Постанова № 34169657, 14.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" жовтня 2013 р. Справа №903/541/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Маркет"

на рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р.

у справі №903/541/13

за позовом в.о. прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Маркет"

про стягнення 91 722, 47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук Л.О.;

від відповідача: не з`явився;

від органу прокуратури: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 позов в.о. прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-маркет» про стягнення 91 722, 47грн. з яких: 45 522, 87грн. основного боргу, 59, 81грн. інфляційних втрат, 616, 92грн. 3 % річних, 45 522, 87грн. пені, за договором №6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р. задоволено частково. Вказаним рішенням припинено провадження щодо позовної вимоги про стягнення 37 522, 87грн. основного боргу за договором №6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999р. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. У задоволенні решти суми основного боргу (8 000 грн.) відмовлено. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення 59, 81грн. інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-маркет» на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 280, 62грн. 3% річних, 45 522, 87грн. пені за договором №6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999р. та 916, 12грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти суми 3% річних відмовлено (336, 3грн.).

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 21.05.2009р. між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та ТзОВ "Свемон-маркет" (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір №6-137 на надання послуг по теплопостачанню, з терміном дії до 31.03.2010р. (надалі - Договір), до якого договором від 05.10.2009р. про зміни до Договору на надання послуг по теплопостачанню №6-137 від 21 травня 2009 року внесено зміни.

Судом першої інстанції враховано, що оскільки матеріали справи не містять заяв сторін про перегляд умов Договору або відмови однієї з них щодо подальшого його виконання, то відповідно до ч.2 п.5.1. Договору, по закінченні строку дії договору він вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступила заява про його перегляд або відмову однієї зі сторін.

Місцевим судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг по теплопостачанню за період жовтень 2012 року - квітень 2013 року на загальну суму 131 798, 49грн., які долучені до позовної заяви. У вказаних рахунках зазначено, що вони є актами надання послуг за відповідний місяць.

Оплата за надані позивачем відповідачу послуги, останнім проведена частково на суму 86 275, 62грн.

Залишок заборгованості по основному боргу становить 45 522, 87грн.

При прийнятті вказаного рішення судом встановлено, що відповідачем до порушення провадження у справі відповідачем сплачено 8 000грн. суми основного боргу, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні даної суми. Також, під час здійснення провадження у даній справі відповідачем сплачений залишок основного боргу в сумі 37 522, 87грн., у зв`язку з чим судом припинено провадження в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Факт здійснення оплати відповідачем вказаних вище сум заборгованості, підтверджується платіжними дорученнями №2772 від 13.05.2013р., №2777 від 15.05.2013р., №2843 від 28.05.2013р., №23 від 10.06.2013р., №2966 від 22.07.2013р. і №2967 від 23.07.2013р.

Крім того, у відповідності до п.4.4 Договору та приписів ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (надалі - Закон № 686-ХІУ), позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу в сумі 45 522, 87грн.

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав, за яких підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 45 522, 87грн. за період з 15.02.2013р. по 30.04.2013р.

Окрім того, приймаючи до уваги зміст претензії №749/13 від 06.02.2013р. згідно якої прострочка в оплаті починається після 15.02.2013р. та положення статті 625 Цивільного Кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та здійснивши перерахунок 3% річних частково задоволив їх в сумі 280, 62грн. (термін просторочення 75 днів). В задоволенні 3% річних в сумі 336, 3 грн., заявлених позивачем до стягнення, відмовив.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Свемон-Маркет» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 скасувати частково, а саме в частині стягнення з ТзОВ «Свемон-Маркет» на користь ДКП «Луцьктепло» 45 522, 87грн. пені за договором №6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.2009р.. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду прийняте за неповного з`ясування всіх фактичних обставин справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ТзОВ "Свемон-Маркет" просило місцевий суд взяти до уваги розмір пені, який, на його думку, є надмірно завищеним згідно Договору №6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.2009 року і непропорційно великим у порівнянні з основним боргом.

Здійснює посилання на п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій та зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що основний борг на момент винесення рішення було погашено відповідачем повністю, а розмір пені перевищував суму основного боргу. Наголошує, що місцевим судом, також не враховано важкий майновий стан ТзОВ "Свемон-Маркет", викликаний постійним зменшенням виручки від оптової торгівлі, що призвело до зростання дебіторської заборгованості, на підтвердження якої суду першої інстанції були надані акти звірки розрахунків з постачальниками, зокрема ПП "Територія дитячої білизни", ПП "Санте Люкс" та іншими. Акцентує увагу, що несвоєчасність проведення розрахунків відповідача з позивачем була викликана саме тяжким фінансовим становищем відповідача, який у міру своїх можливостей розраховувався із позивачем.

Зазначає, що суд, приймаючи оскаржуване рішення, має виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності, з'ясовувати усі обставини, що мають значення у справі, правильно застосовувати норми матеріального права. Однак, недотримання всього зазначеного вище призвело до винесення незаконного та необгрунтованого рішення у даній справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що нарахована відповідачу пеня і так була зменшена у відповідності до ЗУ "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до 45 522, 87грн. Наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження винятковості випадку та наявностіобставин, які дають підстави для зменшення пені. На думку позивача, посилання відповідачем на порушення контрагентом своїх грошових зобов`язань не є винятковою обставиною. Наголошує, що їхнє підприємство є єдиним в м.Луцьку, яке забезпечує тепловою енергією його населення та інших споживачів. Акцентує увагу апеляційної інстанції, що їхнє підприємство перебуває в тяжкому фінансовому стані, який зумовлений низькою платоспроможністю населення, підприємств, а також державних установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів. Пояснює, що вищевикладені обставини позбавляють змоги їхнє підприємство своєчасно розрахуватися з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" за поставлений природний газ, що призводить не тільки до нарахування останнім 3% річних, інфляційних та пені, а й штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості.

З врахуванням наведеного вище, просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Свемон-маркет" - без задоволення.

Від прокурора по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги з аналогічних підстав, які зазначені у відзиві позивачем та просить Рівненський апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

14 жовтня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача Державного комунального підприємства "Луцьктепло" Кравчук Л.О. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Наголошує, що пеня нарахована відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Прокурор по справі та представник скаржника в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони та прокуратура були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.102-104), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника та прокурора по справі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення суми пені, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2009р. між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та ТзОВ "Свемон-маркет" (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір №6-137 на надання послуг по теплопостачанню, з терміном дії до 31.03.2010р., до якого договором від 05.10.2009р. про зміни до Договору на надання послуг по теплопостачанню №6-137 від 21 травня 2009 року внесено зміни.

Частиною 2 пункту 5.1 Договору передбачено, що по закінченні строку дії договору він вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступила заява про його перегляд або відмову однієї зі сторін.

Дослідивши матеріали даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що останні не містять заяв сторін про перегляд умов Договору або відмови однієї з них щодо подальшого його виконання, а тому даний договір є пролонгований, що не заперечується сторонами по справі.

З позовної заяви та розрахунку позовних вимог вбачається, що спірним періодом є жовтень 2012 року - квітень 2013 року.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов Договору за період жовтень 2012 року - квітень 2013 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг по теплопостачанню на загальну суму 131 798, 49 грн., які долучені до позовної заяви (а.с.14-17). У вказаних рахунках зазначено, що вони є актами надання послуг за відповідний місяць.

Відповідачем частково проведена оплата за надані йому послуги на суму 86 275, 62грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, за останнім утворилась заборгованість в сумі 45 522, 87грн.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що при порушенні строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Так, в зв`язку з заборгованістю, яка виникла у відповідача, у відповідності до п.4.4. Договору позивач, за порушення строків оплати, нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню) у розмірі 45 522, 87грн. грн. (а.с.20).

Разом з тим, відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 616, 92грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки та 59, 81грн. інфляційних втрат (а.с.20).

Аналізуючи встановлені обставини справи, слід враховувати наступні положення чинного законодавства.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З Підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору вбачається, що вартість наданих споживачу послуг за чинними тарифами визначається згідно з показами приладів обліку, при відсутності приладу обліку - на підставі розрахунків відповідно до обсягів загальної площі, норм споживання та витрат гарячої води, що оформляються додатками №1 до договору.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що до початку порушення провадження місцевим судом у даній справі (03.06.2013 р.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Свемон-маркет" сплатило позивачу 8 000 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №2772 від 13.05.2013р., №2777 від 15.05.2013р., №2843 від 28.05.2013р.), що, в свою чергу, є підставою для відмови в стягненні даної суми основного боргу з відповідача (а.с.33-35).

Разом з тим, після порушення місцевим судом провадження у даній справі відповідачем було сплачено 37 522, 87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23 від 10.06.2013р., №2966 від 22.07.2013р. і №2967 від 23.07.2013р. (а.с.36, 64, 65). Факт погашенням відповідачем вказаної суми основного боргу є підставою для припинення у справі провадження щодо цієї суми заборгованості на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства, відмовлено позивачу у стягненні 8 000грн. та припинено провадження у даній справі щодо стягнення 37 522, 87 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі та у відповідності з вищенаведеним правоположенням чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 616, 92грн. за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. та інфляційні в сумі 59, 81грн. за цей самий період (а.с.20).

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять претензію від 06.02.2013р. №749/13 про оплату решти заборгованості в сумі 59 987, 73грн. до 15.02.2013р.

З врахуванням норм чинного законодавства, умов договору та змісту вказаної претензії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про строчка в оплаті виникла з 15.02.2013р., а відповідно й з наступного календарного дня від цієї дати слід нараховувати 3% річних та інфляційні.

Отже, врахувавши кінцевий термін нарахування інфляційних втрат (квітень 2013 року) та початок відліку прострочки - лютий 2013 року, дефляцію, яка мала місце в цей період, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Разом з тим, апеляційний господарський суд цілком погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 280, 62грн. (термін прострочення 75 днів), а не в розмірі 616, 92грн., як зазначено в позовній заяві.

Судом встановлено, що сторонами у Договорі за взаємною згодою визначена відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені, що прямо не заборонено чинним законодавством та є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.

В зв`язку з тим, що відповідач порушив строки оплати за надані послуги, позивач відповідно до п.4.4. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 45 522, 87грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що при порушенні строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.20) колегія суддів дійшла висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував пеню в сумі 45 522, 87грн.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодиться з висновком суду першої інстанції щодо стягнення суми пені в заявленому розмірі, у зв`язку з чим рішення підлягає зміні в цій частні, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст.233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 29.04.1994, №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме частиною 3 ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.

Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-маркет» перед Державним комунальним підприємством "Луцьктепло", на момент прийняття рішення місцевим господарським судом по даній справі, була погашена в повному обсязі, що свідчить про виконання зобов`язання по оплаті отриманих послуг відповідачем в добровільному порядку.

Матеріали справи містять акти звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Свемон - маркет» та ПП «Територія дитячої білизни», а також між ТзОВ «Свемон - маркет» та ПП «Санте Люкс», з яких вбачається скрутний майновий стан відповідача. Однак, апеляційним господарським судом, при прийнятті даної постанови, враховано, що скрутний майновий стан відповідача не став для останнього перешкодою в погашенні заборгованості перед позивачем в добровільному порядку.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги той факт, що розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкції (пені) є надмірно великим у порівнянні з сумою основного боргу, у зв`язку з чим та з врахуванням наведених вище обставин справи, норм чинного законодавства апеляційний господарський суд вважає, що останні підлягають зменшенню з 45 522, 87грн. до 4500грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені є обгрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, в зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 слід змінити зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню до 4500грн., а в частині стягнення залишку пені в сумі 41 022, 87грн. слід відмовити.

В решті рішення слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свемон-маркет» на рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Волинської області від 04.09.2013р. у справі №903/541/13 - змінити.

Частини 5, 6 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з ТзОВ "Свемон-маркет" (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Грушевського, 27; ідентифікаційний код 32297293) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (43007, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20; ідентифікаційний код 30391925) 280, 62 грн. 3 % річних, 4500грн. пені.

В частині стягнення залишку пені в сумі 41 022, 87 грн. та 3% річних в сумі 336,3грн. відмовити»

В решті рішення залишити без змін.

3. На виконання даної постанови господарському суду Волинської області видати наказ.

4. Матеріали справи №903/541/13 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.