Рішення № 34180670, 14.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2013 Справа № 905/4130/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 26315 грн. 85 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Каменєв А.М. за довіреністю

від відповідача - Леонов О.С. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 26315 грн. 85 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 9, 22, п.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у зв'язку з їх необґрунтованістю, надав суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на відсутність підстав для відшкодування збитків в порядку регресу. Просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку тим що, позивач не надав доказів, які підтверджують проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу з метою встановлення вартості відновлювального ремонту та розміру збитків, тим самим не обґрунтував розмір позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем не доведена сума позову, оскільки ремонтна калькуляція системи «Audatex» не є звітом про оцінку майна.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

02 березня 2012 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та Зайченко Н.С. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3600125/05АВ Предметом договору виступав транспортний засіб «Hyundai Accent», реєстраційний номерний знак АР 7714 ВС. Строк дії договору з 03.03.2012 року до 02.03.2013 року (а.с.9-11).

13 жовтня 2012 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номерний знак АР 7714 ВС, під керуванням Зайченко Н.С. та транспортного засобу «ЗАЗ» державний номерний знак АР 0833 АК, під керуванням Алтухової О.В.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

15 жовтня 2012 року Страхувальник звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 37-40).

Згідно калькуляції системи «Audatex» №1.002.12.0 від 23.10.2012р. вартість ремонтних робіт автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номерний знак АР 7714 ВС склала 27695 грн. 85 коп. (а.с.30-31). Вартість відновлюваних робіт, згідно рахунку № 147 від 23.10.2012 р. та рахунку - фактури №СФ-0000269 від 23.10.2012р. склала 27695 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту від 24.10.2012р. (а.с.23-25), позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь Зайченко Н.С., що підтверджується платіжними дорученнями № 49102 від 26.10.2012р. та № 49103 від 26.10.2012р. (а.с.122-123).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.10.2012р. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було визнано Алтухову О.В. та притягнуто її до адміністративної відповідальності (а.с.15).

Цивільно-правова відповідальність Алтухової О.В., як власника автомобіля «ЗАЗ», державний номер АР 0833 АК застрахована в ПрАТ «ВУСО», що підтверджується полісом №АВ/6856085. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн., розмір франшизи 1000 грн. (а.с.12).

Відповідно до статті 21 Закону «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Hyundai Accent», реєстраційний номерний знак АР 7714 ВС, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/6856085), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 3600125/05АВ від 02.03.2012 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2013 року позивач звернувся з претензією №РГ/3753/12/5 до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 27 315 грн. 85 коп. (а.с.29-30), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів перерахування позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Щодо доводів відповідача, про необґрунтованість вимоги про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 27315,85 грн., розрахованої на підставі рахунку № 147 від 23.10.2012 р. на суму 13189,59 грн., рахунку - фактури №СФ-0000269 від 23.10.2012р. та калькуляції системи «Audatex» на суму 14506,26 грн. суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Крім того суд вважає, що дані, зазначені в ремонтній калькуляції №1.0022.12.0 від 23.10.2012р. відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції №1.002.12.0 від 23.10.2012р.не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми «Audatex» яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 26315 грн. 85 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Постишева, 60, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Еллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 26315 (двадцять шість тисяч триста п'ятнадцять) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов