Постанова № 34172626, 05.08.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-186/13

760/4945/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.

за участю секретарів - С.Я. Панчук, Г.Г. Григорович

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,- встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з зазначеним адміністративним позовом. В подальшому представник позивача уточнила позовны вимоги та просила суд визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України по відмові в оформленні та не поданні до Міністерства оборони України документів для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України щодо відмови в виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду другої групи, визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в прийнятті рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду другої групи, зобов'язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та перерахувати на рахунок Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України суму одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності для виплати позивачу, зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2000 року за № 34 його було звільнений з військової служби в запас за п. 65, п.п. «в» за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА за № 793719 від 08.11.2012, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 05.11.2012 і довічно. Причиною інвалідності була травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. В результаті огляду позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_1, як інваліду 2-ї групи. В зв'язку з настанням інвалідності, причиною якої стала травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, позивач 28.11.2012 року звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України із проханням надати йому грошову допомогу у відповідності до вимог ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У відповідь на заяву Київський міський військовий комісаріат Міністерства оброни України повідомив про неможливість виплати грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на позивача не поширюється дія зазначеної статті в редакції після 01.01.2007. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала уточненні позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовної заяви, про що надав відповідні заперечення (а.с.40-42) та просив суд відмовити позивачу в повному обсязі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був звільнений з військової служби в запас за пп. «в» п. 65 за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2000 року за № 34 (а.с.9).

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА за № 793719 від 08.11.2012, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 05.11.2012 і довічно. Причиною інвалідності була травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.10). В наслідок чого позивачу 22.11.2012 було видано посвідчення серії НОМЕР_1, як інваліду 2-ї групи (а.с.11).

28.11.2012 позивач звернувся до КМВК з приводу виплати одноразової грошової допомоги, після чого заява ОСОБА_1 з доданими до неї документами була направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, звідки зазначені документи повернулися до КМВК без реалізації. 10.01.2013 КМВК відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Дана відмова обґрунтована тим, що позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набула чинності з 01.01.2007 (а.с.12, 19).

Суд вбачає, що між подіями, пов'язаними з завданням шкоди здоров'ю ОСОБА_1 та моментом, коли проявилися і були встановлені наслідки завданої шкоди, минув певний проміжок часу. Такі правовідносини мають тривалий характер і для їх правової оцінки має застосовуватись закон, який є чинним на дату проявлення та встановлення наслідків завданої шкоди.

Зважаючи на це, обґрунтування відмови КМВК про те, що на позивача не поширюється положення ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка набула чинності з 01.01.2007, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Згідно довідки, наданої НКСК «Оранта» позивач за державним обов'язковим особистим страхування військовослужбовців страхових сум не отримував (а.с.20).

Частиною 2 ст.19 передбачено, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи. Відповідно до цього ж підпункту п.2 Порядку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби зазначена грошова допомога виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, положення цієї Постанови поширюють свою дію на порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби особам у разі настання інвалідності, що сталася після 01.01.2007, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно п.2 Порядку грошове забезпечення для звільнених з військової служби військовослужбовців, які перебували на кадровій військовій службі або проходили військову службу за контрактом, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тому суд вважає, що розмір одноразової грошової допомоги має бути визначений виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення за останньою посадою, яку ОСОБА_1 займав на день звільнення.

Згідно п.3 Порядку особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають передбачені Порядком документи за місцем проходження служби (зборів) або до військомату.

Відповідно до п.7 Порядку керівник уповноваженого органу, яким у даному випадку є Київський міський військовий комісаріат, подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів, яким є Міністерство оборони України, висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи положення чинного законодавства України, встановлення позивачу інвалідності ІІ групи з 08.11.2012, причиною якої була травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, встановлення судом того, що на позивача поширюються положення ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка набула чинності 01.01.2007, суд не погоджується з запереченням відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це означає, що в обов'язок позивача не входить доказування правомірності своїх дій, вони є правомірними, якщо відповідач не довів їх неправомірності допустимими законом доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-14, 69, 71, 122, 158-163, 167 КАС України, ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд,-

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - протиправними.

Зобов'язати Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, яка передбачена ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя - Г.О. Козленко