Ухвала суду № 34181188, 16.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/2330/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.Провадження № 22-ц/780/5686/13 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 16.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області на неправомірні дії державного виконавця, -

встановила:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою, яку уточнила в ході судового розгляду справи і в якій посилається на те, що на виконанні у ВДВС Макарівського РУЮ Київської області знаходиться виконавчий лист №2-687, виданий 28.05.2012 року Макарівським районним судом Київської області на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 знести цегляну прибудову до кафе-закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розміщений навпроти зазначеного кафе-закусочної за вищевказаною адресою.

17.08.2012 року державний виконавець Балюра В.О. винесла постанову про зупинення виконавчого провадження, згідно якої зупинила виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа до розгляду справи про суті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 30 даного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Оскільки до теперішнього часу рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року не виконано, то скаржниця просить визнати дії відділу Державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області протиправними щодо невиконання зазначеного рішення, стягнути з даного відділу на її користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу і розглянути та задовольнити скаргу про уточнення позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходив з того, що у судовому засіданні скаржниця та її представник так і не вказали, яку саме дію вони оскаржують в судовому порядку чи то не залучення ТОВ "Династія-Н" до участі у виконавчому провадженні, чи то не укладення з ТОВ "Династія-Н" договору, чи то не накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2, чи взагалі всі дії з моменту відкриття виконавчого провадження і до сьогодні.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Встановлено, що на виконанні у ВДВС Макарівського РУЮ Київської області знаходиться виконавчий лист №2-687, виданий 28.05.2012 року Макарівським районним судом Київської області на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 знести цегляну прибудову до кафе-закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розміщений навпроти зазначеного кафе-закусочної за вищевказаною адресою.

Судом встановлено, що згідно постанови державного виконавця ВДВС Макарівського РУЮ Київської області Балюри В.О. від 01.06.2012 року відкрито виконавче провадження.

Встановлено, що 14.06.2012 року та 16.07.2012 року державний виконавець перевіряла виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 по місцю виконання, про що складено відповідні акти та, виявивши невиконання у добровільному порядку судового рішення ОСОБА_2, винесено дві постанови про накладення штрафу на підставі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

24.07.2012 року державний виконавець Балюра О.В. звернулась з листом до стягувача ОСОБА_1, в якому просила надати письмову згоду щодо фінансування дій пов'язаних з виконанням рішення суду, а також у залученні організації, що має відповідну ліцензію на проведення заходів.

Постановою державного виконавця Балюри В.О. від 17.08.2012 року зупинено виконавче провадження до розгляду справи про суті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", а 19 грудня 2012 року поновлено виконавче провадження.

Судом встановлено, що протягом січня-березня 2013 року державний виконавець вирішував питання щодо залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, що убачається з виконавчого провадження. Однак, дане питання до теперішнього часу державним виконавцем не вирішено, оскільки, як убачається із пояснень представника ВДВС, скаржниця не вирішує питання авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій та не надає кошторис вартості проведення відповідних робіт по знесенню прибудови та споруди згідно виконавчого листа.

Згідно ч. 1, ч. 2 та п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Згідно ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

З урахуванням наведеного, оскільки виконання рішення суду про зобов'язанння ОСОБА_2 знести цегляну прибудову до кафе-закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розміщений навпроти зазначеного кафе-закусочної за вищевказаною адресою може бути виконано без участі боржника, то державний виконавець зобов'язаний організувати його виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом у строки, встановлені ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, оскільки державний виконавець не провів виконавчі дії з виконання рішення суду щодо знесення відповідних споруд у строки, зазначені в ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", а його вимога щодо авансування скаржницею витрат на організацію та проведення виконавчих дій та не надання нею кошторису вартості проведення відповідних робіт по знесенню прибудови та споруди є правом, а не обов'язком стягувача, тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, чим порушив її права, як стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення з підстав, передбачених ст. 312 ЦПК України.

Судовий збір у розмірі 114,70 грн. підлягає стягненню з ВДВС на користь скаржниці відповідно до ст. 388 ЦПК України.

Вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки дане питання вирішується в позовному провадженні, а не в порядку, передбаченому Розділом VІІ ЦПК України, яким передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року скасувати і постановити нову.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області неправомірними щодо невиконання рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року.

Зобов»язати державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року.

У задоволенні скарги в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути із відділу Державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 114 гривень 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді