Рішення № 34190481, 17.10.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1760/2013

Справа 235/2573/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Стоілової Т.В.,

при секретарі Ковальовій В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пустовгар А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Шахта Краснолиманська» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДПВК «Шахта Краснолиманська» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 21.07.2010 року, працюючи гірничим робітником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті.

Наказом від 21.05.2012 року його було звільнено з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини. Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду від 30.11.2012р. справа № 2/0529/1783/2012р., яке набрало чинності 15.02.2013 року, його було поновлено на роботі у якості гірничого працівника підземного 2 розряду дільниці ВТБ Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», також з відповідача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 20 843,98 грн.

28.03.2013р. згідно наказу № 889/к від 28.03.2013р. його повторно було звільнено з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини, які він вчинив в період з 11 грудня 2012 року по 26.03.2013 року.

Позивач вважає, що його було звільнено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки прогулом не може вважатись час, коли справа розглядалась в суді, а тому просить суд (після уточнення а.с.121) визнати незаконним та скасувати наказ по підприємству ДП ВК «Краснолиманська» від 28.03.2013 року №889-к, поновити його на робочому місці з 29.03.2013 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність за участю його представника ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, в якій позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 повністю, крім того суду пояснив, що в грудні 2012 року, виконуючи вказівку суду про негайне виконання рішення суду від 30 листопада 2012 року, адміністрація відповідача ДВ ВК «Краснолиманська» викликала позивача ОСОБА_3 на підприємство, але фактично не допустила його до роботи, а після скандалу випровадили його з території підприємства.

26.03.2013 року позивача було допущено до роботи, йому було рекомендовано дати пояснення з приводу того чого він раніше не приступив до роботи, після чого 28.03.2013 року було повторно звільнено.

Весь цей час, тобто з 30.11.2012 року по 26 квітня 2013 року справа розглядалась судом, оскільки навіть після набрання чинності рішенням суду ще виносилось додаткове рішення по справі та ухвала про виправлення описки. З врахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП ВК «Краснолиманська», працюючи гірничим робітником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті.

Наказом від 21.05.2012 року його було звільнено з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини.

Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду від 30.11.2012р. справа № 2/0529/1783/2012р., яке набрало чинності 15.02.2013 року, та додаткового рішення Красноармійського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року, яке набрало чинності згідно ухвали Апеляційного суду від 22 квітня 2013 року, позивача ОСОБА_3 було поновлено на роботі у якості гірничого працівника підземного 2 розряду дільниці ВТБ Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», також з відповідача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 20 843,98 грн.

На виконання рішення суду, наказом по підприємству ДП ВК «Краснолиманська» №812-к від 21.03.2013 року скасовано наказ №1187 від 21.05.2012 року та наказ №615 від 24.05.2012 року про звільнення ОСОБА_3 за прогули без поважної причини, позивача поновлено на робочому місці з 22.05.2012 року та зобов'язано виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2012 року по 30.11.2012 року в розмірі 20 843,98грн. (а.с.107).

26 березня 2013 року позивача ОСОБА_3 було допущено до роботи, а 28 березня 2013р. згідно наказу № 889/к від 28.03.2013р. його повторно було звільнено з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини, які він вчинив в період з 11 грудня 2012 року по 26.03.2013 року.(а.с.108).

Статтею 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку п. 4)прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п.24 Постанови ПленумуВерховного Суду України, Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992р. при розгляді справ про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням, а відповідно і звільненням не можна вважати прогулом без поважної причини.

Оскільки судом встановлено, що рішення суду від 30 листопада 2012 року набрало чинності 15 лютого 2012 року, а додаткове рішення, в якому було зазначено з якої дати поновити ОСОБА_3 на попередньому місці роботи - 22 квітня 2013 року, суд вважає, що відсутність позивача на робочому місці з 11 грудня 2012 року по 26.03.2013 року не можна вважати прогулом без поважної причини, проводився судовий розгляд справи і це є поважною причиною відсутності на робочому місці.

В зв'язку з цим і заперечення представника про те, що позивач пропустив місячний термін для звернення до суду з заявою про поновлення на роботі є необґрунтованим. Враховуючи, що додаткове рішення у справі № 2/0529/1783/2012р набрало чинності 22 квітня 2013 року, копію її позивач отримав 28 квітня 2013 року, звернувся до суду з новим позовом про поновлення на роботі 29 квітня 2013 року, суд вважає, що позивачем не пропущено термін звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, з пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що 10 грудня 2012 року, на виклик адміністрації підприємства, позивач ОСОБА_3 приходив на підприємство з метою поновлення його на робочому місці згідно рішення суду, але після конфлікту з представником відповідача Пустовгар А.О. його було виведено з території підприємства. Конфлікт відбувся із-за невірного тлумачення відповідачем рішення суду, позивача ОСОБА_3 було поновлено на роботі не з часу звільнення, а з часу ухвалення рішення суду, тобто з 30 листопада 2012 року, без виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є явним порушенням норм трудового законодавства та прав позивача. В додатковому рішенні Красноармійського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року було дано роз'яснення цієї норми закону.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивача ОСОБА_3 повторно було звільнено з роботи без достатніх правових підстав, тому його вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу № 889/к від 28.03.2013р. про звільнення з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини та поновлення його на попередньому місці роботи в якості гірничого робітника підземного 2 розряду з повним робочим днем в шахті на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Шахта Краснолиманська» з 28 березня 2013 року є законними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40396,74грн. суд вважає, що вони заявлені необґрунтовано, оскільки статтею 236 КЗпП України передбачена оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, а не середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, передбачений статтею 117 КЗпП України, на яку посилається представник позивача і заміна цих понять не допускається.

То ж з врахуванням вимог ст.236 КЗпП України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2013 року по 17 жовтня 2013 року в розмірі 24348,72 грн., із розрахунку 184,46 грн. (середньоденний заробіток) х 132 робочих дні вимушеного прогулу та відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40396,74 грн.

Крім того, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода позивача виражається в тому, що звільнивши його за таких підстав, відповідач не тільки позбавив його роботи та доходу, але й принизив його честь. Після звільнення та отримання наказу, позивач втратив нормальні життєві зв'язки, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача і відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, на користь позивача стягує відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити як необґрунтованих.

Керуючись ст.ст.36, 40, 147, 149-151, 233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, п.18,21,22 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами та доповненнями, ст.ст.5, 10, 11, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Шахта Краснолиманська» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 в якості гірничого робітника підземного 2 розряду з повним робочим днем в шахті на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Шахта Краснолиманська» з 28 березня 2013 року.

Стягнути з Державного підприємства вугільна компанія „Краснолиманська" р/р 26006301620720 в АК ПІБ м.Красноармійськ МФО 334497 код ОКПО 31599557 на користь ОСОБА_3, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2013р. по 17 жовтня 2013р. в розмірі 24348( двадцять чотири тисячі триста сорок вісім)грн. 72коп, та моральну шкоду в розмірі 2000(дві тисячі) гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40 396,74 грн. та моральної шкоди в розмірі 18000 грн. відмовити як необґрунтованих і таких, що не відповідають вимогам закону.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді гірничого робітникам підземного 2 розряду з повним робочим днем в шахті на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Шахта Краснолиманська».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: