Рішення № 34193501, 14.10.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/7987/13-ц

Номер провадження №2/243/3077/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Імям України

« 14» жовтня 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Чемодурової Н.О.

при секретарі Бондаренко О.В.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Словянська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року позивач звернувся до Словянського міськрайонного суду з уточненою в ході судового розгляду позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_3 кредитного договору №228177-CRED від 19.05.2008р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн. на термін до 17.05.2010р. Проте ОСОБА_3 належним чином не виконував зобовязання за кредитним договором, в наслідок чого утворилась заборгованість станом на 04.08.2013 року у сумі 37 965 грн. 14 коп., що складається з заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35 919 грн. 19 коп., штрафу (фіксована частина) у сумі 250 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) в сумі 1 795 грн. 95 коп. Зобовязання за договором забезпечено договорами поруки, укладеними з поручителем ОСОБА_4 Вимога, предявлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобовязання, залишена без задоволення. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №2210-О від 31.07.2013р., в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі за участю його представника, зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні (а.с.30).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі за участю її представника, зазначила, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні (а.с.29).

Представник відповідачів, ОСОБА_2, який діє на підставі договорів на представництво інтересів у суді по цивільній справі від 12.09.2013р. (а.с.36-37) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши представника позивача і представника відповідачів, дослідивши надані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Приписами частини 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №228177-CRED від 19.05.2008р. (а.с.5-8), відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн. на термін до 17.05.2010р.

Зазначений кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженою на це посадовою особою ПриватБанку та особисто ОСОБА_3 Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, тому на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обовязковим для виконання. Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, що підтверджено документально і не заперечується відповідачами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим до виконання сторонами.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_5 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за вищевказаним кредитним договором, згідно Розрахунку заборгованість за договором №228177-CRED від 19.05.2008р. станом на 04.08.2013 року становить 56 080 грн. 33 коп.

Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду від 28.10.2009 року з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №228177-CRED від 19.05.2008р. у розмірі 18 365 грн. 18 коп., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 15336,13 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1916,42 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн., штрафу (відсоткова складова) в розмірі 862,63 грн.

Стороною відповідача не надано суду обєктивних доказів щодо неправильності розрахунку розміру заборгованості за договором кредиту.

Суд визнає правильним представлений ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок суми і періоду заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №228177-CRED від 19.05.2008р.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушуються умови укладеного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість. Позичальник не довів, що порушення ним умов договору сталося внаслідок випадку або не переробної сили (стаття 617 ЦК).

У звязку з наведеним, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором №228177-CRED від 19.05.2008р. з ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35 919 грн. 19 коп., штрафу (фіксована частина) у сумі 250 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) в сумі 1 795 грн. 95 коп., суд вважає, що в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Так, зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором №228177-CRED від 19.05.2008р. було забезпечено договорами поруки від 19.05.2008 року, укладеним з ОСОБА_4 (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Отже, умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З кредитного договору, укладеного 19.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 вбачається, що кредитні кошти надавалися позичальнику на строк до 17.05.2010р. (а.с.5-8).

Пункт 11 договору поруки, укладеного 19.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, яким встановлено, що він діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором, не може розглядатися як установлення строку дії договору поруки (а.с.9).

Таким чином, строк встановлений кредитним договором 17.05.2010 року розповсюджується і на договір поруки. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя 15.08.2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання в порушення ч.4 ст.559 ЦК України.

Крім того, п.5 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх обовязків, кредитор направляє поручителю письмову вимогу із зазначенням невиконаного обовязку і відповідно до п.6 договору поруки, поручитель зобовязаний виконати обовязок зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 днів.

Однак, доказів того, що така вимога направлялася поручителю в період дії договору поруки суду не надано.

У доданій до матеріалів справи вимозі ПАТ КБ «ПриватБанк», яка направлялася на адресу поручителя ОСОБА_4 зазначена дата 25.04.2013 року, тому така вимога не є належним доказом (а.с.13).

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року №5515-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 560,80 грн. (а.с.1).

Судом задоволено позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37 965,14 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 379,65 грн. (37 965,14 х 1% = 379,65 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №228177-CRED від 19.05.2008 року станом на 04.08.2013 року, а саме:

-заборгованість по процентам за користування кредитом 35 919 (тридцять пять тисяч девятсот девятнадцять) грн. 19 коп.;

- штраф (фіксована частина) 250 (двісті пятдесят) грн. 00 коп.;

-штраф (процентна складова) 1 795 (одна тисяча сімсот девяносто пять) 95 коп.

а разом в сумі 37 965 (тридцять сім тисяч девятсот шістдесят пять) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001, МФО 305299) судовий збір в розмірі 379 (триста сімдесят девять) грн. 65 коп.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2013 року.

Суддя Чемодурова Н.О.