Рішення № 34180688, 15.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2013 Справа № 905/6835/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 50000грн.-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третіх осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 50000грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач та треті особи у засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені позивачу та відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що позивач та відповідач були повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутніми в судовому засіданні не скористались, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

26 жовтня 2011 року між ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (Страховик) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № K3D0A+90945445 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «Mitsubishi Lancer 1.5», державний номер НОМЕР_1. Строк дії Договору з 26.10.2011р. по 25.10.2012р. Пунктом 8 Договору визначена сума страхового платежу у розмірі 5129,22 грн., яку страхувальник повинен сплатити до 25.10.2012р. (а.с.13-15).

16 липня 2012 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer 1.5», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Камаз», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1).

Внаслідок ДТП, власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer 1.5», державний номер НОМЕР_1, була завдана матеріальна шкода. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля згідно звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2373 від 23.07.2012р. проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 склала 63734 грн. з врахуванням фізичного зносу автомобіля (а.с. 24-29).

17 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування страхувальнику (а.с. 11).

ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», на підставі Договору страхування № K3D0A+90945445, страхового акту № И-2797 від 07.08.2012р. виплатило власнику транспортного засобу страхове відшкодування у сумі 62932,56 грн. Доказ сплати підтверджується платіжними дорученнями № 8923 від 08.08.2012р. та № 8924 від 08.08.2012р. (а.с.49-51).

Після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 до ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_5 має до особи відповідальної за завдані збитки.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2012р. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.10, 97).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника наземного транспортного засобу автомобіля «Камаз», державний номер НОМЕР_2, застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», що підтверджується полісом № АВ/5158787, зі строком дії з 23.03.2012р. по 22.03.2013р. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 0 грн.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля ««Mitsubishi Lancer 1.5», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № K3D0A+90945445, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 частини 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №АВ/5158787 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 50000 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 50000грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд. 111, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 33248430) суму страхового відшкодування у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 жовтня 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов