Постанова № 34180725, 16.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 р. справа №908/2373/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Валової В.Ю.від позивача:Баранова Я.В., представник за дов. від 06.02.13р. № 14-45юр Драник О.П., представник за дов. від 10.10.13р. № 14-212юрвід відповідача:Зайцев О.М., представник за дов. від 01.04.13р. № 331/юр розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м.Мелітополь на рішення господарського судуЗапорізької областівід19.08.2013 рокуу справі№ 908/2373/13 (суддя Носівець В.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» м. Кривій Рігдо Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м.Мелітопольпростягнення 118 781,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м. Мелітополь про стягнення суми неустойки за несвоєчасну поставку товару у розмірі 72 920,05 грн. та 45 861,60 грн. збитків за прострочення поставки продукції у повному обсязі більше чим на один календарний місяць, а всього на суму 118 781,65 грн. (а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» на користь ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» 41 275,44 грн. неустойки, 25 861,60 грн. збитків, 1742,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с.96-98).

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем порушення умов договору з боку відповідача щодо поставки продукції у встановлені строки, а відтак наявність господарсько-правової відповідальності у вигляді пені та відшкодування збитків.

В частині стягнення неустойки, суд, з огляду на фактичні обставини справи, дійшов висновку про те, що починаючи з 24.05.2013р. позивач визначився із своєю позицією та відмовився від прийняття продукції та її оплати, а тому стягненню підлягає неустойка у розмірі 41 275, 44грн. за період з 23.04.2013р. по 23.05.2013р.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м. Мелітополь звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с.108-116).

Зокрема, апелянт вважає, що місцевим господарським суду неповно з»ясовані обставини справи і оскаржуване рішення прийняте за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Так, по-перше, апелянт наполягає на тому, що у Специфікації № 1 від 30.11.2012р., що є невід»ємним додатком до договору № 3550 про поставку продукції, було чітко визначено умови поставки: протягом 90 календарних днів з моменту надання покупцем письмової заявки на адресу позивача; по-друге: посилання позивача на те, що ним дійсно було направлено замовлення згідно умов укладеного договору на відповідну електронну адресу ПАТ «РЕФМА», суд порахував достатнім лише на підставі, як вважає апелянт, фактично сумнівних документів, оскільки подані позивачем документи не були засвідчені у встановленому порядку.

На думку апелянта, роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі.

Як вважає апелянт, місцевий господарський суд не вивчив та не встановив певні факти, інформацію та документи, які, на думку відповідача, мають суттєве значення для розгляду і аналізу всіх обставин справи, чи дійсно саме замовлення на поставку продукції було надіслано відповідачу 22.01.2013р. і чи є належні та достеменні докази відправлення і отримання саме того замовлення, на якому наполягає позивач.

Апелянт наполягає на тому, що ніякого замовлення переписка не містить, як не містить і доказів того, що відповідач посилався у подальшій переписці на те, що отримав замовлення від позивача.

Апелянт вважає, що умови поставки узгоджуються сторонами саме у Специфікації, а не замовленні, тому позивач мав надати саме письмове замовлення, направлене на адресу відповідача. Будь-яка вина відповідача у даній справі відсутня, і не поставка продукції не є порушенням умов договору з боку ПАТ «РЕФМА», а лише наслідком невиконання зустрічного зобов»язання позивача як управленою стороною у вигляді ненадання письмового замовлення на поставку продукції протягом строку дії договору.

Відповідач у скарзі вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме: принципів рівності сторін перед законом і судом та змагальності, оскільки суд неправомірно позбавив відповідача можливості надати додаткові докази у захист своєї позиції, неправомірно надав перевагу доказам та документам позивача.

В апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про доручення до матеріалів справи певних документів (засвідчені копії Інтернет-сторінок (скрин-шоти) та диск із відеозаписом технічної фіксації про їх доручення, а також інших матеріалів, які не були надані суду першої інстанції внаслідок позбавлення можливості судом надати їх у судовому засіданні 19.08.2013р., яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.

15.10.2013р. до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача від 11.10.2013р. № 141-9/583, в якому позивач просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

У судовому засідання представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її у повному обсязі, надав клопотання про доручення до матеріалів справи документів у підтвердження заперечень. Клопотання колегією суддів розглянуто, прийнято до уваги, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та просили суд залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «АрселоМіттал Кривий Ріг» є юридичною особою (ідентифікаційний код 24432974), що підтверджено належно засвідченими копіями Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з ЄДРПОУ (а.с.15-23).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» - юридична особа (ідентифікаційний код 00217857), що підтверджено належно засвідченими копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з ЄДРПОУ та Статуту (а.с.40-41).

Між ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» та ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» 30.11.2012р. було укладено договір № 3550, предметом якого визначено, що продавець (відповідач у справі) зобов»язується поставити та передати у власність покупця (позивача у справі) продукцію відповідно до специфікацій, узгоджених до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору (а.с.7-13).

Розділом 3 договору передбачено строки і умови поставки, а саме:

- умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» 2000 року та узгоджуються у відповідних специфікаціях ( п.3.1);

- поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідних специфікаціях, але тільки після надання покупцем письмової заявки. Датою заявки вважається дата її направлення електронною поштою на е-mall marketinq@refva.ua або факсом на номер (0619) 44 44 57. Заявка повинна містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікаціях (п.3.2).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції заявці покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених у п.3.6.

У випадку прострочення поставки продукції проти строків, обумовлених в договорі, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції (п.7.1 договору).

У випадку прострочення поставки продукції подавцем в повному обсязі або частково більше чим на один календарний місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків поставки, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такої продукції та придбати її в кількості і номенклатурі, у відношенні якої мало місце прострочення поставки, у будь-якого іншого продавця, а також стягнути з продавця заздалегідь визначені сторонами збитки в розмірі 10% вартості відповідної продукції. Збитки за цим пунктом сплачуються продавцем понад неустойку, передбачену п.7.1 договору (п. 7.2 договору).

Пунктом 10.2 договору передбачено, що усі зміни і доповнення для даного договору є невід»ємною його частиною і вважаються дійсними, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін і завірені печатками сторін. Будь-які зміни позицій Специфікацій у договорі повинні бути завчасно погоджені сторонами й оформлені у вигляді доповнення до договору і підписані сторонами .

Даний договір вступає в дію з 26.11.2012р. і діє до 30.04.2013р. або до належного виконання сторонами своїх зобов»язань по даному договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (п.10.4 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.

Як Додаток до договору № 3550 від 30.11.2012р. в матеріалах справи наявна Специфікація № 1 від 30.11.2012р., в якій зазначений код матеріалу, назва матеріалу, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю без ПДВ у грн.. та вартість без ПДВ у грн.(а.с.13).

У Специфікації №1 зазначено під кодом 170006795 кондиціонер КМ7-ПС 1 шт. за ціною 252,200, 00 грн. та під кодом 170002201 кондиціонер крановий КМ7 1 шт. за ціною 129,980,00 грн., всього на суму 4586616,00 грн.; Інкотермс: DDP, склад Покупця в м.Кривий Ріг; строк поставки: 90 календарних днів з моменту надання покупцем письмової заявки на адресу продавця; гарантії: 12 місяців з дати введення в експлуатацію товару, але не більш 18 місяців з дати поставки; умови оплати: по факту поставки товару на склад покупця з відстрочкою до 30-ти календарних днів; пакет документів з товаром: видаткова накладна, в якій вказані номери контракту та замовлення на поставку в системі SAP/R3; керівництво з експлуатації та гарантійний талон; додаткові домовленості: рік випуску 2012р. При відсутності НТД на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», прийомку продукції виконувати згідно паспорту виробника.

Специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств (а.с.13).

На аркуші справи 14 міститься замовлення на поставку № 4500108955 від 17.01.2013р. до контракту № 4600037599 юр. Номер 3550 від 30.11.2012р. (вихідний № 38-885 від 21.01.2013р)., в якому зазначено під кодом 170002201 кондиціонер крановий КМ7 1 шт. дата поставки 28.02.2013р, ціна 129980,00 грн.; під кодом 1270006795 кондиціонер КМ7-ПС 1 шт. дата поставки 28.02.2013р. за ціною 252200,00 грн., всього на суму 458616,00 грн.; Інкотермс: DDP, склад Покупця в м.Кривий Ріг; строк поставки: 90 календарних днів з моменту надання покупцем письмової заявки на адресу продавця; гарантії: 12 місяців з дати введення в експлуатацію товару, але не більш 18 місяців з дати поставки; умови оплати: по факту поставки товару на склад покупця з відстрочкою до 30-ти календарних днів; пакет документів з товаром: видаткова накладна, в якій вказані номери контракту та замовлення на поставку в системі SAP/R3; керівництво з експлуатації та гарантійний талон; додаткові домовленості: рік випуску 2012р. При відсутності НТД на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», прийомку продукції виконувати згідно паспорту виробника, яке підписано менеджером з забезпечення інвестиційних проектів ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» Раджив Мішра 21.01.2013р.

Позивач наполягає на тому, що з боку відповідача були порушені договірні зобов»язання щодо поставки продукції, передбаченої договором, а відтак є підстави для стягнення суми неустойки за несвоєчасну поставку товару у розмірі 72 920,05 грн. та збитків за прострочення поставки продукції в повному обсязі більше чим на один календарний місяць у сумі 45 861,60 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності застосування господарської відповідальності за не поставку продукції за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Укладений між сторонами 30.11.2012 р. договір постачання №3550 є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору, поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідних специфікаціях, але тільки після надання покупцем письмової заявки. Датою заявки вважається дата її направлення електронною поштою на е-mall marketinq@refva.ua або факсом на номер (0619) 44 44 57. Заявка повинна містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікаціях (п.3.2).

Згідно Специфікації № 1 до вказаного договору строк поставки 90 календарних днів з моменту надання покупцем письмової заявки на адресу продавця.

З матеріалів справи вбачається, що серед додатків до позовної заяви не значиться доказ направлення замовлення відповідачу (а.с.4). До клопотання позивача на виконання ухвали суду від 15.07.2013р. також не додано доказів направлення замовлення відповідачу.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доказів направлення замовлення відповідачу відповідно до умов договору в матеріалах справи немає, а відтак висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи містять докази належного виконання покупцем зобов»язань за договором, а саме докази надіслання на адресу продавця заявки, яка містить перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, не відповідає дійсності..

Посилання суду на роздруківку електронної переписки сторін, наданої, в тому числі провайдером за часом Люксембурга, оскільки системний адміністратор електронного поштового порталу знаходиться саме там (а.с.55,78-93) не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.33.34 ГПК з огляду на таке.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 2.05.2003р. № 851-1У в редакції станом на 31.05.2005р. електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов»язкові реквізити документа.

За приписами частини 1 ст. 7 Закону України № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов»язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред»явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом ( ч. 4, 5 ст. 7 Закону України № 851).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч.6 с. 7 Закону України № 851).

З абзацу 10 п. 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних із захистом прав інтелектуальної власності ( із змінами і доповненнями) вбачається, що роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов»язаної із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

Колегія суддів вважає, що надане позивачем замовлення на поставку № 4500108955 від 17.01.2013р. від 21.01.2013р. № 38-885 (а.с.14) не відповідає зазначеним вище вимогам, а відтак не є належним доказом в підтвердження заявлених вимог.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що письмова заявка відповідачу не направлялася.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечував проти отримання цього замовлення та був позбавлений судом можливості надати відповідні докази, оскільки суд відхилив його клопотання щодо відкладення розгляду справи.

До апеляційної скарги відповідач надав Акт відкриття та перегляду електронної пошти від 14.08.2013р., підписаний комерційним директором - начальником відділу маркетингу ПАТ «РЕФМА» Смоловим А.А., начальником Бюро інформаційних систем, технологій та комунікацій Костиріним Д.В., консультантом помічником голови правлення з адміністративно-правових питань ПАТ «РЕФМА» Зайцевим О.М. та затверджений головою правлення ПАТ «РЕФМА» Франк Д.Б., з якого вбачається, що за період з 22.01.2013р. -23.01.2013р. на адресу ПАТ «РЕФМА» на електронну адресу marketinq@refma.ua. з електронної адреси Alexei.Dranik@arcelormittal.com дійсно поступив один електронний лист під № 101071467, дата складання 22.01.13р., дата відкриття 23.01.2013р. з вкладеним документом формату PDF. При відкритті цього документу встановлено, що він містить одну сторінку тексту, а саме Специфікацію № 1 від 30.11.2012р. до договору № 3550 від 30.11.2012р. між ПАТ «РЕФМА» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Інших документів, в тому числі якихось - небудь замовлень, заявок від імені позивача на поставку продукції в даному електронному документі не міститься.

В акті зазначено, що при розкритті електронної пошти була здійснена технічна відео фіксація цього процесу за допомогою програми захвату екрану робочого стола в процесі відкриття електронної пошти з фіксацією подальшого відкриття змісту отриманого документа формату PDF, диск якого наданий до апеляційної скарги, з яким колегія суддів була ознайомлена.

Крім того, з пояснень відповідальної особи за отримання та реєстрацію вхідної поштової та факсової кореспонденції підприємства відповідача Волошиної Е.С. вбачається, що за період з 21.01.2013 і в подальшому іншою особою ніж відповідальною не отримувалося та не реєструвалось яких-небудь повідомлень, листів, заявок, замовлень від підприємства позивача, зокрема з № 38-885 від 21.01.2013р. (а.с.42-47).

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами направлення відповідачу замовлення на поставку продукції за договором на поставку обладнання, матеріалів та запчастин по Україні проект 0005 № 3550 SAP 4600037599 а відтак неможливо вважати, що у відповідача перед позивачем виникли зобов»язання щодо поставки замовленої продукції.

Тому вимоги позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 72920,05 грн. у випадку прострочення поставки продукції протягом строків, обумовлених в договорі, є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а висновок суду про задоволення позову в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особо, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб»єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов»язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов»язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об»єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов»язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов»язань наступає об»єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов»язань.

Умови та порядок відшкодування збитків передбачений статтею 226 ГК України.

Так, ч. 1 ст. 226 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов»язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збитками у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб»єктам, - зобов»язаний відшкодувати на вимогу цих суб»єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов»язання виконати певну роботу (надати послугу) управлена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов»язанням та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов»язання.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, збитки є наслідком, а невиконання зобов»язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов»язань за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв»язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов»язань (виключає його відповідальність).

Отже, хоча відповідальність у вигляді відшкодування збитків і передбачена умовами договору, в той же час, враховуючи вищевикладене, кредитор повинен довести наявність повного складу цивільного правопорушення з боку правопорушника.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що доказів у підтвердження понесених позивачем збитків немає.

Враховуючи викладене та фактичні обставини в даній справі, колегія суддів вважає вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 45861,60 грн. є безпідставними та недоведеними, а висновок суду про їх документальне підтвердження, нормативне обґрунтування та задоволення таким, що суперечить вимогам законодавства.

Колегія суддів також вважає, що судом при розгляді даної справи були порушені норми процесуального Закону, а саме ст. ст. 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту яких вбачається, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд не мотивовано та безпідставно відхилив клопотання відповідача щодо відкладання розгляду справи з метою представлення доказів у підтвердження заперечень на позов, пославшись на те, що судом було надано достатньо часу для додаткового документального обґрунтування своєї позиції (з 07.08.2013р. по 19.08.2013р. була оголошена перерва у судовому засіданні).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м. Мелітополь на рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2013 року у справі №908/2373/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2013 року у справі №908/2373/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» м.Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м. Мелітополь про стягнення суми неустойки у розмірі 72 920,05 грн. та 45 861,60 грн. збитків за прострочення поставки продукції, а всього на суму 118 781,65 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» м.Кривий Ріг на користь Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА» м. Мелітополь судовий збір за подачу апеляційної скарги 871,38 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.