Постанова № 34183319, 10.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6019/13-a

категорія 11.5

10 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гуріна Д.М. ,

секретар Галайба І.Б.,

за участю: представника позивача Маліка А.В.,

представника третьої особи ПАТ КБ "ПриватБанк" Ляхова О.В.,

представники відповідача та третіх осіб ОСОБА_3, ТОВ з ІІ "Вольво Україна" у

судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Компанії "Ві Еф Ес Інтернешнл АБ" до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, треті особи - ТОВ з ІІ "Вольво Україна", Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_3, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

У квітні 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Компанія "Ві Еф Ес Інтернешнл АБ" із позовом до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, треті особи - ТОВ з ІІ "Вольво Україна", ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року провадження у даній справі було закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

23 серпня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Компанії "Ві Еф Ес Інтернешнл АБ" до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, треті особи - ТОВ з ІІ "Вольво Україна", ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. (а.с. 178).

Представники третіх осіб ОСОБА_3 та ТОВ з ІІ "Вольво Україна" у судове засідання не з'явились, про причини неявки у судове засідання не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. (а.с. 176-177).

Представник третьої особи ПАТ КБ "Приватбанк" проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 9 жовтня 2008 року між Компанією "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" та ОСОБА_3 було укладено договір про фінансовий лізинг №UKR161/1008F (а.с.7-40).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору Лізингодавець погоджується придбати у постачальника для подальшої передачі у лізинг Лізингоодержувачу 1 одиницю сідельного тягача Volvo FH згідно з технічною специфікацією в Додатку №1, який додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, надалі «Обладнання», на загальну суму 86 тис євро. (а.с. 7).

У додатку №2 до даного договору зазначено, що обладнання складається з одиниці сідельного тягача Volvo FH, шасі НОМЕР_2. (а.с. 37).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_3 лізингових платежів Компанія "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" звернулася до приватного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис від 27 березня 2012 року, зареєстрований в реєстрі за №326 про повернення (шляхом вилучення) у ФОП ОСОБА_3 на користь Компанії "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" об'єкта фінансового лізингу: одного сідлового тягача марки Volvo модель FH, сірого кольору, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 41-42).

Вказаний виконавчий напис знаходився на примусовому виконанні Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.

12 листопада 2012 року державним виконавцем Клембою В.О. Богунського ВДВС Житомирського МУЮ було описано та арештовано сідловий тягач марки Volvo модель FH, сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2. Описане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_4 (а.с. 43-45).

Після отримання вилученого майна, представник Компанії "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" звернувся до органів Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з метою зняття з обліку вилученого транспортного засобу.

Листом від 27 лютого 2013 року №189 на звернення від 11 лютого 2013 року №1102-13-з Житомирське ВРЕР Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області надіслало Компанії "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" копії постанов державних виконавців від 13 січня 2012 року ВП №30649347, від 29 серпня 2012 року ВП №33808618, від 10 серпня 2012 року ВП №33808618 та ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2012 року у цивільній справі №2-977/12 про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 (а.с.46-53).

У листопаді 2012 року представник Компанії "Ві Еф Ес Інтренешнл АБ" звернувся до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції з метою зняття накладених арештів та розшуків сідлового тягача марки Volvo модель FH, сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, на що отримав усну відмову у знятті арешту та рекомендацію звернутися до суду.

Суд не погоджується з такими діями органів державної виконавчої служби з наступних підстав.

Частина 1 статті 806 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У пунктах 9.1 та 9.2 договору про фінансовий лізинг від 9 жовтня 2008 року №UKR161/1008F вказано, що цим Лізингоодержувач визнає, що Обладнання є виключною власністю Лізингодавця і право власності на Обладнання після його приймання Лізингоодержувачем буде залишатися у Лізингодавця. Лізингоожержувач не має жодного іншого права продавати, здавати в лізинг або оренду, передавати або здавати під заставу третім особам без письмового дозволу Лізингодавця, або іншим чином відчужувати Обладнання або його частину, а також здійснювати перереєстрацію Обладнання, допускати накладення арешту на Обладнання або його заставу. (а.с.17).

Відповідно до приписів частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон України № 723/97-ВР) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено, що укладаючи договір фінансового лізингу лізингодавець надає у користування лізінгоодержувачем річ за певну плату, а отже останній не набуває на неї права власності.

Представником позивача у судове засідання надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АМС 080824 у якому зазначено, що згідно договору лізингу №UKR161/1008F відчуження заборонено. (а.с. 184).

Частиною 3 статті 8 Закону України № 723/97-ВР встановлюється, що предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Частиною 1 статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Оскільки представником позивача доведено, що арешт на зазначене майно накладено неправомірно, оскільки воно належить на праві власності саме позивачу, а не боржнику у виконавчих провадженнях №30649347, 33808618 ОСОБА_3, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції у знятті арешту з майна, яке належить Компанії "Ві Еф Ес Інтернешнл АБ".

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції зняти арешт на сідловий тягач Volvo FH, сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, накладений у виконавчих провадженнях №30649347, 33808618.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 14 жовтня 2013 р.