Ухвала суду № 34170214, 17.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/723/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/3426/13 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 26 17.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Гуля В.В.,

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Вимоги обґрунтовував тим, що в період з 26.11.2010 року по 14.12.2010 року надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 89 250 дол. США, що підтверджується наступними розписками: від 26.11.2010 року на суму 15 000 дол. США строком до 26.02.2011 року; від 30.11.2010 року на суму 15 875 дол. США строком до 30.02.2010 року; від 03.12.2010 року на суму 15 000 дол. США строком до 03.03.2011 року; від 08.12.2010 року на суму 15 000 дол. США строком до 08.03.2011 року; від 14.12.2010 року на суму 28 375 дол. США строком до 14.03.2011 року.

Крім того, 15.11.2010 року ОСОБА_3 отримав від позивача автомобіль марки «ISUZU» з метою його подальшого перепродажу для отримання прибутку. Відповідно до зазначеної розписки ОСОБА_3 зобов'язався повернути позивачу за отриманий автомобіль 19 500 дол. США наступними частинами: 8 500 дол. США до 30.01.2011 року, а залишок у розмірі 11 000 дол. США кожного місяця по 1000 дол. США.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем на момент подання позову становила 108 750 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (100 дол. США=799,3 грн) становила 868 912,50 грн.

ОСОБА_3 своє зобов'язання в строк не виконав, позичені грошові кошти не повернув, чим порушив умови договору позики та норм чинного законодавства України.

Загальна заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_2 з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення становить: 744 420,05 грн. - заборгованість по п'ятьом розпискам з урахуванням індексу інфляції, 155 805 грн. - заборгованість по поверненню коштів від реалізованого авто; 39 855,87 грн. - 3% річних від заборгованості по розпискам; 4 968,68 грн. - 3% річних від заборгованості по поверненню коштів від реалізації авто.

13.12.2010 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за яким відповідач зобов'язався відповідати перед позивачем по всіх грошових зобов'язаннях свого сина ОСОБА_3

Заборгованість у розмірі 945 094,60 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 3 441,00 грн. позивач просив стягнути з ОСОБА_1

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором поруки в сумі 666 768,21 грн., судовий збір 3 441,00 грн., а всього 670 209,21 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилався на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом всіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

13 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно якого відповідач бере на себе всі фінансові зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 (а.с.11)

Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем на момент подання позову становила 108 750 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (100 дол. США = 799,300 грн) становила 868 912,50 грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що свої зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 не виконав.

Відповідно укладеного договору поруки, порука ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за зобов'язаннями ОСОБА_3 вступає в силу з моменту неможливості виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед ОСОБА_2

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив докази в їх сукупності і постановив вірне рішення, стягнувши грошові кошти з поручителя.

Посилання апелянта на те, що правовідносини між позивачем та поручителем виникли лише з 13 грудня 2010 року і тому поручительство відповідача не охоплює період до цієї дати безпідставні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за договором поруки та річних є вірними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді :