Постанова № 34179279, 15.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 910/10651/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -ОСОБА_4,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.08.2013у справі№910/10651/13 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - ПАТ "УСК "Гарант-Авто")про стягнення 24990 грн. страхового відшкодування в порядку регресувстановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 01.07.2013 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено з мотивів спливу строку позовної давності та відсутністю його переривання.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.264 ЦК України та ст.ст.21,35,91 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що в порушення норм процесуального права апеляційний суд прийняв, розглянув та задовольнив апеляційну скаргу іншої юридичної особи (Київської філії "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто"), яка не є стороною по справі та не мала права подавати апеляційну скаргу замість відповідача, що, на думку позивача, підтверджується витягами з ЄДРПОУ від 23.08.2013 №23-07/2174-1 та №23-07/2174-2, доданими до касаційної скарги. Також заявник вказує на переривання строку позовної давності щодо вимог, заявлених до відповідача по справі, у зв'язку зі зверненням до Оболонського районного суду м.Києва в квітні 2013 року з цивільним позовом до одного з кількох боржників (ОСОБА_5) та прийняттям цим судом рішення від 25.04.2013.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Платіжним дорученням №134 від 03.12.2008 (а.с.25) АСТ "Вексель" перерахувала страхове відшкодування в сумі 25772,76 грн. страхувальнику - ТОВ "Агама-Трейд"

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено застрахований автомобіль, визнано ОСОБА_5, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.07.2008р. у справі №3-25471/2008 (а.с.14).

28.05.2012р. АСТ "Вексель", якого визнаного банкрутом і який перебуває у стані ліквідації, та позивач на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу майна АСТ "Вексель" (протокол №3 від 28.05.2012) уклали договір купівлі-продажу №3 з врахуванням змін від 05.06.2012 до нього (а.с.27-28,111-112), за умовами якого АСТ "Вексель" продав а позивач купив лот №4, а саме, належні АСТ "Вексель" права вимоги до 300 осіб на загальну суму 3455479,83 грн., серед яких є і право вимоги до ОСОБА_5 та ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в розмірі 25772,76 грн. (п.162). Платіжними дорученням №7 від 15.05.2012 та №9 від 28.05.2012 (а.с.29) позивач перерахував АСТ "Вексель" 20900 грн.

За актом приймання-передачі прав вимоги від 28.05.2012 (а.с.30-31) до договору купівлі-продажу №3 від 28.05.2012 АСТ "Вексель" передав, а позивач прийняв в тому числі й право вимоги до ОСОБА_5 та ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в розмірі 25772,76 грн. (п. 123).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, право вимоги виплаченого АСТ "Вексель" страхового відшкодування в сумі 25772,76 грн. перейшло до позивача.

17.05.2013р. позивач направив відповідачу вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (а.с.39-40), в якій просив виплатити йому спірне страхове відшкодування в сумі 24990 грн. На вказану вимогу відповідач не відповів та спірне страхове відшкодування позивачеві не перерахував.

Суд першої інстанції позов задовольнив з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з посиланням на норми ст.ст.257,261,262 ЦК України зазначив, що позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування 03.12.2008р., а звернувся з позовом до суду лише 04.06.2013р., тобто з пропуском строку позовної давності, який сплинув 03.12.2011р. та про застосування якого заявив відповідач (а.с.55-56), що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позовна давність відповідно до приписів ч.2 ст.264 ЦК України перервалась у зв'язку з пред'явленням позивачем позову до ОСОБА_5, проте, апеляційна інстанція із зазначеною позицією не погодилася з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 25.04.2013 у справі №2/756/2329/13 з ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто в порядку регресу 510 грн. Вказана сума є франшизою згідно полісу №ВВ3187455.

Проте, станом на дату звернення позивача до Оболонського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_5 (ухвала про відкриття провадження від 10.04.2013 у справі №2/756/2329/13) строк позовної давності щодо вимог про стягнення спірного страхового відшкодування вже сплинув та, відповідно не міг перерватися та розпочатися заново.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності перервався згідно з положеннями ч.1 ст.264 ЦК України (перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку) шляхом визнання ОСОБА_5 під час розгляду справи №2/756/2329/13 вимог про стягнення франшизи в сумі 510 грн., також не прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки, по-перше, станом на дату звернення позивача до Оболонського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_5 строк позовної давності вже сплинув та, відповідно, не міг перерватися та розпочатися заново, а, по-друге, визнання ОСОБА_5 вимог про стягнення франшизи в сумі 510 грн. не свідчить по визнання відповідачем спірних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 24990 грн.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови в позові з огляду на таке.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.6 ст.261 та ст.262 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відтак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у позивача право вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, виникло з моменту виплати страховиком (АСТ "Вексель") страхового відшкодування своєму страхувальнику (з 03.12.2008р.).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Стаття 264 ЦК України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, однак, за умови, що до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Таким чином, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, чи закінчився строк позовної давності на момент настання обставин, з якими закон пов'язує переривання перебігу позовної давності, маючи на увазі, що таке переривання може мати місце лише в межах строку позовної давності, а не після його спливу.

Відтак, визнання боржником свого боргу так само як і пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників чи щодо частини вимоги, право на яку має позивач, якщо такі дії мали місце вже після спливу позовної давності, не свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Як достеменно встановлено апеляційним судом та не спростовано заявником, перебіг позовної давності щодо вимог до відповідача закінчився 03.12.2011 року, тобто задовго до пред'явлення позивачем цивільного позову до ОСОБА_5 в квітні 2013 року, що виключає можливість переривання позовної давності в розумінні ч.2 ст.264 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено вчинення відповідачем будь-яких юридично значимих дій, що свідчили б про визнання ним спірної суми боргу як перед первісним кредитором (АСТ "Вексель"), так і перед новим кредитором (позивачем) в період перебігу позовної давності (з 03.12.2008р. по 03.12.2011р.), що свідчить про відсутність підстав для переривання позовної давності в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України.

У зв'язку з цим, колегія відхиляє безпідставні доводи скаржника щодо переривання строку позовної давності по регресних вимогах, заявлених до відповідача по справі, у зв'язку зі зверненням до Оболонського районного суду м.Києва в квітні 2013 року з цивільним позовом до одного з кількох боржників (ОСОБА_5) та прийняттям цим судом рішення від 25.04.2013.

Водночас, недоречні твердження заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права шляхом розгляду та задоволення апеляційної скарги іншої юридичної особи (Київської філії "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто"), яка не є стороною по справі та не мала права подавати апеляційну скаргу замість відповідача, спростовуються наступним.

Відповідно до ч.4 ст.28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Як роз'яснено в п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність" юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Як вбачається з п.4.1 Положення про Київську філію "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та змісту довіреності №45-1-4/15-Ю, виданої відповідачем на ім'я юрисконсульта Київської філії "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто" ОСОБА_6 (а.с.58-60,83), а також доданих до касаційної скарги витягів з ЄДРПОУ від 23.08.2013 №23-07/2174-1 та №23-07/2174-2 в їх сукупності, Київській філії "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто", як відокремленому структурному підрозділу відповідача (без права юридичної особи) в особі ОСОБА_6 надано повноваження подавати скарги в апеляційні та касаційні інстанції і підписувати їх від імені довірителя (ПАТ "УСК "Гарант-Авто").

Наведеним повністю спростовуються безпредметні посилання позивача на розгляд та задоволення апеляційним судом апеляційної скарги іншої юридичної особи (Київської філії "Сіті" ПАТ "УСК "Гарант-Авто"), яка не є стороною по справі та не мала права подавати апеляційну скаргу замість відповідача.

При цьому, касаційна інстанція не приймає до уваги посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на додані до скарги копії постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2013 у справі №910/7049/13 та ухвал Вищого господарського суду України від 03.06.2013 та від 29.07.2013 у справі №5011-26/17936-2012(05-5-3/3973), оскільки вказані судові акти прийняті внаслідок застосування норм процесуального права, а відповідно до ст.11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у справі №910/10651/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.ОвечкінСудді: Є.Чернов В.Цвігун