Ухвала суду № 34179670, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ №№ К/9991/21090/11, К/9991/19570/11

№№ К/9991/21090/11,К/9991/19570/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі № 2а-8312/09/11/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим щодо самостійної зміни призначень платежів; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 № 0005821503/0/738/15-3 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 41750,22 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» 3,40 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позову вмотивований тим, що відповідач не має права скеровувати суми коштів, які в платіжних дорученнях платником податку визначені як сплата сум поточних податкових зобов`язань, в оплату податкового боргу, який виник у попередніх звітних періодах.

У касаційній скарзі Джанкойська ОДПІ в Автономній Республіці Крим просить скасувати ухваленні у справі судові рішення, а у задоволені позову відмовити повністю, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ.

В той же час, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.06.2008 № 896/15-3/03348100, про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІII, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання зі збору за геологорозвідувальні роботи (далі - збір за ГРР), які виконані за рахунок державного бюджету по термінам сплати - 19.08.2003, 19.02.2004, 20.05.2004, 19.11.2004 у загальній сумі 94154,81 грн.

За наслідками перевірки відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІII прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 № 0005821503/0/738/15-3 про застосування штрафу у сумі 47077,44 грн. (50% від сплаченого податкового зобов'язання зі збору за ГРР у сумі 94154,81 грн. із затримкою на 1309 календарних днів).

У судовому процесі встановлено, що позивачем сплачено суму узгоджених податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи за період 4-й квартал 2005 та 1-й квартал 2008, які виконані за рахунок державного бюджету в строк встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону № 2181-ІІІ, що підтверджується приєднаними до справи копіями платіжних доручень (а.с. 33-70, т. 1). В картках особового рахунку позивача як платника податків обліковувалась сума податкового боргу із збору за ГРР, а при оплаті ним самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань за вище вказані звітні податкові періоди податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата та пені, нарахованої на цей борг.

Згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 р. № 22 (далі - Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків по

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним; обґрунтовано визнали неправомірним застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із збору за ГРР за вище вказані звітні податкові періоди які, як встановлено в судовому процесі, сплачені в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

В той же час, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 18.2.2 пункту 18.2 ст. 18 Закону 2181-III податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103, за результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом або безпосередньо платником податків, керівник (його заступник) органу державної податкової служби приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Аналіз вищезазначених норм, дає підстави вважати, що списанню підлягає тільки безнадійний податковий борг, в тому числі пеня, нарахована на такий борг.

Враховуючи те, що пеня у сумі 8531,63 грн., яку позивач просить зобов'язати відповідача списати, не є безнадійним податковим боргом, а її нарахування відбулося відповідачем внаслідок протиправного погашення відповідачем податкового боргу позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову в частині зобов'язання податкового органу списати пеню у сумі 8531,63 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук