплату пенсій, відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Постанова суду від 14.10.2013 року __ набрала законної сили.

Суддя В.І. Д'яков