Постанова № 34173629, 14.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року 810/4759/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Калініченко Т.Я.,

представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Комплект-спецсервіс» до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

5 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Комплект-спецсервіс» (ПП «Комплект-спецсервіс», підприємство) із позовом до Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0000512203, №0000522203, №0000532203.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди недійсними. Стверджували наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, податкових накладних, які супроводжують операції відповідного виду; підкреслювали, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Підкреслював, що факти передачі товарів від контрагентів позивача до останнього не підтверджуються, звертав увагу на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості продукції.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №685/22-03/36999318 від 24 травня 2013 року, на підприємстві 23 травня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТФ-Левіт» за березень 2012 року, ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ» за грудень 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено показник залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 11311 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено суму податку на додану вартість на 325766 грн.; п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 184655 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із безтоварним, на думку податкового органу, характером операцій ПП «Комплект-спецсервіс» із ТОВ «ТФ-Левіт», ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ».

На підставі Акта перевірки, 4 червня 2013 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000512203 та визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 488649 грн. (325766 грн. за основним платежем, 162883 грн. штрафні санкції); №0000522203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11311 грн.; №0000532203 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 184655 грн. і штрафних санкцій у сумі 92327,50 грн. із податку на прибуток.

Зі змісту Акта та пояснень представників сторін вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №3469/22-9/37100893 від 05.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ-Левіт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року; акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.03.2013 року №167/22-2/33399183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОМФЛ» по фінансово-господарським взаємовідносинам та контрагентами покупцями за період з 01.12.2012 року по 31122012 року; акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.05.2013 року №39/22-00/37140082 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К-Левер» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року. Також вказано відсутність документів на підтвердження транспортування товару.

Проте врахування зазначеного у якості єдиних доказів безтоварності є передчасним.

Згідно статутних документів Приватне підприємство «Комплект-спецсервіс» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 3 червня 2006 року, перебуває на податковому обліку у Васильківській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво трубопроводів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с.37).

У ході судового розгляду встановлено, що позивачем у 2012 році було укладено подібні договори поставки із ТОВ «ТФ-Левіт», ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ».

Так, згідно договору поставки від 5 січня 2012 року №0501-12 із ТОВ «ТФ-Левіт» постачальник (ТОВ «ТФ-Левіт») зобов'язується передати у власність комплектуючі (товар) в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець (ПП «Комплект-спецсервіс») - прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором. Одночасно з товаром постачальник передає рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Відвантаження товару здійснюється за домовленістю сторін (а.с.74). Предметом цього договору були зонд-випромінювач (чорний); 369-154 муфта; гусениця; 149-201 форсунка; зірочка, бурова лопатка; стартова штанга; муфта; напівмісяц; комплект фільтрів; рем. Комплект НВТ; керамічний циліндр; фільтр гідравлічний; комплект повітряних фільтрів; зонд-випромінювач (жовтий); розширювач D400 мм.; пластина Side Plate, шпіндель DW520.

На підтвердження виконання умов такого договору та отримання товару підприємством «Комплект-спецсервіс» надано копії наступних документів:

- видаткова накладна №14 від 2 березня 2012 року у сумі 32400 грн. (ПДВ 5400,09 грн., а.с.240), рахунок-фактура №14 від 2 березня 2012 року у сумі 32400,56 грн. (ПДВ 5400,09 грн. а.с.75), податкова накладна №14 від 2 березня 2012 року (а.с.76), банківська виписка від 30 березня 2012 року у сумі 32400,56 грн. (а.с.73);

- видаткова накладна №16 від 5 березня 2012 року у сумі 53805,41 грн. (ПДВ 8967,57 грн., а.с.77), рахунок-фактура №16 від 5 березня 2012 року у сумі 53805,41 грн. (ПДВ 8967,57 грн., а.с.241), податкова накладна №16 від 5 березня 2012 року (а.с.78), банківська виписка від 30 березня 2012 року у сумі 53805,41 грн. (а.с.73).

Також 24 жовтня 2012 року укладено договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМФЛ» №24/10-12 (а.с.67), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ОМФЛ») передає у власність комплектуючі (товар) в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець (ПП «Комплект-спецсервіс») зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором. Одночасно з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Доставка товару (змішувач бентонітового розчину Ультра; бурова головка; вертлюг (45 тон); розширювач ущільнюючий 610 мм.; розширювач ріжучий 810 мм.) здійснюється постачальником за його рахунок до пункту поставки, вказаного покупцем.

Позивачем на засвідчення виконання договору подано копії наступних документів:

- видаткова накладна №29123 від 29 грудня 2012 року у сумі 426190,01 грн. (а.с.69), податкова накладна №29123 від 29 грудня 2012 року у сумі (а.с.70), рахунок-фактура №29123 від 29 грудня 2012 року у сумі 426190,01 грн. (ПДВ 71031,67 грн., а.с.239), банківська виписка від 10 січня 2013 року у сумі 426190,01 грн. (а.с.66).

28 грудня 2012 року ПП «Комплект-спецсервіс» укладено договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «К-ЛЕВЕР» №28/12-12 (а.с.58).

Так, за умовами договору постачальник (ТОВ «К-ЛЕВЕР») зобов'язується передати у власність комплектуючі (товар) в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець (ПП «Комплект-спецсервіс») - прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором. Одночасно з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Доставка товару здійснюється постачальником за його рахунок до пункту поставки, вказаного покупцем. Зокрема, позивач придбав бетоніт; полімер для піску; полімер для глини; бікарбонат натрія; трубу ПЕ 100 SDR 17-110х6,6; адаптер 3,5; касети під штанги; губки; насос НВТ.

На підтвердження отримання продукції за цим договором підприємством надано засвідчені копії наступних документів:

- видаткова накладна №28121 від 28 грудня 2012 року у сумі 658600,36 грн. (ПДВ 109766,73 грн., а.с.237), рахунок-фактура №28121 від 28 грудня 2012 року у сумі 658600,36 грн. (ПДВ 109766,73 грн., а.с.59), податкова накладна №28121 від 28 грудня 2012 року (а.с.60), банківська виписка від 3 січня 2013 року у сумі 658600,36 грн. (а.с.50);

- видаткова накладна №29121 від 29 грудня 2012 року у сумі 499809,29 грн. (а.с.61), податкова накладна №29121 від 29 грудня 2012 року у сумі (а.с.62), рахунок-фактура №29121 від 29 грудня 2012 року у сумі 499809,29 грн. (ПДВ 83301,55 грн., а.с.235), банківські виписки від 8 лютого 2013 року у сумі 99809,29 грн., від 1 березня 2013 року у сумі 185000 грн., від 6 березня 2013 року у сумі 200000 грн., від 7 березня 2013 року у сумі 15000 грн. (а.с.52, 53, 56, 57);

- видаткова накладна №29122 від 29 грудня 2012 року у сумі 370000,20 грн. (ПДВ 61666,70 грн., а.с.236), рахунок-фактура №29122 від 29 грудня 2012 року у сумі 370000,20 грн. (ПДВ 61666,70 грн., а.с.63), податкова накладна №29121 від 29 грудня 2012 року (а.с.64), банківська виписка від 10 січня 2013 року у сумі 370000,20 грн. (а.с.51).

Оригінали вказаних вище документів було оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

З метою підтвердження наявності складських приміщень ПП «Комплект-спецсервіс» надано належним чином засвідчені копії договорів оренди нежитлових приміщень від 20 листопада 2010 року, від 1 жовтня 2012 року №3, від 29 грудня 2012 року №10/02-13 (а.с.79-90).

На засвідчення відображення господарських операцій позивача із ТОВ «ТФ-Левіт», ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ» у бухгалтерському обліку, підприємством надано картки рахунку 631 по кожному контрагенту (а.с.49, 65, 91). На підтвердження оприбуткування придбаного товару та руху його по складу подано картки рахунку 281 та рахунку 201 (а.с.106-125, 126-130).

Крім того, ПП «Комплект-спецсервіс» надано суду докази використання поставлених товарів у своїй господарській діяльності (а.с.105,131-173,175-183).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що за умовами двох договорів обов'язок поставки товару прямо покладено саме на постачальника, а як передбачено у третьому договорі - поставка здійснюється за домовленістю сторін. Тобто обов'язку доставки товару позивачем у ході розгляду справи не встановлено.

Стосовно відсутності сертифікатів відповідності, представник позивача пояснила, що надання таких сертифікатів було правом, а не обов'язком постачальників, які несли відповідальність за належну якість товару. Вказала, що претензії у підприємства щодо якості продукції були відсутні, при чому значна частина товару була поставлена на основні засоби позивача і використовується під час здійснення робіт з горизонтального направленого буріння. Підстави вважати такі пояснення необґрунтованими, у суду - відсутні.

Крім того, недоліків у оформленні як у первинних документах, так і в податкових накладних у ході перевірки податковим органом виявлено не було.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, за положеннями пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції відобразили в акті перевірки суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі товари не постачались.

Також суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «ТФ-Левіт», ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Судом з'ясовано, що ПП «Комплект-спецсервіс» перед підписанням згаданих договорів поставки, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісними суб'єктами господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «ТФ-Левіт», ТОВ «К-Левер» та ТОВ «ОМФЛ», зокрема отримало копії свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, довідок ЄДРПОУ та перевірили відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо таких товариств (а.с.99-104, 186-188).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (продукції) та оплати його вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій.

За таких обставин вбачається, що доводи про безтоварність ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються, тому висновки податкового органу є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд резюмує необхідність задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 04 червня 2013 року №0000512203, №0000522203, №0000532203.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Комплект-спецсервіс» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 жовтня 2013 р.