Постанова № 34186868, 07.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8625/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р.

у справі №910/8625/13(суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро аква»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 36 214,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро аква» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення з останнього суми основного боргу в розмірі 33 292,35 грн., пені в розмірі 2 435,35 грн., 3% річних у розмірі 487,07 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро аква» 33 292,32 грн. боргу, 487,07 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 435,35 грн. пені, 4 863,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу на суму 2 000,00 грн., яка, як вказує апелянт, була сплачена на користь позивача, а також скасувати рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 3 143,18 грн.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» та призначено розгляд справи на 07.10.2013р.

07.10.2013р. представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» за відсутності представників сторін, враховуючи також те, що явка представників сторін згідно ухвали про призначення справи до розгляду не визнавалась обов'язковою.

Крім того, згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

24 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро аква», як постачальником, та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», як покупцем, був укладений Договір №16-2011/1066, за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору сторони застосовують до даного Договору умови DDP - доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (редакція ІНКОТЕРМС 2000 року).

Згідно з п. 1.3. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Отже, за своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменування, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 2 Договору сторони визначили, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Постачальник гарантує високу якість товару.

Відповідно до статті 3 Договору ціна на товар встановлюється на підставі прас-листів постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника, постачальник повинен повідомити про це покупця протягом 2-х календарних днів або відмовити у поставці з інших причин. Товар повинен бути переданий покупцю у строк на більше 2-х календарних днів з моменту отримання заявки.

Матеріалами справи, а саме накладною №ВЭА-031016 від 07.08.2012р.та довіреністю №001557 від 07.08.2012р. підтверджується факт поставки товару позивачем, та прийняття товару відповідачем на загальну суму 33 292,32 грн.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

В строк, передбачений Договором, відповідач не виконав зобов'язання з оплати.

До апеляційної скарги відповідачем надано платіжне доручення №003618 від 14.08.2013р. про сплату грошових коштів у сумі 2 000,00 грн. за отриманих товар за вказаною вище накладною. Однак апеляційним судом не приймається даний доказ, оскільки сплата коштів в сумі 2 000,00 грн. за товар відбулась після прийняття рішення, що переглядається, по суті.

Так, згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Тобто, з аналізу положень ч. 1 ст. 101 ГПК України слідує, що мова йде про додаткові докази, які існували на момент вирішення спору, але з якихось поважних причин не були надані суду першої інстанції.

Отже, правильним є висновок господарського суду про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар на момент вирішення справи в розмірі 33 292,32 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів відзначає про правомірність стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 2 435,35 грн. на підставі п. 5.3. Договору.

Так, згідно п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставлено партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, з огляду на ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 5.3. Договору, а також правильність розрахунку розміру пені, колегія суддів приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 2 435,35 грн. пені.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних в розмірі 487,07 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у даній справі щодо суті заявлених позовних вимог є обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам.

В частині розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи рішення господарського суду від 23.07.2013р. підлягає зміні, виходячи з наступного.

Згідно резолютивної частини рішення судом було стягнуто з відповідача на користь позивача боргу в загальній сумі 36 214,74 грн., а також судових витрат за розгляд спору в розмірі 4 863,68 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір справляється у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав , - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, виходячи із суми, що задоволена судом першої інстанції до стягнення з відповідача, а також положень ст. 49 ГПК України та п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 1 720,50 грн., а резолютивна частина рішення від 23.07.2013р. в частині стягнення судового збору підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. у справі №910/8625/13 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро аква» м. Києва задовольнити. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б, код 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро аква» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, код 36800559) 33292,32 грн. боргу, 487,07 грн. три проценти річних з простроченої суми 2435,35 грн. пені, 1 720,50 грн. витрати по оплаті судового збору. Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України».

3. Справу №910/8625/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.