Постанова № 34173457, 29.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5073/13-a

категорія 8.1.1

29 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гуріна Д.М.,

секретар Галайба І.Б.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Діброви Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

17 липня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3В.) із позовом до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Баранівська ДПІ) про визнання протиправними дій, що пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки та зобов'язання вчинити дії по вилученню інформації про результати перевірки.

У позовній заяві ФОП ОСОБА_3 вказав, що Баранівською ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Строітель плюс» за серпень-грудень 2010 року, Приватним підприємством «Укравтоматизація» за березень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою «Іріда» за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №195/17-2983812973 від 10 червня 2013 року. Просить визнати протиправними дії Баранівської ДПІ, що пов'язані з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки та зобов'язати вчинити дії по вилученню інформації про результати перевірки з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», внесеної на підставі акта перевірки.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду даної справи ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року було замінено неналежного відповідача Баранівську ДПІ на належного - Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів (далі - Новоград-Волинська ОДПІ).

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. (Том №10 а.с. 145)

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 червня 2013 року посадовими особами Баранівської ДПІ на підставі наказу від 21 травня 2013 року №118 та повідомлення від 22 травня 2013 року №909 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Строітель плюс» (далі-ТОВ «Строітель плюс») за серпень-грудень 2010 року, Приватним підприємством «Укравтоматизацією» (далі - ПП «Укравтоматизація») за березень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою «Іріда» (далі - ТОВ НВКФ «Іріда») за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973. (Том №1а.с. 20-80).

Представником позивача у судовому засіданні пояснено, що обов'язковою передумовою для проведення позапланової документальної перевірки, з підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є направлення платнику податків письмового запиту. В позові вказав, що хоча відповідачем і надсилались окремі листи на адресу позивача, але всі вони були складені з порушенням абзацу 1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому позивач не зобов'язаний надавати будь-які документи та інформацію. Проте на кожен з вищевказаних листів позивачем надавалась вичерпна відповідь. Таким чином вважає незаконними дії відповідача щодо проведення та оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973. Зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда» правочини, укладені з вказаними контрагентами не мають ознак нікчемності та укладені відповідно до норм чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, пояснила, що ФОП ОСОБА_3 не мав підстав для формування податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда». Факти, які встановлені перевіркою, свідчать про те, що позивачем укладались договори без мети настання реальних наслідків. Податковим органом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ФОП ОСОБА_3 від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Враховуючи даний факт, на думку відповідача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Окрім того ФОП ОСОБА_3 не надано на перевірку документів, передбачених договорами поставки продукції: замовлень, відсутні акти приймання-передачі, документальні докази поставки. Згідно матеріалів, отриманих відділом податкової міліції (лист від 21 вересня 2012 року №1283/17) ФОП ОСОБА_3 вказує, «що найману робочу силу не використовує. Складські та офісні приміщення не орендує. Основні засоби відсутні». У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості по СПД ОСОБА_3 відсутні. У договорах на поставку товару відсутні дані про товар (назва), місце виконання зобов'язань із поставки товару. (Том №10 а.с.102-119).

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин.

Підстави проведення документальних позапланових виїзних перевірок встановлені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 10 квітня 2013 року №716/17 (Том №10 а.с.23), 15 квітня 2013 року №748/17 (Том №10 а.с.30), 21 травня 2013 року №897/17 (Том №10 а.с.37), 20 травня 2013 року №17-0/870 (Том №10 а.с.46-48), 20 травня 2013 року №17-0/869 (Том №10 а.с.56-58), 3 червня 2013 року №961/17 (Том №10 а.с.62) Новоград-Волинською ОДПІ ФОП ОСОБА_3 направлено запити з вимогою надати, у зв'язку з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі пункту 72.1 статті 72, пункту 73.3 статті 73 та пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, копії первинних документів, які свідчать про взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда», а також копії первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, які придбані у ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда».

На вищевказані запити податкового органу ФОП ОСОБА_3 було направлено відповіді від 23 квітня 2013 року №01/04/13 (Том №10 а.с.17-22), від 23 квітня 2013 року №02/04/13 (Том №10 а.с.24-29), від 30 травня 2013 року №03/05/13 (Том №10 а.с.31-36), від 30 травня 2013 року №02/05/13 (Том №10 а.с. 38-44), від 30 травня 2013 №01/05/13 (Том №10 а.с.49-55) та від 4 червня 2013 року №05/05/2013 (Том №10 а.с.59-61).

Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо невідповідності письмового запиту податкового органу вимогам законодавства з наступних підстав.

Механізм отримання податкової інформації органами державної податкової служби від платників регулюється правовими нормами статті 73 Податкового кодексу України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.

За приписами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутись до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог абзацу 5 цього ж пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Разом з тим, дана правова норма прямо зазначає, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В ході дослідження у судовому засіданні обов'язкових письмових запитів відповідача від 10 квітня 2013 року №716/17 (Том №10 а.с.23), 15 квітня 2013 року №748/17 (Том №10 а.с.30), 21 травня 2013 року №897/17 (Том №10 а.с.37), 20 травня 2013 року №17-0/870 (Том №10 а.с.46-48), 20 травня 2013 року №17-0/869 (Том №10 а.с.56-58), 3 червня 2013 року №961/17 (Том №10 а.с.62), суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам, викладеним в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому позивач зобов'язаний був надати податковому органу запитувану ним інформацію.

На дані запити, у встановлений податковим органом строк, позивач надав не всі документи і вказана обставина була підставою для прийняття керівником податкового органу правомірного рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Встановлено, що на підставі повідомлення від 22 травня 2013 року №909 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Строітель плюс» за серпень-грудень 2010 року, ПП «Укравтоматизація» за березень 2012 року, ТОВ НВКФ «Іріда» за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року. Про що складено акт перевірки від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973. (Том №1 а.с. 20).

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Встановлено, що наказ про проведення позапланової перевірки від 21 травня 2013 року реалізований у встановленому порядку і законодавством встановлений порядок оскарження висновків такої перевірки, а тому вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки у вигляді акту від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973 є безпредметною. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій Новоград-Волинської ОДПІ, пов'язаних з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, в результаті якої був складений акт від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з із ТОВ «Строітель плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за серпень-грудень 2010 року, ПП «Укравтоматизацією» (код ЄДРПОУ 31263808) за березень 2012 року, ТОВ НВКФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року задоволенню не підлягає.

В акті перевірки від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973 контролюючим органом встановлені наступні порушення: абзаців «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1, 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкових зобов'язань всього у сумі 584254 грн 00 коп., в тому числі: за березень 2012 року у сумі 53330 грн 00 коп., квітень 2012 року у сумі 83790 грн 00 коп., з серпня 2010 року - грудень 2010 року в сумі 447134 грн 00 коп.; Крім того порушено абзац «а» пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у сумі 554001 грн 00 коп., в тому числі: за березень 2012 року у сумі 50217 грн 00 коп., квітень 2012 року у сумі 82309 грн 00 коп., з серпня 2010 року по грудень 2010 року в сумі 421475 грн 00 коп. (Том №1, а.с. 79).

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_3 18 червня 2013 року направив до Новоград-Волинської ОДПІ заперечення за вихідним № 01/06/2013. (Том №1 а.с. 81-92).

Згідно акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем суми податкових зобов'язань у сумі 584254 грн 00 коп. та про завищення суми податкового кредиту у сумі 554001 грн 00 коп. було визнання операцій позивача з контрагентами ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда» по укладеними між ними договорами - нікчемним правочином. Нікчемність вказаних правочинів обумовлювалась тим, що контрагенти позивача мають ознаки сумнівності та не перебувають за зареєстрованим місцезнаходженням, що встановлено актами Ленінської МДПІ у м.Луганську від 3 січня 2013 року, №3/15-300/37287248 стосовно ПП «Укравтоматизація», Ленінської МДПІ у м.Луганську від 20 липня 2012 року №329/22-706/37057419 стосовно ТОВ НВКФ «Іріда», та акту спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі АР Крим від 11 квітня 2012 року №37/22/31263808 стосовно ТОВ «Строітель Плюс», та операції між даними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, під час перевірки позивачем не надано документів з транспортування придбаного товару, замовлень та актів приймання-передачі ТМЦ.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Стосовно відносин позивача з ПП «Укравтоматизація».

Встановлено, що 4 січня 2012 року між ПП «Укравтоматизація» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки № УК-9. (Том №1 а.с. 29).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у березні 2012 року ПП «Укравтоматизація» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.167-178), податковими накладними (Том №1 а.с.146-157), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував, а також рахунками-фактурами (Том №1 а.с.158-166) та платіжними дорученнями, які надавалися позивачем під час перевірки та описані у акті. (Том №5 а.с.1-4).

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ПП «Укравтоматизація», що підтверджується податковими накладними (Том №2 а.с.206-250, Том №3 а.с.1-86) та відображено на сторінках акту.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП «Укравтоматизація» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Щодо посилання податкового органу на акт Ленінської МДПІ у місті Луганську від 3 січня 2013 року № 3/15-300/37287248 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укравтоматизація» з питань взаємовідносин з контрагентами за березень 2012 року (Том №1, а.с. 27), то воно є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, що цим актом досліджувались питання взаємовідносин ПП «Укравтоматизація» з позивачем, копію акта до суду не надано.

Стосовно відносин позивача з ТОВ НВКФ «Іріда».

Встановлено, що 12 березня 2012 року між ТОВ НВКФ «Іріда» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки № 53. (Том №1, а.с. 39).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у квітні 2012 року ТОВ НВКФ «Іріда» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.202-214), податковими накладними (Том №1 а.с.176-188), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував, а також рахунками-фактурами (Том №1 а.с.189-201) та платіжними дорученнями (Том №5 а.с.5-9) , які надавалися позивачем під час перевірки та описані у акті.

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ТОВ НВКФ «Іріда», що підтверджується податковими накладними (Том №3 а.с.124-229) та відображено на сторінках акту.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ НВКФ «Іріда» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Щодо посилання податкового органу на акт Ленінської МДПІ у місті Луганську від 20 липня 2012 року № 329/22-706/37057419 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ НВКФ «Іріда» з питань правомірності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Укртехносплав» за період з 1 квітня 2012 року до 30 квітня 2012 року (Том №1, а.с. 37), то воно є безпідставними, оскільки в зазначеному акті не досліджувались питання взаємовідносин ТОВ НВКФ «Іріда» з позивачем.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Строітель плюс».

Встановлено, що взаємовідносини з ТОВ «Строітель плюс» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) відбувались згідно усної домовленості. (Том №1, а.с. 60).

На підтвердження фактичного виконання такої домовленості у період з серпня до грудня 2010 року ТОВ «Строітель плюс» було здійснено ряд поставок автозапчастин, що підтверджується видатковими накладними (Том №1 а.с.241-253), податковими накладними (Том №1 а.с.215-227), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував, а також рахунками-фактурами (Том №1 а.с.228-240) та платіжним дорученням і касовими чеками, які надавалися позивачем під час перевірки та описані у акті. (Том №1 а.с.57-60).

Також позивачем були надані документи щодо подальшої реалізації автозапчастин, придбаних у ТОВ «Строітель плюс», що підтверджується податковими накладними (Том №5 а.с.10-250, Том №6 а.с.1-250, Том №7 а.с.1-79) та відображено на сторінках акту.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Строітель плюс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Щодо посилання податкового органу на акт спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферополі АР Крим від 11 квітня 2012 року №37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період 3 1 січня 2009 року до 31 березня 2012 року та акту від 31 жовтня 20012 року №84/40-20/31263808 про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 1 січня 2009 року до 31 березня 2012 року, оскільки в зазначених актах не досліджувались питання взаємовідносин ТОВ «Строітель плюс» з позивачем. (Том №1, а.с. 54-55).

Відомостей про результати розгляду кримінальної справи відносно директора ТОВ «Строітель плюс» за ознаками фіктивного підприємництва (Том №1, а.с. 56) відповідач до суду не надав.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що ФОП ОСОБА_3 не надав до перевірки документів по операціям з транспортування придбаного у постачальників - ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда» товару (робіт, послуг), то суд зазначає наступне.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року №10/68 про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта з Державного реєстру нормативно-правових актів виключено наказ Міністерства статистики і Міністерства транспорту №228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яким визначалась типова форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення. 3 листопада 2006 року вказану інструкцію було скасовано Наказом Державного комітету статистики № 507/1059.

Також, слід зазначити, що дію пункту 11.2 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 у відповідності до якого, - «Товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів замовником і перевізником визначаються відповідними нормативними актами.» виключено на підставі Наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22 травня 2006 року.

В листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ФОП ОСОБА_3 отримував у ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда» товари особисто і здійснював їх перевезення власним транспортом, тому оформлення товарно-транспортних накладних у такому випадку не вимагається. Для підтвердження даних обставин представник позивача надав копію свідоцтва ОСОБА_3 про реєстрацію транспортного засобу - «Mitsubishi Outlander 2.4», а також копію посвідчення водія ОСОБА_3 (Том №10 а.с.67-68).

Також у акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не надано на перевірку документів, передбачених договором поставки продукції: замовлень та актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей. (Том №1, а.с. 79).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що дані обставини спростовуються умовами договорів поставки, згідно з якими поставка здійснюється на підставі отриманого Постачальником замовлення. Замовлення виконується у письмовій або усній формі. Допускається оформлення замовлення шляхом факсимільного зв'язку та електронною поштою. Оформлення актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей не передбачений умовами договору.

Щодо посилань відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_3, відібрані відділом податкової міліції, згідно яких позивач не орендує складські приміщення (Том №10, а.с. 119), то суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач проживає у приватному будинку, біля якого знаходиться допоміжне приміщення, тому не має необхідності орендувати будь-які інші складські приміщення. На підтвердження даної обставини надав виписку із будинкової книги, яка міститься у матеріалах справи. (Том №10 а.с.63-66).

Щодо твердження відповідача на статті 203, 215 Цивільного кодексу України стосовно недійсності/нікчемності договорів (Том №10, а.с. 118-119), то суд вважає такі твердження безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем нікчемними договорами, підтверджено тим, що за договорами поставки контрагенти ФОП ОСОБА_3 виконали повністю взяті на себе зобов'язання по поставці товарів.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит .

В той же час висновки перевіряючих, викладені в акті, на підставі якого внесені дані до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих та не підтверджені доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від ТОВ «Строітель плюс», ПП «Укравтоматизація» та ТОВ НВКФ «Іріда»

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів щодо умислу позивача на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами ФОП ОСОБА_3 відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно внесено до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, оформленої актом від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Строітель плюс» за серпень-грудень 2010 року, ПП «Укравтоматизація» за березень 2012 року та ТОВ НВКФ «Іріда» за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року, також ця інформація загрожує діловій репутації позивача, що може вплинути на господарські відносини позивача з іншими суб'єктами господарювання, таким чином ця інформація порушує права позивача як суб'єкта господарювання, а тому вимога позивача про зобов'язання Новоград-Волинської ОДПІ вилучити із автоматизованої системи дану інформацію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас позивач у позовній заяві обґрунтовує протиправність включення відповідачем інформації до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», однак не просить визнати такі дії протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним включення відповідачем інформації до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного суд задовольняє адміністративний позов частково.

Керуючись статями 11, 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним включення та зобов'язати Новград-Волинську об'єднану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів виключити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, оформленої актом від 10 червня 2013 року №195/17-2983812973 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Строитель-Плюс" за серпень-грудень 2010 року, ПП "Укравтоматизація" за березень 2012 року, ТОВ НВКФ "Іріда" за квітень 2012 року та дослідження фактів невідповідності придбаних та реалізованих товарів у січні 2013 року".

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Новоград-Волинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 68 грн 82 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 03 вересня 2013 р.