Постанова № 34186926, 10.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 902/780/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Вінницької гарнізонної організації "Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.13 р. у справі № 902/780/13

за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці, м. Вінниця

до Вінницької гарнізонної організації "Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України"

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 13149,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105 (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6 (надалі – позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, м. Вінниця, вул.. Червоноармійська, 87 (надалі – позивач 2) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 3-6) до Вінницької гарнізонної ради Товариства мисливців і рибалок Збройних сил України, м. Вінниця, пл.. Перемоги, 1 (надалі –відповідач), про зобов'язання Вінницьку гарнізонну Раду товариства військових мисливців і рибалок усунути перешкоди в користуванні майном, а саме: кімнатою № 103, будівлі № 1 60 будинку офіцерів, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, 1, військове містечко № 25, шляхом її звільнення та про стягнення з останнього на користь позивача заборгованість в сумі 13149,91 грн., а саме неустойку за фактичне користування майном - 5166,40 грн., електроенергії - 886,14 грн., теплової енергії - 7097,37 грн..

04.07.2013 року позивач 2 за погодженням з прокурором подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить зобов'язати Вінницьку гарнізонну Раду товариства військових мисливців і рибалок усунути перешкоди в користуванні майном, а саме: кімнатою № 103, будівлі № 1 60 будинку офіцерів, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, 1, військове містечко № 25, шляхом її звільнення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.07.13 р. (а.с. 121-123) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що сторонами не укладено договору оренди на приміщення, яке є предметом спору, а тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 138-139) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив фактичні дані щодо правомірності користування спірним майном, наявність або відсутність факту незаконного заволодіння ним.

Представники позивачів та відповідача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 9).

Водночас, від квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшло клопотання, щодо відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відсутністю необхідного транспорту.

Оскільки, ухвалою від 23.08.13 року явка уповноважених представників сторін в судове засідання 10.10.13 р. обов'язковою не визнавалася, то суд здійснює розгляд справи № 902/780/13 за наявними в ній документами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи в період з 29.02.2012 року по 20.04.2012 року Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці за період з 01.06.2010 року по 01.02.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці № 08-07/11 від 27.04.12 р. (а.с. 13-15), яким встановлений факт використання приміщення другого поверху, під офіс спілки військових мисливців та рибалок. При цьому, до ревізії не додано будь-яких документів, які б підтверджували факт правомірного використання вказаного приміщення.

Крім того, комісією у складі головного інженера, юрисконсульта, інженера КЕВ м. Вінниця та начальника відділу методичної роботи та соціально-правового забезпечення 60 Будинку офіцерів, проведено огляд кімнати № 103, за результатами якої складено акт огляду кімнати № 103 60 Будинку офіцерів, за адресою м. Вінниця, пл.. Перемоги, 1, що перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (а.с. 16).

В результаті перевірки встановлено, що відповідач використовує кімнату № 103 площею 17м2 60 Будинку офіцерів під їх офіс без відповідного договору оренди, комунальні послуги не компенсуються балансоутримувачу.

За вказаних обставин, начальник КЕВ м. Вінниця направив відповідачу вимогу за вих. №1904 від 20.06.2012 року (а.с. 18) про звільнення приміщення та передачу його згідно акта приймання-передачі.

На вказану вимогу відповідач направив позивачу 2 лист № 11 від 27.07.2012 року, в якому зазначив, що гарнізонна рада ТВМР розглянула можливість укладення договору оренди приміщення № 103 згідно чинного законодавства. Члени гарнізонної організації звернулися до Командувача ВПС щодо сприяння у вирішенні цього питання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами велася переписка щодо укладення договору оренди. При цьому, на момент розгляду справи договір оренди приміщення, яке є предметом судового розгляду не укладено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: платіжні доручення: № 105 від 19.12.2012 року, № 110 від 09.01.2013 року, № 119 від 20.02.2013 року, № 127 від 15.03.2013 року, № 135 від 25.04.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем здійснювалася частково оплата за фактичне використання спірного приміщення.

Враховуючи норми чинного законодавства України, апеляційний суд констатує той факт, що часткова оплата відповідача за користування спірним приміщенням, не може вважатися доказом укладення між сторонами договору оренди кімнати № 103 площею 17м2 60 Будинку офіцерів, а тому не береться судом до уваги.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Статтею 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено порядок укладення договору оренди.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. 2, 3 ст.. 180 ГК України).

Істотними договорами оренди: є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до приписів частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, таким, що не відбувся.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд констатує відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов оренди приміщення № 103 площею 17м2 60 Будинку офіцерів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793 ЦК України).

Колегія суддів констатує той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази підписання в належній формі договору оренди на спірне приміщення.

Враховуючи вказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність договору оренди на користування приміщенням № 103 60 Будинку офіцерів, за адресою м. Вінниця, пл.. Перемоги, 1.

Враховуючи норми чинного законодавства, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, щодо правомірності використання спірного приміщення.

В силу ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.13 р. у справі № 902/780/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Вінницької гарнізонної організації "Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/780/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Крейбух О.Г.