Ухвала суду № 34175211, 07.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3568/13-а

07.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В.) від 21.06.2013 року у справі №801/3568/13-а

за позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

в інтересах ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Міністерства оборони України (пр-т. Повітрянофлотський, 6, м. Київ-168, 03168),

Міністерства інфраструктури України (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року адміністративний позов заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року у справі №801/3568/13-а та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 07.10.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн., стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що у порушення вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачами було допущено бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи, що ОСОБА_2 спочатку було звільнено з військової служби за станом здоров'я Міністерством оборони України, а вже потім з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, до якого ОСОБА_2 був відряджений, та на момент звільнення з якого не залишався на військовій службі, то вищевказану грошову допомогу при звільненні повинно сплатити саме Міністерство оборони України.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи наказом Міністра оборони України №447 від 27.04.2007 року майора ОСОБА_2, старшого офіцера (з аеронавігаційного забезпечення) 25 гвардійської авіаційної бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України увільнено від займаної посади та за його згодою відряджено із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (а.с.9).

Відповідно до умов контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 строком до 20.02.2014 року, Міністерство оборони України зобов'язалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянину України ОСОБА_2, зокрема виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (а.с.14-15).

13.03.2012 року наказом Міністра оборони України №202 майор ОСОБА_2, інженер з управління використання повітряного простору, звільнений у запас за п.«б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) (а.с.11).

Наказом т.в.о. генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №142/о від 27.03.2012 року майора ОСОБА_2, інженера з управління використання повітряного простору регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» звільнено з займаної посади 30.03.2012 року. Вислуга років ОСОБА_2 у збройних силах становить 30 років 07 місяців (а.с.12).

Відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №10.1-337 від 29.03.2012 року загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_2 становить 7245,00 грн. (а.с.17).

Таким чином, сума одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2 становить 108675 грн. (30 років * 725/2).

Після звільнення позивач звертався до Міністерства оборони України з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільнені, однак листом Департаменту фінансів Міністерства оборони №248/3/9/1/296 від 19.04.2012 року його було повідомлено про те, що з 01.01.2007 року немає законних підстав для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП «Украерорух». Запропоновано з порушеного питання звернутись до ДП «Украерорух», яке віднесено до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с.16).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення закріплені у частині другій статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права, колегія суддів зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється у разі звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, але із залишенням на військовій службі.

Проте, у даному випадку ОСОБА_2 було звільнено з військової служби за станом здоров'я, а вже потім з Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що у підприємства, до якого був відряджений ОСОБА_2, відсутні зобов'язання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я та обов'язок щодо виплати вищевказаної одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 покладений саме на Міністерство оборони України.

Зазначені обставини були встановлені також постановою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі №К/9991/69001/12 за позовом військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України, регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому, відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вони не підлягають доказуванню.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції і з цим погоджується судова колегія, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства інфраструктури України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн., задоволенню не підлягають, через те, що у Міністерства інфраструктури України відсутні зобов'язання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн. і стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 108675,00 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що строк на звернення до суду з зазначеним позовом прокурором та позивачем не пропущений, враховуючи, що про порушення прав позивача з боку Міністерства оборони України їм стало відомо з постанови Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі №К/9991/69001/12, яку отримано позивачем 11.03.2013 року.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року у справі №801/3568/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року у справі №801/3568/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова