Ухвала суду № 34177098, 15.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" жовтня 2013 р. Справа № 806/803/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю :

представника відповідача Гарькавого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. у справі за позовом Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ від 23.01.2013 року № 0000082340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн., № 0000072340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 60009, 00 грн., у тому числі: 48007, 00 грн. - основного платежу і 12002, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7810, 00 грн. Позов обґрунтований тим, що податковий кредит та валові витрати сформовані на підставі реальних господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Дельта" та ТОВ "Профіт АВ". Угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами не є нікчемними, оскільки постачальники виконують всі взяті на себе зобов'язання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ від 23 січня 2013 року № 0000082340, № 0000072340, № 0000052340.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції за період з 01 жовтня по 31 грудня 2011 року щодо придбання позивачем товарів у контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди поставки мають ознаки нікчемності. У ланцюгах постачання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" мають ознаки фіктивності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що Коростишівською МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" (далі - ТОВ "ТД "Дельта"") та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" (далі - ТОВ "Профіт АВ") за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1/22/31372492 від 03 січня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення:

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам;

- пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року на 240037, 00 грн., чим завищено податок на прибуток за цей період на 55209, 00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит, сформований від ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ" у сумі 48007, 00 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту (р. 19 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року на суму 7810, 00 грн. та податку на додану вартість за грудень 2011 року на 40197, 00 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов на підставі відсутності поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Вважає, що господарські операції за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011 р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Встановлено нікчемні правочини по операціям з придбання товарів ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" від контрагентів-постачальників ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ".

23.01.2013 р. Коростишівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн., № 0000072340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів всього 60009, 00 грн., у тому числі: 48007, 00 грн. основного платежу і 12002, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7810, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000082340 з огляду на наступне.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що 01 березня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" укладено договір № 103, предметом якого є партнерство та співробітництво між сторонами в напрямках, що визначаються умовами цього Договору та додатковими угодами. Також позивачем укладалися договори поставки з ТОВ "ТД "Дельта"".

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами використання у виробництві, виписками з банківських рахунків, замовленнями, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних робіт, нарядами-завданнями, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування розміру витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення до складу витрат вартість товарів і послуг, отриманих від ТОВ "ТД "Дельта"", ТОВ "Профіт АВ", тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Про податкові повідомлення-рішення № 0000072340, № 0000052340 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Зі змісту вказаних норм слідує, що підставою для формування податкового кредиту платником податку є понесення витрат у зв'язку з веденням господарської діяльності та підтвердження факту витрачання коштів та сплати ПДВ відповідними податковими накладними або іншими аналогічними документами.

Вимоги стосовно форми та змісту податкової накладної визначені в ст. 201 Податкового кодексу України .

Як було вищевикладено, між позивачем та ТОВ "Профіт АВ" укладено договір № 103, предметом якого є партнерство та співробітництво між сторонами в напрямках, що визначаються умовами цього Договору та додатковими угодами. Також Товариством укладалися договори поставки з ТОВ "ТД "Дельта"".

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами використання у виробництві, виписками з банківських рахунків, замовленнями, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних робіт, нарядами-завданнями, копії яких є у матеріалах справи.

Податкові накладні, отримані від контрагента оформлені відповідно до ст. 201 ПК України.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчить про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкові накладні також оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Угода, укладена між ТОВ "Побутгазсервіс" та контрагентом спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання послуг та товарів від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: судді: Т.В. Іваненко Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Виробничо-збутове товариство з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" вул.Гвіардійська, 42, м.Коростишів, Житомирська область, ь12501

3- відповідачу/відповідачам: Коростишівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Шевченка, 1, м.Коростишів, Житомирська область, 12501