Ухвала суду № 34180296, 19.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. справа № 2а-8519/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 р. у справі № 2а-8519/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" (далі - ТОВ "ТБ "Мегаполіс", Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя), № 0001030804 від 19.08.2010 р. про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 792,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо порушення Підприємством встановленого порядку визначення понадлімітних залишків готівки в касі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 р. у справі № 2а-8519/10/0870 (суддя Батрак І. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що наявні в справі матеріали підтверджують висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства. Відповідачем також дотримано порядок застосування до Підприємства штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "ТБ "Мегаполіс" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, що подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 р. у справі № 2а-8519/10/0870, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту притягнення співробітника позивача до дисциплінарної відповідальності позивачем, податківцями не досліджено питань, пов'язаних з неможливістю визначення виданих готівкових коштів по спірним видатковим касовим ордерам, як понадлімітних. Застосування фінансових санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі не передбачено законодавством. Указ Президента України не є законом.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає постанову суду першої інстанції 18 січня 2011 р. обґрунтованою та прийнятою у відповідності до норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що органи державної податкової служби України за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, правомірно застосовують до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції у вигляді штрафу відповідно до Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання призначеного на 19.09.13 р. представники сторін не з'явились. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України , з урахуванням неявки представників , фіксування судового засідання не здійснювалось.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ДПА м.Одеса проведено перевірку з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку ведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці ТОВ "ТБ "Мегаполіс" (представництва у м.Одеса) - крамниці, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Мельницька, 13/1, за результатами перевірки складено акт №002982 від 28.07.2010 р. (т.1, а. с.11, 12).

З урахуванням наданого бухгалтером Богдановою Т. В. до перевірки копії наказу ТОВ «ТБ «Мегаполіс» від 15.09.2009 р. № 16 КД, згідно якого встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі по представництву в м.Одеса у сумі 20 000 грн. (т.1, а. с.30), податківцями виявлено порушення Підприємством п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637).

З огляду на те, що місцем реєстрації позивача є м.Запоріжжя, матеріали перевірки направлені до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя.

19.08.2010 р. на підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя винесено рішення № 0001030804, яким відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 792,68 грн. (т.1, а. с.25).

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання наявності порушення позивачем приписів п.2.8, абз.2 п.3.5, п.7.24 Положення № 637 щодо перевищення ліміту готівки у касі Підприємства.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ТБ "Мегаполіс" не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як зазначено вище, за результатами проведеної перевірки крамниці, що належить ТОВ "ТБ "Мегаполіс", встановлено порушення п.2.8, абз.2 п.3.5, п.7.24 Положення № 637, а саме: виявлені видаткові касові ордери від 27.07.2010 р. № 4304 на суму 9 623,66 грн., №6305 на суму 7 635,42 грн., № 4344 на суму 5885,6 грн., № 4342 на суму 4721,24 грн., в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (т.1, а. с.31, 31 на зв.).

При цьому, перевіркою встановлено, що згідно касової книги (звіт касира) залишок готівки на кінець дня складає 30,36 грн. (вкладний аркуш касової книги № 238 від 27.07.2010р., т.1, а. с.27, 28).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного, і з цим погоджується суд апеляційної інстанції:

Згідно п.п.2.7, 2.8 гл.2 Положення № 637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог гл.5 цього Положення. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п.5.2 гл.5 вищезазначеного Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Згідно п.2.10 ст.2 Положення № 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абз.2 п.3.5 гл.3 Положення № 637).

Відповідно до п.7.24 вказаного Положення № 637у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий п.3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 (далі - Указ Президента № 436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до наказу від 15.09.2009 р. № 16 КД ліміт каси Підприємства у м.Одеса складає 20 000 грн. на день, проте, при проведенні перевірки податковим органом було виявлено перелічені вище видаткові касові ордери, у яких видача готівки на загальну суму 27 865,98 грн. з каси не підтверджена підписом одержувача, тому вони не можуть прийматися для виведення залишку готівки в касі.

Оскільки, в касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 7 896,34 грн. (27 865,98 грн. + 30,36 грн. - 20 000 грн.), то відповідачем правомірно та на законних підставах застосовано фінансові санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, а саме 15 792,68 грн. (7 896,34 грн. х 2).

Таким чином, податковим органом доведено порушення позивачем п.2.8, абз.2 п.3.5, п.7.24 Положення № 637, що свідчить про правомірність спірного рішення відповідача від 19.08.2010 р. № 0001030804.

Доводи скаржника про те, що чинним на час видачі готівки із каси Підприємства був наказ № 2-кд від 30 квітня 2010 р., яким встановлено ліміт готівки в касі ТОВ «ТБ «Мегаполіс» в розмірі 417900 грн. (т.1, а. с.13), а наказ від 15.09.2009 р. № 16 КД наданий бухгалтером ТОВ «ТБ «Мегаполіс» Богдановою Т. В. до перевірки помилково, за що останню притягнуто до дисциплінарної відповідальності, колегією суддів відхиляються, з огляду на недоведеність існування наказу № 2-кд від 30 квітня 2010 р. на момент проведення перевірки.

До того ж колегія суддів бере до уваги ту обставину, що позивач мав змогу надати вказаний наказ відповідачу після проведення перевірки, оскільки листом від 11.08.2010 р. №8485/10/08-04 Підприємство повідомлялось про отримання СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя матеріалів перевірки від 28.07.2010 р. та з метою ознайомлення позивача і надання пояснень щодо фактів, які встановлені актом перевірки від 28.07.2010 р., ТОВ «ТБ «Мегаполіс» запрошувалось до податкового органу (т.1, а. с.26, 26 на зв.).

Посадові особи ТОВ «ТБ «Мегаполіс» не з'явились до приміщення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя, про що складено акт неявки посадових осіб для ознайомлення та підписання матеріалів перевірки (т.1, а. с.34).

Зазначене запрошення, як і спірне рішення, направлені позивачу засобами поштового зв'язку, повернуті до податкового органу в зв'язку з закінченням терміну зберігання (т.1, а.с.25 на зв.).

При цьому, 27.09.2010 р. уповноваженими співробітниками відповідача також складено акт № 25/08-04/25484884 про неможливість вручення податкового повідомлення (т.1, а.с.33).

Так, рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №0001030804 від 19.08.2010 р. розміщено відповідачем на дошці податкових оголошень 27.09.2010 р., і вищевказана дата за приписами п.п.4.9 п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758, вважається днем його вручення.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про незаконність застосування до позивача адміністративно-господарської санкції (одним з видів якої за своєю правовою природою є даний штраф), оскільки за приписами ч.2 ст.238 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, яким не являється Указ Президента України.

Так, відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої ст.150 Конституції України від 27 березня 2002 р. № 7-рп/2002, ст.106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту ст.106, частини другої ст.147, частини першої ст.150, ст.152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами (Лист ДПА України від 06.07.2002 р. № 1111/2/23-2110, т.1, а. с.29).

Отже, з огляду на викладене та на те, що Указ Президента № 436/95 є чинним, він є обов'язковим до виконання на території України, тому фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі даного Указу органами ДПС України застосовуються правомірно.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 р. у справі № 2а-8519/10/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 р. у справі № 2а-8519/10/0870 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко