Постанова № 34173779, 12.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року справа № 823/2855/13-а

12 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.

за участю представника позивача Грязона Р.М. - за довіреністю, представника відповідача Малькової Я.Б. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2013 року публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000142210 та №0000152210 від 23.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань повноти нарахування плати за землю за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, складено акт від 04.04.2013р. №416/22/14196857, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000142210 та №0000152210. Позивач зазначає, що за результатами адміністративного оскарження спірні рішення залишено без змін. Позивач вважає, що наведені податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкові зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з огляду на те, що єдиною підставою нарахування орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки. При цьому, зміна розміру земельного податку згідно з Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне за собою автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди, а тому донарахування відповідачем суми грошового зобов'язання з орендної плати є неправомірним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначила, що відносини оподаткування не можуть регулюватись на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладення договорів стосовно виконання податкового обов'язку, оскільки сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору. Оскільки підвищення розміру орендної плати відбулось на підставі закону, то позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату незалежно від внесення змін у договір оренди земельної ділянки, а тому збільшення суми грошового зобов'язання є законним та правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Уманської міської ради 27.06.1996р., ідентифікаційний код 14196857, перебуває на обліку як платник податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. За приписами ст. 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних у податковій системі. Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти нарахування плати за землю за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 04.04.2013р. №416/22/14196857. Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної форми власності за липень-грудень 2012 року на загальну суму 67 317 грн. 02 коп.

На підставі даних акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000142210 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з плати за землю у сумі 45 320 грн. 74 коп. та податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000152210 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з плати за землю у сумі 21 996 грн. 28 коп.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.06.2008р. За цим договором сторони домовились, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із зміною цільового призначення, загальною площею 3,4660 га забудованих земель, із земель запасу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що розташована за межами села Родниківка. Зазначена земельна ділянка віднесена за своїм цільовим призначенням до земель автомобільного транспорту. Договір зареєстровано у Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центрального державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2008р. за № 040879400009.

Згідно з умовами вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, шляхом перерахування коштів у відповідні бюджети в розмірі 0,245% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2631387 грн. та становить 6446 грн. 76 коп. на рік, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач подав до податкового органу податкову декларацію від 24.01.2012р. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік, в якій визначено загальний розмір орендної плати за землю в сумі 7 864 грн. 84 коп., при щомісячній сплаті в сумі 655 грн. 40 коп. та за грудень 2012 року в сумі 655 грн. 44 коп.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.06.2008р. За цим договором сторони домовились, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із зміною цільового призначення, загальною площею 2,9997 га забудованих земель, що використовуються в комерційних цілях, Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що розташована за межами села Собківка. Зазначена земельна ділянка віднесена за своїм цільовим призначенням до земель іншого призначення. Договір зареєстровано у Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центрального державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2008р. за № 040879400039.

Згідно з умовами вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, шляхом перерахування коштів у відповідні бюджети в розмірі 0,41% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1350164 грн. 90 коп. та становить 5579 грн. 44 коп. на рік, очислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач подав до податкового органу податкову декларацію від 24.01.2012р. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік, в якій визначено загальний розмір орендної плати за землю в сумі 6 806 грн. 91 коп., при щомісячній сплаті в сумі 567 грн. 24 коп. та за грудень 2012 року в сумі 567 грн. 27 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно зі статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі, і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (статті 14, 15 Закону).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п. 289.1 ст. 298 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 289.2 ст. 298 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п.288.2 статті 288 ПКУ).

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 01.07.2012р.), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативно грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналізуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що Податковим кодексом України, чинним з 01.01.2011р. (з урахуванням змін, внесених Законом від 24.05.2012 р. № 4834-VI, який набрав чинності 01.07.2012р.) мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 3 %.

При цьому, збільшення мінімального розміру орендної плати за вказані земельні ділянки відбулось в силу прямої вказівки закону, а тому суд не приймає посилання представника позивача на ту обставину, що обов'язок сплати орендної плати в збільшеному розмірі виникає з моменту внесення змін до договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, пунктом 4.5 вже згаданих договорів оренди передбачено необхідність перегляду розміру орендної плати один раз на рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Отже, несплата податків у розмірах, що передбачені Податковим кодексом України є прямим порушенням положень Конституції України.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому суд не знаходить підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2013 року.