Рішення № 34182451, 14.10.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5643/13-ц

Провадження №2/761/3861/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарях - Вітріщаку Р. В., Калугіній М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (надалі - відповідач-1), у якому просив визнати договір №210218, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс» 19 вересня 2012 року недійсним, стягнути з відповідача на його користь разовий внесок в розмірі 3 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

У позовній заяві посилається на те, що під час укладання вказаного договору, позивача було введено в оману, а тому такий договір має бути визнаний судом недійсним, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та позовні вимоги, викладені у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав заперечення, у яких проти позовної заяви заперечував в повному обсязі та просив відмовити в її задоволенні, з огляду на те, що, укладаючи договір, ОСОБА_1 був ознайомлений з його умовами, крім того, не скористався своїм правом на розірвання договору протягом трьох днів з дня його укладання.

Суд, дослідивши матеріали справи наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Грандфінресурс» було укладено договір № 210218 з метою отримання товару за умовами програми «Альянс».

Відповідно до укладеного договору позивач повинен внести комісійний внесок, а також щомісячно сплачувати Загальний платіж, який складається з чистого внеску, за рахунок якого Адміністратор формує фонд реєстру та здійснює оплату заявлених Учасниками грошових сум, та адміністративних виплат, що є платою Адміністратору за послуги, пов'язані з організацією програми «Альянс України».

Позивач підписав угоду та на виконання сплатив 3 500 грн. одноразового внеску.

Як вважає позивач, відповідач при укладенні договору ввів його в оману, з огляду на те, що він не володів інформацією, що не отримає коштів (товар) в перший та другий захід по розподіленню грошових коштів та здійснює нечесну підприємницьку діяльність з застосуванням пірамідальної схеми.

З такими доводами позивача суд не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що 19 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 210218 з метою отримання товару за умовами програми «Альянс».

Відповідно до п.п. 1.4 ст. 1 Додатку №2 Договору № 213244 Договір активується на четвертий день з моменту підписання, а після цього Учасник реєструється в програмі «Альянс Україна».

За п. 1. ст. 8 Додатку №2 на протязі трьох діб після підписання Договору позивач мав можливість розірвати Договір в односторонньому порядку з відшкодуванням сплачених ним попередньо грошових коштів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позивача була можливість досконально вивчити умови договору та розірвати його в односторонньому порядку, однак, ОСОБА_1 не звернувся з відповідною заявою до ПП «Грандфінресурс».

Відповідно до укладеного договору позивач повинен внести комісійний внесок, а також щомісячно сплачувати Загальний платіж, який складається з чистого внеску, за рахунок якого Адміністратор формує фонд реєстру та здійснює оплату заявлених Учасниками грошових сум та адміністративних виплат, що є платою Адміністратору за послуги, пов'язані з організацією програми «Альянс Україна» (п.п. 1.3, 2.1.1, 3.1, 4.1, 5.1 Додатку №2).

Позивачем на виконання умов Договору сплачено 3 500 грн. одноразового комісійного внеску.

За ст. 14 Додатку №2 відповідач гарантує учаснику, що він одержить право на отримання позики за умови, що виконає всі зобов'язання, які випливають з цієї угоди.

Пунктом 2.1.2 встановлено, що Договір зобов'язує учасника програми щомісяця сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.

Статтею 4 Додатку №2 передбачено, що процедура розподілу грошового фонду проводиться на підставі розгляду поданих заяв, в яких зазначена кількість чистих платежів, сплату яких учасник системи бере на себе.

Учасник програми повинен отримати заявлену грошову суму за умови виконання зобов'язань, встановлених договором (ст. 5 Договору №2).

Отже, результатом укладеної угоди з учасником програми є отримання учасником заявленої грошової суми, за умов дотримання ним, передбачених Договором, умов, а також повернення учасником отриманої грошової суми назад у фонд реєстру на умовах відстрочених платежів та згідно графіку платежів Додатку №3.

Право на отримання заявленої грошової суми учаснику програми надається за порядком, визначеним угодою та відповідно до платежів, здійснених самим учасником програми.

На думку позивача, діяльність відповідача здійснюється з нечесною підприємницькою практикою, а саме розподіл грошового фонду проходить по пірамідальній схемі.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» ознаками пірамідальної схеми є оплата споживачем за можливість отримання компенсації, яка дається йому за рахунок залучення коштів інших споживачів.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Договору сторін є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру.

Відповідно до ст. 2 Договору ПП «Грандфінресурс» гарантує надання кожному учаснику право на отримання грошових коштів за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Договором та додатками до нього.

За таких обставин, у діяльності відповідача відсутні головні ознаки "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання коштів кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п.111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Як вбачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності "пірамідальної схеми" згідно з п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

За таких умов у діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики.

Аналізуючи положення Договору та Додатків №1 і №2, як його невід`ємних частин, суд приходить до наступного. Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що учасник сплачує передбачені контрактом загальні, авансові платежі, обов'язково подає Заяву на Захід по розподілу грошового фонду, а ПП «Грандфінресурс» формує грошовий фонд реєстрів, за рахунок чистих внесків, суворо дотримуючись умов договору, надає учасникам Дозвіл на отримання заявленої грошової суми, та у триденний термін після того як був отриманий Дозвіл та надані усі необхідні документи для укладення договорів поруки або застави, якщо такі були назначені для укладення Адімінстратором, здійснює видачу грошової суми шляхом перерахування коштів на поточний рахунок учасника. Захід по розподілу грошових фондів здійснюється кожен місяць. За два дні до запланованої дати Заходу закриваються фонди реєстрів та вкладаються відповідні Протоколи Формування Фондів Реєстрів, де окремо по кожному реєстру встановлюється накопичена за поточний період сума, достатня для розподілу. Також формуються Додатки №1 до Протоколу Заходу по розподілу грошового фонду, де вказані усі учасники, які допускаються до розподілу з визначеною та зазначеною кількістю сплачених авансових платежів. Право на отримання Дозволу та першочергове отримання грошових коштів отримує той учасник, який має більшу кількість авансових щомісячних платежів; якщо є учасники з однаковою кількістю авансових щомісячних платежів, право на першочергове отримання грошових коштів отримує той учасник, який перший за термінами уклав Договір (ст. 4.11 Додаток №2 до Договору).

Згідно матеріалів справи позивач є учасником реєстру № 000217. Згідно останнього розподілу, у якому брав участь ОСОБА_1 А, дозвіл на отримання грошових сум надано тим учасникам, які сплатили 18-20 платежів, що вказано у Додатку №1 до протоколу заходу по розподілу грошового фонду від 27 вересня 2012 року.

Позивач натомість сплатив лише комісійний внесок, тобто питання щодо надання Доволу на отримання заявленої грошової суми є передчасним. А на наступний Захід по розподілу грошового фонду, який відбувся 28 жовтня 2012 року, позивач Заяву не подав та не сплатив Загальний платіж, що передбачено умовами Договору.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що Договір було укладено під впливом обману зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлює, що волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, цивільне законодавство базується на принципі свободи договору, волевиявлення сторін та їх добровільності при його укладенні, обов'язкового виконання сторонами умов договору та зобов'язань за договором.

Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчиненення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

П. 1 ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що суд визнає угоду недійсною у випадку, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до Узагальнення Верховного суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел, тобто особа знає про наявність чи відсутність певних обставині про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування. Правочин здійснений під впливом обману, на підставі 230 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Варто врахувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності умислу з боку відповідача і самого факту обману.

Крім того, враховуючи, що відповідно до статті 15 Додатку №2 до Договору учасник підтверджує своєю заявою, що отримав усі конкретно викладені пояснення від представника ПП «Грандфінресурс», уважно прочитав та зрозумів умови даного договору та правові наслідки, що засвідчив своїм підписом, є підтвердженням того, що вказаний Договір не було укладено під впливом обману зі сторони відповідача.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару, не передбачає чітких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості.

Зі змісту укладеного Договору вбачається, що учасник сплатив не за сам товар, а за отримання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів формував групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до системи ПП «Грандфінресурс».

Крім того, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, а також при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не доведено факт моральних переживань, їх тривалість, ступінь тяжкості моральних страждань, які він зазнав у зв'язку з неотриманням дозволу на отримання товару, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок з його стражданнями та не отримання зазначеного дозволу, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу визнання договору недійсним є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають закону.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: