Постанова № 34179369, 15.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 5011-55/12805-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ескалатор", Російська Федерація, м. Санкт-Петербургна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 рокуу справі№ 5011-55/12805-2012 господарського суду міста Києваза позовом Закритого акціонерного товариства "Ескалатор", Російська Федерація, м. Санкт-ПетербургдоКомунального підприємства "Київський метрополітен", м.Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта", м. Київ 2) Головного управління Державної казначейської служби України, м. Київ 3) Київської міської ради, м. Київза участю Прокуратури міста Києвапростягнення 407 849 154, 00 руб. РФ та 292, 28 доларів США

За участю представників сторін:

від прокуратури: Романов Р.О. (посв.№014714 від 21.01.2013 року);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ковтун Т.О. (дов.№3-Н від 02.01.2013 року);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі №5011-55/12805-2012 (суддя: Босий В.П.) позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 20 055 588,00 рублів РФ, що еквівалентно 5 105 350,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 245 303 420,97 рублів РФ, що еквівалентно 62 444 438,84 грн.; в іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року по справі №5011-55/12805-2012 (судді: Остапенко О.М., Скрипки І.М., Руденко М.А.) апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-55/12805-2012 скасовано частково; резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-55/12805-2012 викладено в такій редакції: „1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Комунального підприємства „Київський метрополітен" (03055, м. Київ, Солом'янський район, просп. Перемоги, 35; код ЄДРПОУ 03328913) на користь Закритого акціонерного товариства „Ескалатор" (Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, просп. Середній, 50-Б, ІПН 7804079860) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 3% річних в сумі 20 055 588 рублів РФ, що еквівалентно 5 105 350,48 грн. та 2 017,69 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 3. В іншій частині позову відмовити."

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, закрите акціонерне товариство "Ескалатор", Російська Федерація, м. Санкт-Петербург звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року залишити в силі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Від Київської міської ради до суду надійшло пояснення в якому просили в задоволенні касаційної скарги відмовити; здійснювати розгляд справи без участі представника Київської міської ради.

Від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, яке судом залишено без задоволення, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 року, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.1998 року між третьою особою 1 (повірений) та відповідачем (довіритель) підписано договір доручення №03-ДПР, за змістом п.1.1 якого довіритель доручає повіреному від імені і за рахунок довірителя укласти зовнішньоекономічний контракт з виробником комплектуючих вузлів ескалаторів «ЭТ-2М», «ЭТ-5М»(для будівництва станції метро «Сирецька») у кількості, асортименті та по ціні згідно зі специфікацією №1 (додаток №1) та специфікацією №2 (додаток №2), відповідно до угод про договірні ціни на обладнання (протокол №1, додаток №3 та протокол №2, додаток №4), що є невід'ємними частинами даного договору доручення.

25.12.1998 р. між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»(постачальник) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»(одержувач) було укладено контракт №11-98-КП, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставити одержувачу, а одержувач оплатити, прийняти та передати у власність Київської дирекції будівництва метрополітену ескалатори «ЭТ-2М», «ЭТ-5М»(для монтажу на станції «Сирецька»Київського метрополітену) в кількості, асортименті та за ціною згідно специфікації №1 (додаток №1) та специфікації №2 (додаток №2), що є невід'ємними частинами даного договору.

27.12.2001 р. між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»(постачальник), Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(покупець) та Спільним підприємством «Спарта»(виконавець) було укладено генеральну угоду №1-ГС про реструктуризацію боргу та оптимізацію правовідносин, з якої вбачається, що постачальник і покупець, відповідно постачаючи обладнання і здійснюючи оплату його вартості, сприймали такі свої дії як виконання взаємних зобов'язань за контрактом один перед одним, тобто, саме позивача перед відповідачем і навпаки, не дивлячись на те, що фактично такі дії здійснювались через виконавця (третю особу 1). Спільне підприємство «Спарта», здійснюючи фактичні операції з майном і грошовими засобами постачальника та покупця, не набувало при цьому права власності на обладнання, відображало операції, що проводились з чужим майном, на позабалансових рахунках, а право вимоги належного виконання зобов'язань кожної зі сторін контракту залишилось за постачальником та покупцем. (п.2.1. угоди).

Підпунктами 2.5.1, 2.6.1 генеральної угоди від 27.12.2001 р. зафіксовано належне виконання Закритим акціонерним товариством «Ескалатор» своїх зобов'язань щодо поставки Комунальному підприємству «Київський метрополітен»обладнання, вартість якого складає 12 645 341,90 доларів США та належне виконання Спільним підприємством «Спарта»зобов'язань по супроводженню передачі обладнання від Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»Комунальному підприємству «Київський метрополітен», винагорода якого складає 126 453,42 долара США.

Підпунктами 2.1.7, 2.1.8 генеральної угоди від 27.12.2001 р. визначено, що покупець частково виконав свої зобов'язання з оплати постачальнику ціни обладнання, які мали бути виконані у повному обсязі 20.03.2000 р. На момент підписання цієї угоди покупцем оплачена частина вартості обладнання у розмірі 160 465 915,87 рублів РФ, а основна заборгованість становить 177 021 069,24 рублів РФ. Наразі, заборгованість покупця перед виконавцем з виплати винагороди, з урахуванням вже сплачених сум, становить 68 541,96 доларів США.

03.08.2004 р. Комунальне підприємство «Київський метрополітен»повідомило Спільне підприємство «Спарта» про припинення дії договору доручення №03-ДПР від 21.12.1998 р.

23.09.2005 р. у місті Києві між Закритим акціонерним товариством «Ескалатор»та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»було підписано додаткову угоду №10 до контракту №11-98-КП від 25.12.1998 р., за змістом якої з преамбули контракту виключено Спільне підприємство «Спарта».

Відповідно до п.3 зазначеної додаткової угоди встановлено, що станом на 23.09.2005 р. сума заборгованості одержувача перед постачальником за обладнання, поставлене за контрактом №11-98-КП від 25.12.1998 р., становить 4 929 812,66 доларів США, що по курсу валют НБУ на дату підписання додаткової угоди складає 139 807 681,99 рублів РФ або 24 895 553,93 грн., з яких 1 980 198,02 грн. оплачено на розрахунковий рахунок Спільного підприємства «Спарта»згідно договору доручення №03-ДПР від 21.12.1998 р. платіжним дорученням №111 від 11.06.2004 р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 08.10.2009 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №6/151-21/4, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року за позовом Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»до Комунального підприємства «Київський метрополітен», Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - Спільного підприємства «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Головного управління Державного казначейства у місті Києві, Київської міської ради, про стягнення 166 917 713,83 рублів РФ та за зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»до Закритого акціонерного товариства «Ескалатор», за участю третьої особи -Спільного підприємства «Спарта»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсною додаткової угоди №10.

Вказаним рішенням первісний позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен»на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор» 139 665 686,45 рублів РФ боргу, 3% річних у розмірі 20 571 033,71 рублів РФ, 4 896 доларів США державного мита, 22,66 долари США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

30.07.2010 р. господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення, на виконання якого Комунальне підприємство «Київський метрополітен» перерахувало на користь Закритого акціонерного товариства «Ескалатор»грошові кошти на загальну суму 160 236 720,16 рублів РФ.

Оскільки зобов'язання за контрактом №11-98-КП від 25.12.1998 р., генеральною угодою від 27.12.2001 р., а також рішення господарського суду міста Києва у справі №6/151-21/4 відповідачем в строк та у повному обсязі виконані не були, позивач звернувся до господарського суду із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.10.2012 р., уточнень від 23.10.2012 р.) про стягнення:

3% річних в сумі 20 055 588 рублів РФ, що еквівалентно 5 094 119 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 14.09.2012 р., 10 рублів РФ становило 2,5456 грн.);

3% річних в сумі 292,28 доларів США, що еквівалентно 2 336,19 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 09.07.2012 р. 100 доларів США становило 799,30 грн.), за період з 15.07.2010 р. по 09.07.2012 р. на заборгованість 4 918,66 доларів США (кількість днів прострочення 723);

інфляційних витрат у розмірі 619 864 994 рублів РФ, що еквівалентно 157 445 708 грн. (згідно із курсом НБУ станом на 14.09.2012 р. 10 рублів РФ становило 2,5456 грн.)

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 20 055 588,00 рублів РФ, що еквівалентно 5 105 350,48 грн., частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, та присуджено до стягнення інфляційних витрат у розмірі 245 303 420,97 рублів РФ, що еквівалентно 62 444 438,84 грн.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 292,28 доларів США за період з 15.07.2010 р. по 09.07.2012 р. на заборгованість 4 918,66 доларів США, оскільки грошові кошти в сумі 4 918,66 доларів США, на які нараховані вказані 3% річних, було стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2009 р. в межах справи №6/151-21/4, як державне мито, державне мито не є грошовим зобов'язанням у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати якого можуть бути нараховані 3% річних, а входить до складу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на позицію Верховного суду України у справі №3-142гс11 від 23.01.2012 та інформаційний лист №01-06/249 від 15.03.2011 року Вищого господарського суду України „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 20 055 588 рублів РФ., що еквівалентно 5 105 350,48 грн., за період з 23.11.2006 року по 14.09.2012 року.

Проте, суд апеляційної інстанції посилаючись на ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана Україною 20.03.1992 року, ратифікована 19.12.1992 року, та набула чинності для України 19.12.1992 року, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у зв'язку із їх недоведеністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Закрите акціонерне товариство "Ескалатор", Російська Федерація, м. Санкт-Петербург.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ескалатор", Російська Федерація, м. Санкт-Петербург залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі №5011-55/12805-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко