Вирок № 34171921, 08.10.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9419/13-к

Провадження № 1-кп/369/321/13

В И Р О К

іменем України

08.10.2013 р. м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Бурбели Ю.С.,

за участю секретаря Солдатенко В.С.,

за участю прокурора Мойченко Л.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, громадянина України, освіта середня, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на прохання невстановленої слідством особи, за грошову винагороду, не маючи наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності надав згоду на перереєстрацію на своє ім'я ПП «Діловий Партнер Плюс» (код за ЄДПРОУ 33536090), чим порушив закони України.

Так, ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ПП «Діловий Партнер Плюс» (код ЄДПРОУ 33536090) без мети здійснення фінансово - господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, чим порушив вимоги наступних нормативних актів України: Стаття 56. Господарського кодексу України» № 436-ІV від 11.01.2003 р., де вказано: «Утворення суб'єкта господарювання»: « 1.Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства»; Стаття 65. Управління підприємством 1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами»; Стаття 58. «Державна реєстрація суб'єкта господарювання» 1. Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом; Стаття 19 «Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом»; Стаття 81 Цивільного кодексу України, згідно якої юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України.

Стаття 87 Цивільного кодексу України встановлено: для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Стаття 89 Цивільного кодексу України встановлено: Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається. Стаття 56 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника майна (засновника) або уповноваженого ним органу. Стаття 57 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом. Стаття 89 Господарського кодексу України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства. Стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців2 № 755-ІV від 15.05.2003 року, якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості передбачені законом. Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-ІV від 15.05.2003 року, якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Для досягнення злочинної мети, направленої на здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_1 у жовтні 2011 року, погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи придбати, суб'єкт підприємницької діяльності за грошову винагороду на своє ім'я, не маючи наміру здійснювати в подальшому фінансово - господарської діяльності, переслідуючи свої корисливі мотиви надав згоду на оформлення реєстраційних, установчих та статутних документів ПП «Діловий Партнер Плюс» (код за ЄДРПОУ 33536090). Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутньому власнику та керівнику підприємства, що виникало з небажання невстановленої слідством особи перереєструвати підприємство на власне ім'я, ОСОБА_1, з корисливих спонукань погодився на таку пропозицію.Незважаючи на те, що вказане підприємство зареєстровано в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 взяв участь у його перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, як це передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності.

18.10.11, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, ОСОБА_1 перебуваючи в м. Києві, по вул. Червоноармійська, в офісному приміщенні приватного нотаріуса, провів державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Діловий Партнер Плюс» (код за ЄДРПОУ 33536090), підписавши статут №10261070012002357 ПП «Діловий Партнер Плюс» без мети здійснення фінансово - господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності, чим порушив вимоги чинного законодавства України. 21.10.11, на підставі підписаного ОСОБА_1 статуту, у Виконавчому комітеті Черкаської міської ради за №10261070012002357 перереєстровано приватне підприємство «Діловий Партнер Плюс», за юридичною адресою: м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.266/1, яке в подальшому перереєстровано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, б.23-А.

Всі документи стосовно створення ПП «Діловий Партнер Плюс», ОСОБА_1 передав невстановленій слідством особі за грошову винагороду в сумі 400 грн. У подальшому, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, ОСОБА_1, діючи згідно попередньої домовленості спільно з невстановленою слідством особою, направився до Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. І. Бевза 34, де підписав раніше підготовлені документи про відкриття поточного рахунку ПП «Діловий Партнер Плюс», після чого віддав їх невстановленій слідством особі.

ОСОБА_1 в подальшому підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового та господарського характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, податкової звітності не складав та не подавав, що надало невстановленим слідством особам можливість ставити підписи від імені ОСОБА_1 на документах ПП «Діловий Партнер Плюс», складених з метою надання суб'єктам підприємницької діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань, котрі виникали за результатами проведеної господарської діяльності, тобто вести незаконну діяльність, яка була прикрита з зовнішнього боку легальними діями по створенню суб'єкта підприємницької діяльності.

Вищевказані дії ОСОБА_1 надали можливість невстановленим слідством особам в повному обсязі реалізувати свою мету, спрямовану на прикриття незаконної діяльності ПП «Діловий Партнер Плюс».

Суду надана угода про визнання винуватості, укладена 27 вересня 2013 року між прокурором та обвинуваченим, яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди, де зазначені її сторони, формулювання обвинувачення, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 205 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також узгоджене покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 ( вісім тисяч пятсот) грн.,якй останній зобов'язується сплатити.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Вивчивши обвинувальний акт, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором, вивчивши угоду, вислухавши обвинуваченого, який просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та винести вирок на підставі даної угоди, вислухавши думку прокурора, який вважав, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України та вважав за можливе задовольнити клопотання про затвердження даної угоди та винести вирок на підставі угоди, суд дійшов до висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1, яка укладена в даному кримінальному провадженні, підлягає до затвердження з наступних підстав.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 27 вересня 2013 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому за цим законом узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 ( вісім тисяч п'ятсот) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя Ю.С. Бурбела