Постанова № 34179403, 14.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 916/174/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справісуддівКролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 16.07.2013у справі господарського суду№ 916/174/13-г Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"до1.Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В"провизнання правочину недійснимза участю представників:

від позивача - Кобзар А.В.

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - Кудельський А.А., Українчук О.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про визнання правочину про зарахування зустрічних вимог між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20.04.2011 недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2013 у справі № 916/174/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Горячук Н.О.) позов задоволено повністю; визнано правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20.04.2011 недійсним. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 573, 50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 573, 50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі № 916/174/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Беляновський В.В., судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" витрати зі сплати судового збору в сумі 573, 50 грн.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 572, 602 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про заставу", ст.ст. 4, 42, 43, 43, 82, 96, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Надія" просить у її задоволенні відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що факт наявності зустрічних вимог між відповідачами встановлений у справі № 6/19/2011/5003. Відповідач 2 також стверджує, що зобов'язання відповідачів за спірними договорами поставки не стосуються Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", а тому вчинення оспорюваного правочину не порушує прав та інтересів позивача. Крім того, відповідач 2 зазначає, що статті 49, 50, 52 Закону України "Про заставу" не містять заборон або обмежень щодо здійснення зарахування зустрічних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк", яке у подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (банк), та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (позичальник) було укладено кредитний договір № 002-CBD, за умовами якого банк надав позичальнику револьверну кредитну лінію (кредит) загальною сумою кредиту 13 000 000, 00 грн. терміном до 25.07.2009.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором, 13.11.2008 між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) та банком (заставодержатель) було укладено договір застави, за яким заставодержатель в порядку та на умовах, встановлених цим договором надав банку у першочергову заставу з вищим пріоритетом обтяження своє рухоме майно.

Пунктом 1.3. договору застави передбачено, що застава поширюється на зазначені у договорі майно та права заставодавця (товар та пов'язані з ним доходи і права), що разом становлять "предмет застави": "товари в обороті" - товари в обороті, а саме: пюре яблучне асептичне кількістю 4 833 539 кг, пюре сливове асептичне кількістю 110 241 кг, сік яблучний неосвітлений концентрат кількістю 33 575 кг, що знаходяться за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Чкалова, буд. 1, та належать заставодавцю на праві власності на дату цього договору застави відповідно до виписки із балансу заставодавця № 414 від 13.11.2008, а також пюре яблучне асептичне, пюре сливове асептичне та сік яблучний концентрат усякого та будь-якого асортименту, типу та інших родових ознак, які будуть знаходитися за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Чкалова, буд. № 1, та належатимуть заставодавцю на праві власності після дати укладання цього договору застави, та усі існуючі і майбутні права та доходи (як ці терміни визначені в п. 5.4.4. цього договору застави). Така застава включає майно та будь-які права, які отримуються або належать заставодавцю кожного разу при придбанні права розпорядження (права власності) товарами в обороті протягом дії договору застави з моменту їх придбання.

Пунктом 1.5 договору застави визначено, що вартість предмета застави на день підписання цього договору складає 8 307 217, 10 грн.

Пунктом 5.4.4. договору застави передбачено, що на додаток до вищезазначеного та не обмежуючи його, банк у разі звернення стягнення на предмет застави має право вимагати уступки і одержання всіх прав та всіх доходів від заставодавця та від будь-якої третьої особи, що пов'язані з предметом застави. Заставодавець повинен тісно співпрацювати з банком та оформити всі необхідні документи, що підтверджують згоду заставодавця на передачу прав та одержання доходів.

17.11.2008 приватне (забезпечувальне) обтяження заставою належного заставодавцю майна було зареєстровано позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 8198916.

13.07.2010 між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В" (покупець) було укладено договір поставки № 13/07/10, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, вказаний у п. 1.2. договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його протягом 5 банківських днів від дати приймання - передачі партії товару відповідно до видаткової накладної.

Пунктами 1.2.,1.3. зазначеного договору поставки визначено асортимент товару: яблучне пюре асептичне, Brix 10 - 12%, ТУУ 15.3-30419332.001-2001. Ціна та кількість товару вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором відповідач 1 у вересні 2010 року поставив відповідачу 2 товар, який останнім не сплачено, внаслідок чого у нього утворилась прострочена заборгованість перед відповідачем 1 в сумі 202 584, 00 грн.

25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів (в т.ч. оплати за поставлений товар, суми договірних санкцій і нарахувань, передбачених законом, відшкодування збитків тощо) як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору) так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 з усіма додатками і змінами до нього, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський", що діє як постачальник за договором поставки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", що діє як покупець за договором поставки, для забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов'язань заставодавця за кредитним договором № 002-CBD від 17.09.2008 та будь-якими додатковими договорами до нього, в тому числі такими, що збільшують основне зобов'язання, що укладено між заставодержателем, який діє як кредитор за кредитним договором та заставодавцем, який діє як позичальник за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, щодо: зобов'язання по поверненню кредиту в сумі 13 000 000, 00 грн. у строки, визначені кредитним договором; зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, виходячи із розрахунку, визначеному в кредитному договорі; зобов'язань по відшкодуванню завданих збитків, включаючи витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави; зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій відповідно до кредитного договору; зобов'язань щодо сплати будь-яких інших витрат, платежів, що визначені у кредитному договорі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 у справі № 6/19/2011/5003 за позовом Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про стягнення 228 887, 24 грн. на підставі договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 позов задоволено, з відповідача стягнуто 202 584, 00 грн. основного боргу, 10 835, 51 грн. пені, 10 129, 20 грн. штрафу, 2 097, 19 грн. 3 % річних, 3 241, 34 грн. збитків від інфляції, 2 288, 87 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 29.08.2011 на виконання вказаного рішення господарським судом було видано відповідний наказ.

Заявою від 20.04.2011 відповідач 2 повідомив відповідача 1, що 25.02.2011 між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Скочиком В.Л. та відповідачем 2 було укладено договір про відступлення права вимоги боргу, відповідно до якого Скочик В.Л. відступив відповідачу 2 належне йому право грошової вимоги до відповідача 1 на суму 229 346, 88 грн., що випливає з договору поставки № 22/07-08 від 22.07.2008, укладеного між Приватним сількогосподарським підприємством "Розвиток і К" та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський", у зв'язку з чим відповідач 1 з посиланням на ст. 601 ЦК України запропонував відповідачу 1 провести зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказану заяву було отримано відповідачем 1 28.04.2011.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 у справі № 6/19/2011/5003 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 у справі № 6/19/2011/5003 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на користь Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 230 952, 47 грн.

Посилаючись на те, що внаслідок зарахування зустрічних вимог за договорами поставки від 13.07.2010 № 13/07/10 та від 22.07.2008 № 22/07-08, були порушені вимоги законодавства та права позивача як заставодержателя майна та права грошової вимоги за договором поставки від 13.07.2010 № 13/07/10, Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулось до суду з позовом про визнання правочину про зарахування вказаних вимог недійсним.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване посиланням на ст.ст. 11 - 13, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 572, 585, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 16 Закону України "Про заставу". При цьому суд першої інстанції виходив із того, що вимоги, які перебувають під приватним (зобов'язальним) обтяженням, не є однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив із того, що у мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду відсутнє посилання на те, чим саме порушуються права позивача наявністю оспорюваного договору, а також посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт, норми якого порушено внаслідок укладення такого правочину. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що перелік випадків, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається не є вичерпним, однак Закон України "Про заставу" та ст. 572 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач як на підставу для визнання оспорюваного договору недійсним, не містять заборону щодо здійснення зарахування зустрічних вимог. При цьому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду мотивована посиланням на ст.ст. 16, 202, 203, 215, 572, 546, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 203 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1 Закону України "Про заставу".

Проте суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Вказані норми кореспондуються з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог (одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні); однорідність вимог; настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом вимоги, а також у разі невстановлення строку, тобто можливість вимагати виконання обов'язку в будь-який момент; звернення із заявою однієї сторони до іншої.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало встановити обставини, пов'язані з розміром, моментом виникнення зобов'язань за договорами поставки від 13.07.2010 № 13/07/10 та від 22.07.2008 № 22/07-08, осіб кредитора та боржника за вказаними зобов'язаннями, а також їх існування на момент прийняття судового рішення.

Натомість, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, попередні судові інстанції не дослідили зміст договору поставки від 22.07.2008 № 22/07-08, який у матеріалах справи відсутній; не з'ясували, чи настав строк виконання вимог за вказаним правочином; чи існують відповідні зобов'язання (у тому числі боргові) у відповідача 1 перед відповідачем 2, вимоги, за якими останній здійснив зарахування і чи носять вони ознаки зустрічності.

Як зазначено у заяві про зарахування зустрічних вимог, договір поставки від 22.07.2008 № 22/07-08 був укладений між відповідачем 1 та Сільськогосподарським підприємством "Розвиток і К". При цьому право вимоги за вказаним договором було відступлено відповідачу 2 на підставі договору про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011, укладеного із суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Скочиком В.Л.

Проте ні договору поставки від 22.07.2008 № 22/07-08, ні договору про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011 матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України може за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали від учасників судового процесу та інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

За таких обставин з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору місцевий господарський суд не був позбавлений можливості витребувати договір поставки від 22.07.2008 № 22/07-08 та договір про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011 у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки наявному у матеріалах справи рішенню Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 у справі № 787/11, за яким право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 у розмірі 228 887, 24 грн. переведено на Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк".

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак у порушення приписів ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини також залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору та у порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надали їм належної юридичної оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, усім доводам сторін надати належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 у справі № 916/174/13-г скасувати та справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Попікова О.В.