Ухвала суду № 34179654, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/57263/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Окружної державної податкової служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012

у справі № 2а-3651/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства „Кондитерська корпорація „Рошен"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Кондитерська корпорація „Рошен" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (правонаступник - Окружна державна податкова служба - Центральний офіс с обслуговування великих платників податків Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000190700 від 01.03.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 позовні вимоги задовольнили у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за період 01.12.2010 - 31.10.2011 та складено акт №124/4020/7/25392188 від 14.02.2012.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000019070 від 01.03.2012, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 1314345 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 62973 грн..

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1314344, 99; пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1314 344, 99 грн.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що сама лише наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення платником податку на додану вартість сум цього податку до податкового кредиту.

Визначення законодавцем податкової накладної як звітного і одночасно розрахункового документа (абзац третій підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість") та як підстави для нарахування податкового кредиту (абзац перший підпункту 7.2.6 цього пункту) не означає нівелювання факту придбання або виготовлення платником податку товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, придбання (будівництва, спорудження) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності як юридичного факту, що разом із податковою накладною входить до юридичного складу, з наявністю якого у платника податку виникає право на податковий кредит.

Доказами факту придбання платником податку товарів (послуг) в оподатковуваних операціях відповідно до частини першої ст. 69 КАС України можуть бути будь-які фактичні дані, які б підтверджували, зокрема обставини щодо поставки (доставки, передачі тощо) покупцю товарів (надання послуг), оплати покупцем товарів (послуг), їх зберігання чи використання у власній господарській діяльності тощо.

В ході перевірки контрагента позивача ПП „Камала" встановлено, що постачальником реалізованої ДП „КК „Рошен" продукції було ТОВ „Гранд 2009", яке входить до групи підприємств, які складають конвертаційний центр.

Отже, висновок суду про наявність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, може вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, якщо він обґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, а отже і факт обізнаності платника податку покупця з фіктивністю підприємницької діяльності постачальника.

Обставини щодо поставки позивачу послуг і товарів не були встановлені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

В судовому процесі не була встановлена також і обставина щодо наявності у позивача в період з 01.12.2010 по 01.06.2011 розбіжностей на загальну суму 741478, 99 грн. по взаємовідносинах: ПП „Ексімінвест", ТОВ „Бюро маркетинга і консалтинга „Формула", ПП „Малінар", ТОВ „Розетка. УА", ТОВ „ТД „Нові перспективи", ТОВ „Торговий дім „Нові перспективи".

Таким чином, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те що операції з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, відбулися і використані в господарській діяльності - необґрунтований відповідними доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Окружної державної податкової служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у справі № 2а-3651/12/2670 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у справі № 2а-3651/12/2670 скасувати.

Справу № 2а-3651/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко