Постанова № 34180705, 16.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 р. справа №913/1662/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Валової В.Ю.від позивача:Горняк Д.С., представник за дов. б/н від 15.05.13р.від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інвест пром» м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського судуЛуганської областівід29.08.2013 рокуу справі№ 913/1662/13 (суддя Старкова Г.М.)за позовомПриватного підприємства «Інвест пром» м.Алчевськ Луганська областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Торг» м.Луганськпростягнення 551 358,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013р. до господарського суду Луганської області звернулось Приватне підприємство «Інвест пром» м. Алчевськ Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал торг» м. Луганськ про стягнення заборгованості за поставлену вугільну продукцію у розмірі 551 358,49 грн. та судового збору у сумі 11027,17 грн. ( а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у задоволені позову було відмовлено ( а.с.81-83).

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не в повній мірі підтверджують факт поставки вугільної продукції відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а також відсутністю доказів дотримання сторонами спору, встановленого законодавчо та договором купівлі-продажу вугільної продукції № 25-2 від 26.06.2012р. порядку оформлення господарської операції з постачання вугільної продукції, у зв»язку з чим відсутні підстави для висновку про факт існування між сторонами правовідносин з постачання вугілля марки Антрацит 13-100.

Позивач, Приватне підприємство «Інвест пром» м.Алчевськ Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.90-93).

Так скаржник вказує на те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поставки вугільної продукції за договором, дана продукція була прийнята покупцем, що підтверджено підписаним сторонами без жодних зауважень актом прийому-передачі вугільної продукції № 15 та видатковою накладною №РН-15 від 31.03.2013р.

Зазначені документи, як вважає апелянт, відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, що встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Таким чином, апелянт вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, а тому є підстави згідно ст. 104 ГПК України для його скасування.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін відповідно до ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2013р. не визнавалася обов»язковою, колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутністю сторони, належним чином повідомленої про судове засідання.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Інвест пром» м.Алчевськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 37156752), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.13-27).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Торг» м.Луганськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 38175357), що підтверджено витягом з ЄДР, Статутом та Довідкою із ЄДРПОУ (а.с.30-31, 35-42).

26.06.2012р. між ПП «Інвестпром» ( за договором - продавець, далі - позивач) та ТОВ «Імперіал Торг» (за договором покупець, далі - відповідач) був укладений договір № 25-2 купівлі-продажу вугільної продукції (а.с.7-9).

Згідно п.1.1 договору продавець зобов»язується передати у власність покупця вугільну продукцію, а покупець прийняти та сплатити її на умовах та в порядку, передбаченому договором.

Асортимент, кількість, ціна та строки поставки визначаються в специфікаціях, що є невід»ємними частинами даного договору ( п.1.2).

Додатком № 1 є Специфікація від 01.03.2013р., в якій зазначено марка вугільної продукції: вугілля Антрацит 13-100, кількість 408,450 тон, характеристика концентрату та ціна за 1 тонну без ПДВ 1124,90 грн. та всього з ПДВ 551358,49 грн., також визначений строк поставки з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. (а.с.67).

Продавець підтверджує, що вугільна продукція, яка продається, належить йому на праві власності, не находиться під забороною відчуження, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом застави або іншим заходом забезпечення виконання зобов»язань перед якими-небудь фізичними або юридичними особами або державою (п.1.3).

Загальну суму договору сторони максимальним розміром не обмежують, вона визначається із сум фактично поставленої вугільної продукції (п.2.2).

Розділом 3 договору передбачені строки та умови поставки.

Так, згідно п.3.1 доставка та розвантаження вугільної продукції здійснюється силами покупця.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що сторони зобов»язуються своєчасно повідомляти один одного про факт відправки та прибуття транспортних засобів з вугільною продукцією.

За умовами п. 5.2 договору розрахунок за поставлену вугільну продукцію здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту поставки згідно накладної.

Здача та приймання продукції передбачені розділом 6 договору.

При кожному відвантаженні вугільної продукції обов»язкова передача продавцем покупцю наступних документів: рахунок-фактура; накладна або акт приймання-передачі продукції; податкова накладна (п.10.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. У випадку невиконання сторонами або однією із сторін умов даного договору, він діє до повного виконання зобов»язань за ним (п.11.5 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив постачання вугільної продукції в об»ємі 408,450 тон та виставив рахунок-фактуру №РН-15 від 31.03.2013р. (а.с.10).

Про передачу вугільної продукції на виконання умов договору № 25-2 від 26.06.2012р. свідчать видаткова накладна № РН-15 від 31.03.2013р. та Акт приймання-передачі вугільної продукції від 31.03.2013р., підписаний особа сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.11-12).

Відповідач позов визнав, про що зазначив у відзиві на позову заяву від 03.07.2013р. № 102, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.32).

Акт взаємних розрахунків від 17.07.2013р. за зазначеним договором складений та підписаний сторонами без заперечень (а.с.66).

Станом на час звернення до суду відповідач з позивачем не розрахувався за отриману вугільну продукцію, тому позивач звернувся до господарського суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за договором купівлі-продажу вугільної продукції.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір № 25-2 купівлі-продажу вугільної продукції від 26.06.2012р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тож посилання місцевого господарського суду у мотивувальній частині рішення на ст. 837 ЦК України, яка регулює правовідносини за договором підряду є необґрунтованим, оскільки правовідносини поставки та підряду є різними за своєю правовою природою відносинами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог договору (п.3.1, 3.5) та Специфікації від 01.03.2013р. вугільна продукція була поставлена позивачем відповідачу, що підтверджено видатковою накладною від 31.03.2013р. № РН-15, в якій є посилання саме на договір № 25-2 від 26.06.12р. та яка підписана директорами підприємств і скріплена печатками та Актом приймання-передачі вугільної продукції від 31.03.2013р., який підписаний обома сторонами без заперечень.

Таким чином, факт поставки товару доведений документально та визнається відповідачем.

Тому колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про те, що надані позивачем документи не в повній мірі підтверджують факт поставки вугільної продукції таким, що не відповідає обставинам справи.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність відмови позивача від позову, суд має виходити з норм ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав.

Суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії:

- суперечать законові; порушують чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси; якщо заяву про визнання позову здійснено під умовою; представник не має повноважень подавати від імені відповідача заяву про визнання позову.

Отже, керуючись вимогами процесуальної норми щодо визнання позову, колегія суддів, враховуючи, що дії відповідача стосовно визнання боргу не суперечать законові; не порушують чиїх - небудь прав та інтересів, доказів визнання позову під умовою в матеріалах справи немає, а представник за довіреністю Ковалева Н.В. має право визнавати позов повністю згідно наданих їх повноважень (довіреність від 29.10.2012р.), вважає висновок місцевого господарського суду про не визнання позовних вимог, як таких, що суперечать законодавству, безпідставним та немотивованим.

Питання щодо оформлення податкових накладних та їх відображення у податкових зобов»язаннях не відноситься до компетенції місцевого господарського суду та не є предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з ПДВ. Дослідження реальності господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, здійснюється в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інвест пром» м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у справі № 913/1662/13- задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2013р. у справі № 913/1662/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Інвест пром» м.Алчевськ Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Торг» м.Луганськ про стягнення суми боргу у розмірі 551358,49 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Торг» м.Луганськ (код ЄДРПОУ 38175357) на користь Приватного підприємства «Інвест пром» м. Алчевськ (код ЄДРПОУ 37156752) суму заборгованості за поставлену вугільну продукцію за договором купівлі-продажу вугільної продукції № 25-2 від 26.06.2012р. у розмірі 551358,49 грн., а також судовий збір за подачу позову у розмірі 11027,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Торг» м.Луганськ на користь Приватного підприємства «Інвест пром» м. Алчевськ судовий збір за подачу апеляційної скарги 5 513,60 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.