Постанова № 34193987, 17.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2013 року Справа № 812/6392/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Ліпко Т.М.

за участю:

представника позивача:Богуша Р.В.,

представника відповідача: Купарь Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі ВП «Шахта «Хрустальська» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м .Красний Луч Луганської області про визнання незаконними дії по складанню акту перевірки, правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів №95 від 21.06.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі ВП «Шахта «Хрустальська» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м .Красний Луч Луганської області про визнання незаконними дії по складанню акту перевірки, правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів №95 від 21.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.01.2011 року - дня набрання чинності ЗУ « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ст.ст.49,52 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - виключено, а відтак з цього часу законодавством не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у вигляді нарахування та стягнення контролюючим органом пені.

Стверджує, відповідач - суб'єкт владних повноважень , відповідно до акта перевірки № 95 від 21.06.2013 нарахував ДП «Донбасантрацит» в особі ВП « Шахта «Хрустальська» пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені, а посадова особа Фонду незаконно нарахувала та включила до акту перевірки №95 від 21.06.2013 року розділ пені, що стало приводом для оскарження дій посадової особи відповідача.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому наполягав на правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків оскільки заборгованість виникла до 01.01.2011 року та незважаючи на зміни в законодавстві за відповідачем залишено право стягувати зазначену заборгованість та нараховувати штрафні санкції до їх повного погашення.

У судовому засіданні сторони надали пояснення тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач - Державне підприємство «Донбасантрацит» , і.к. 32446546, правовий статус - юридична особа ( а.с.12,13,14, 15, 16-23).

Відповідно до ст.18 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23.09.1999 ( далі - ЗУ №1105) виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Позивач діє на підставі Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області, затвердженого Наказом управління №101 від 17.02.2011 року. Зокрема, завданням відділення є контроль порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та нарахування сум страхових виплат (а.с.75-78).

На підставі направлення № 91 від 21.06.2013 року відповідачем було проведено планову перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - відокремленого підрозділу Позивача - «Шахти «Хрустальська», за результатами якої складено акт № 95 від 21.06.2013 р. ( далі Акт № 95, а.с.7-8).

Позивачем не оспорюються повноваження відповідача щодо проведення перевірки та підстави її проведення.

Перевірка проводилась за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року.

У висновках акту перевірки відповідачем зазначено: «Перевірка показала, що на початок перевіряємого періоду платником страхових внесків була сплачена недоїмка у сумі 4 070 791,23 грн., яка виникла станом на 01.01.2011 по 28.02.2013, недоїмку було погашено частково у сумі 75 000,00 грн.

У зв'язку із недоїмкою по сплаті страхових внесків, відповідачем нарахована пеня в сумі 364 794,16 грн..

Позивач не згоден з висновками акту перевірки. Спір зводиться до встановлення права Фонду нараховувати та стягувати пеню за такі порушення після 01 січня 2011 року.

Згідно з актом перевірки, співставленням фактично сплачених страхових внесків по розрахунковим сумам та актом звірки від 14.10.2013 року недоїмка у сумі 4 070 791,23 грн., мала місце станом на 01.01.2011 та була частково погашена позивачем 28.02.2013 року. Зазначені факти визнані сторонами.

Розрахунок недоїмки здійснений відповідачем за 364-ри дні прострочки за період з 01.04.2012 по 28.02.2013 року (а.с.10).

Згідно із ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105) страхувальники зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 ст. 52 ЗУ №1105 ( у редакції чинній до 01 січня 2011 року) встановлювалося, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі Закон України 2464-VI), згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень якого, ч. 2 ст. 52 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключено.

Згідно ч.ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до І січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вказана норма передбачає вчинення органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У спірному випадку йдеться про невиконання підприємством вимог законодавства щодо сплати внесків за 2009-2010 роки.

Порядок взяття на облік платників страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначено Інструкцією "Про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженої постановою Правління Фонду від 12.07.2007 року за № 36 (далі - Інструкція).

Пунктом 2 Постанови Правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" визнана такою, що втратила чинність постанова Правління Фонду від 12.07.2007 року за № 36.

При цьому встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, здійснюється відповідно до цієї ж Постанови № 36, яка втратила чинність.

Згідно п. 4.12 Інструкції, страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Керуючись п. 4.13 Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Згідно з п. 5.1. Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Згідно п.п.8.1 п.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Таким чином, нарахування відповідачем в акті перевірки № 95 пені на несплачені страхові внески тягне для позивача певні правові наслідки, у зв'язку з чим висновок відповідача має бути предметом розгляду в адміністративній справі.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституцій Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

З огляду на вищевикладене погодити позицію відповідача, що правовою підставою стягнення пені є Інструкція № 36, затверджена постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12 липня 2007 року, не передбачається можливим.

З 01.01.2011 року - з дня набрання чинності Законом України № 2464, ст.49 та ст.52 Закону № 1105 виключено, а відтак, з цього часу не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у вигляді нарахування та стягнення контролюючим органом пені.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Зазначена позиція збігається з позицією Верховного суду Україні, викладеній в постанові від 19.02.2013 року, оскільки ключовим є визначення періоду виникнення заборгованості та нарахування пені. Тобто заборгованість та пеня нарахована до 01.01.2011 року стягується і після 01.01.2012 року, але нараховувати пеню після зазначеної дати позивач не має повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, відповідач - суб'єкт владних повноважень, відповідно до акту перевірки № 92 від 19.06.2013 року, нарахував позивачу пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

Посилання на постанову по справі № 2а/1270/5179/2012 (а.с.27), не заслуговують на увагу оскільки постановою по зазначеній справі розглянутий інший предмет спору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, або пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі ВП «Шахта «Хрустальська» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м .Красний Луч Луганської області про визнання незаконними дії по складанню акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів №95 від 21.06.2013 року, задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красний Луч Луганської області по складанню акту перевірки, правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № №95 від 21.06.2013 року в частині нарахування відокремленому підрозділу «Шахта «Хрустальська» державного підприємства «Донбасантрацит» пені в сумі 364 794,16 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства «Донбасантрацит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 грн.(тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін