Ухвала суду № 34179568, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-40441/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 по справі №2а-184/09/2170 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (далі - ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - ДПІ у м.Херсоні, відповідач) -задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008 №0006202301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що невиконання податкового зобов'язання по сплаті податку до бюджету контрагентом у ланцюгу не тягне відповідальності та негативних наслідків для платника податку, а також не є підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 10.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №3710/23-2/00952367 від 09.12.2008, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2008 року по серпень 2008 року, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0006202301/0 від 15.12.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2008 року на суму 367837,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР. При цьому, податковий орган виходив з неможливості проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача - ПП. «Тас-Агро», ТОВ «Агронома Миколаїв» у зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації та не підтвердження факту вчинення господарських операцій позивача з ПП. «Агро-Партнер СП», з огляду на те, що податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року останнє подало без показників фінансово-господарської діяльності, а відносно посадових осіб, вказаного контрагента порушено кримінальну справу.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

При цьому, слід зазначити, що Закон України №168/97-ВР не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв